×

We use cookies to help make LingQ better. By visiting the site, you agree to our cookie policy.


image

Гоголь Микола - Вій, Вій 32

Вій 32

Це був уже другий спів: першого недочули нечисті. З переляку вони кинулися, хто куди трапив, у вікна, в двері, аби втекти мерщій, та було вже пізно: так і зосталися вони там, позастрявавши у дверях та вікнах.

Увійшовши, остовпів священик, як побачив таку наругу над Божою святинею, і не наважився правити панахиду в такому місці. Так довіку й зосталася церква з защемленими в дверях та вікнах страховиськами, обросла лісом, корінням, бур'янами, диким терном, і ніхто не знайде тепер до неї дороги. * * *

Коли чутка про це докотилася до Києва і богослов Халява врешті прочув про таку долю філозофа Хоми, то на цілу годину заглибився в роздуми. За той час із ним трапилися чималі зміни. Фортуна усміхнулася йому: скінчивши курс науки, став він за дзвонаря найвищої дзвіниці і вже мало не завжди вертався з розбитим носом, бо дерев'яні сходи на дзвіницю змайстровані були вельми незграбно. — Чи ти чув, що сталося з Хомою? — сказав, підійшовши до нього, Тиберій Горобець, що на той час був уже філозоф і запустив собі вуса.

— Так йому Бог дав, — сказав дзвонар Халява. — Ходім до шинку та пом'янемо його душу. Молодий філозоф, що з неабияким завзяттям почав користати зі своїх привілеїв, та так, що й шаровари на ньому, і сурдут, і навіть шапка одгонили спиртом та тютюновими корінцями, одразу ж на те пристав.

— Славний був чоловік Хома! — сказав дзвонар, коли кривий на ногу шинкар поставив перед ним третього кухля. — Знакомитий був чоловік! А пропав ні за що.

— А я знаю, через що пропав він: через те, що злякався; а якби не боявся, то відьма нічого б йому не зробила. Треба тільки, перехрестившись, плюнути їй на самий хвіст, то нічого й не буде. Я вже це знаю. Адже в нас у Києві всі баби, що сидять на базарі, усі — відьми.

На це дзвонар кивнув головою на знак згоди. Та, відчувши, що язик його не міг вимовити жодного слова, він обережно встав з-за столу і, заточуючись на всі боки, пішов ховатися до найдальшого закутку в бур'янах. При цьому не забув він, давню звичку мавши, поцупити стару підошву від чобота, що валялася на лаві.

1835


Вій 32 Viy 32

Це був уже другий спів: першого недочули нечисті. This was the second singing: the first one was not heard by the evil ones. З переляку вони кинулися, хто куди трапив, у вікна, в двері, аби втекти мерщій, та було вже пізно: так і зосталися вони там, позастрявавши у дверях та вікнах. Out of fright, they rushed to the windows and doors to escape, but it was too late: they stayed there, stuck in the doors and windows.

Увійшовши, остовпів священик, як побачив таку наругу над Божою святинею, і не наважився правити панахиду в такому місці. Upon entering, the priest was stunned to see such an outrage against God's shrine, and he did not dare to hold a memorial service in such a place. Так довіку й зосталася церква з защемленими в дверях та вікнах страховиськами, обросла лісом, корінням, бур'янами, диким терном, і ніхто не знайде тепер до неї дороги. So the church remained forever with the monsters wedged in the doors and windows, overgrown with woods, roots, weeds, and wild thorns, and no one can find a way to it now. * * * * * *

Коли чутка про це докотилася до Києва і богослов Халява врешті прочув про таку долю філозофа Хоми, то на цілу годину заглибився в роздуми. When word of this reached Kyiv and the theologian Khalyava finally heard about the fate of the philosopher Khoma, he was deep in thought for an hour. За той час із ним трапилися чималі зміни. Since then, he has undergone a lot of changes. Фортуна усміхнулася йому: скінчивши курс науки, став він за дзвонаря найвищої дзвіниці і вже мало не завжди вертався з розбитим носом, бо дерев'яні сходи на дзвіницю змайстровані були вельми незграбно. Fortune smiled on him: after completing his science course, he became a bellman of the highest bell tower and almost always returned with a broken nose, because the wooden stairs to the bell tower were very clumsily made. — Чи ти чув, що сталося з Хомою? - Have you heard what happened to Khoma? — сказав, підійшовши до нього, Тиберій Горобець, що на той час був уже філозоф і запустив собі вуса. - Tiberius Horobets, who was already a philosopher by then and had grown a mustache, said, approaching him.

— Так йому Бог дав, — сказав дзвонар Халява. - God gave him that," said the bell ringer Khalyav. — Ходім до шинку та пом'янемо його душу. - Let's go to the tavern and remember his soul. Молодий філозоф, що з неабияким завзяттям почав користати зі своїх привілеїв, та так, що й шаровари на ньому, і сурдут, і навіть шапка одгонили спиртом та тютюновими корінцями, одразу ж на те пристав. The young philosopher, who began to take advantage of his privileges with great zeal, so much so that his trousers, his bugle, and even his hat were smelled of alcohol and tobacco roots, immediately took notice.

— Славний був чоловік Хома! - Homa was a glorious man! — сказав дзвонар, коли кривий на ногу шинкар поставив перед ним третього кухля. - The bellman said when the tavern-keeper with a limp leg put the third mug in front of him. — Знакомитий був чоловік! - He was a man I knew! А пропав ні за що. And he disappeared for no reason.

— А я знаю, через що пропав він: через те, що злякався; а якби не боявся, то відьма нічого б йому не зробила. - And I know why he disappeared: because he was afraid; and if he hadn't been afraid, the witch wouldn't have done anything to him. Треба тільки, перехрестившись, плюнути їй на самий хвіст, то нічого й не буде. You just have to spit on its tail with a cross, and nothing will happen. Я вже це знаю. I already know this. Адже в нас у Києві всі баби, що сидять на базарі, усі — відьми. After all, in Kyiv, all the women sitting at the market are witches.

На це дзвонар кивнув головою на знак згоди. The bellman nodded his head in agreement. Та, відчувши, що язик його не міг вимовити жодного слова, він обережно встав з-за столу і, заточуючись на всі боки, пішов ховатися до найдальшого закутку в бур'янах. But when he felt that his tongue could not utter a single word, he carefully got up from the table and, looking in all directions, went to hide in the farthest corner of the weeds. При цьому не забув він, давню звичку мавши, поцупити стару підошву від чобота, що валялася на лаві. He did not forget to steal an old boot sole that was lying on the bench, as he had a long-standing habit.

1835