2018-08-21 OKUPÁCIA SA NIKDY NESMIE ZOPAKOVAŤ 2018-08-21 THE OCCUPATION MUST NEVER BE REPEATED 2018-08-21 OKUPACJA NIGDY NIE MOŻE SIĘ POWTÓRZYĆ 2018-08-21 ОККУПАЦИЯ НЕ ДОЛЖНА ПОВТОРИТЬСЯ 2018-08-21 ОКУПАЦІЯ НІКОЛИ НЕ МАЄ ПОВТОРИТИСЯ

OKUPÁCIA SA NIKDY NESMIE ZOPAKOVAŤ (Translation available) OCCUPATION MUST NEVER BE REPEATED (Translation available) ОКУПАЦІЯ НІКОЛИ НЕ ПОВИННА ПОВТОРЮВАТИСЯ (Є переклад)

Prezident Andrej Kiska v utorok vystúpil s príhovorom na RTVS pri príležitosti 50 rokov od okupácie Československa vojskami Varšavskej zmluvy 21. augusta 1968: On Tuesday, President Andrej Kiska addressed the RTVS on the occasion of the 50th anniversary of the occupation of Czechoslovakia by Warsaw Pact troops on August 21, 1968: У вівторок президент Андрей Кіска виступив на RTVS з нагоди 50-ї річниці окупації Чехословаччини військами Варшавського договору 21 серпня 1968 року:

„Pred päťdesiatimi rokmi sa milióny obyvateľov Československa ocitli v šoku. "Fifty years ago, millions of Czechoslovaks found themselves in shock. «П’ятдесят років тому мільйони громадян Чехословаччини опинилися в шоці. Rozhlasoví reportéri ohlasovali neslýchanú správu: do našej krajiny vtrhli cudzie vojská. Radio reporters announced an unheard of news: foreign troops had invaded our country. Радіожурнали повідомили нечувану новину: іноземні війська вторглися в нашу країну. Po uliciach miest a obcí rachotili tanky, ľudia stáli pred nimi s holými rukami. Tanks rumbled through the streets of towns and villages, people standing in front of them with their bare hands. Na mnohých miestach sa ozývala streľba. There was gunfire in many places. У багатьох місцях було чути стрілянину.

Všetko to malo podobu nepredstaviteľného, príšerného filmu. Усе це набуло форми неймовірного, жахливого фільму. Naozaj, kto by bol uveril, že raz nás budú okupovať armády takzvaných „spriatelených krajín“, spojencov z Varšavskej zmluvy? Дійсно, хто б міг повірити, що колись ми будемо окуповані арміями так званих «дружніх країн», союзників з Варшавського договору? Uverili by sme tomu, že vrcholných predstaviteľov nášho štátu na čele s Alexandrom Dubčekom okupanti zatknú a odvlečú do Sovietskeho zväzu? Чи повірили б ми, що вищих представників нашої держави на чолі з Олександром Дубчеком окупанти заарештують і вивезуть до Радянського Союзу?

Žiaľ, naozaj sa to stalo. Našu vlasť zaplavilo pol milióna vojakov, vyše 6 000 tankov, 800 lietadiel a 2 000 diel. Півмільйона солдатів, понад 6 тисяч танків, 800 літаків і 2 тисячі артилерійських знарядь заполонили нашу Батьківщину. Sovietske divízie nás v noci napadli z východu, zo západu, zo severu aj z juhu. Радянські дивізії наступали на нас вночі зі сходу, із заходу, з півночі та з півдня. Pridali sa k nim poľskí, maďarskí a bulharskí vojaci. До них приєдналися польські, угорські та болгарські солдати. A jednotky armády východného Nemecka stáli na hraniciach ako „rezerva.“ А частини східнонімецької армії стояли на кордоні як «резерв».

Najväčšia operácia v dejinách Varšavskej zmluvy sa vydarila, do rána obsadili celú republiku. Найбільша операція в історії Варшавського договору пройшла успішно, до ранку вони зайняли всю республіку. Nijakých kontrarevolucionárov nenašli, zato však v krajine, kde sa dovtedy šírila nádej na slobodnejší život, zabili desiatky nevinných obetí. Контрреволюціонерів не знайшли, але десятки невинних жертв були вбиті в країні, де до того часу ширилася надія на вільніше життя.

Po podpísaní Moskovského protokolu sa hororový film menil na krutú realitu normalizácie. Після підписання Московського протоколу фільм жахів перетворився на жорстоку реальність нормалізації. Začala sa potláčať slododa tlače, prejavu či viery. Почалася придушення свободи друку, слова і віри. Na pracoviskách sa rozbehli potupné previerky, desaťtisíce zamestnancov boli šikanované, vyhadzovali ich z práce, ich deti nesmeli študovať. На робочих місцях почалися принизливі перевірки, десятки тисяч працівників зазнавали знущань, їх звільняли, дітей не пускали до навчання. Mnohí šikovní a vzdelaní ľudia emigrovali. Багато розумних і освічених людей емігрувало. Moc prevzali bezcharakterní jedinci opierajúci sa o sovietske bodáky. Владу захопили безхарактерні особи, що спираються на радянські багнети.

Dnes sa vám prihováram zo Sliača. Сьогодні я розмовляю з вами зі Сляча. Z miesta, odkiaľ po dlhých 23 rokoch odišli poslední cudzí vojaci. З місця, звідки через 23 довгих роки пішли останні іноземні солдати. Zanechali za sebou zdevastovanú krajinu, zdemolované byty, ale najmä zmarenú nádej na zmenu v roku 1968. Вони залишили по собі спустошений ландшафт, зруйновані квартири, але, перш за все, зруйновану надію на зміни у 1968 році.

Je povinnosťou dnešných demokratických politikov chrániť našu slobodu, možnosť rozhodovať o našej budúcnosti bez obáv z toho, že naše rozhodnutia zlomí hrubá sila. Обов'язок сучасних демократичних політиків - захистити нашу свободу, можливість вирішувати наше майбутнє, не боячись, що наші рішення будуть скасовані грубою силою. Preto potrebujeme spojencov s rovnakými hodnotami a rovnakým rešpektom k slobode, právam ľudí a demokracii. Ось чому нам потрібні союзники з однаковими цінностями та такою ж повагою до свободи, прав людини та демократії. Takých spojencov a partnerov máme v Európskej únii a Severoatlantickej aliancii, dvoch pilieroch našej prosperity a bezpečnosti. Ми маємо таких союзників і партнерів у Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору - двох стовпах нашого процвітання і безпеки.

Dovoľte mi však vysloviť jednu prosbu. Однак, дозвольте мені зробити одне прохання. Okupáciu našej krajiny vojskami Varšavskej zmluvy dnes odsudzujú tri pätiny obyvateľov Slovenska. Окупацію нашої країни військами Варшавського договору сьогодні засуджують три п'ятих словацького населення. Pribúda však tých, ktorí o nej vedia málo alebo nič. Проте все більше людей знають про це мало або взагалі нічого не знають. Najmä medzi mladými ľuďmi. Особливо серед молоді.

Prosím preto rodičov, učiteľov, príbuzných, ako aj pamätníkov, aby si v tieto dni našli chvíľku času a s mladšími ľuďmi a deťmi sa podelili o svoje poznatky a skúsenosti. Тому я прошу батьків, вчителів, родичів, а також меморіали, знайти час, щоб поділитися своїми знаннями та досвідом з молоддю та дітьми в ці дні. Aby im priblížili časy nádeje, ale aj chvíle zrady, zúfalstva a poníženia. Щоб наблизити їх до часів надії, але також і до моментів зради, відчаю та приниження. Spomenuli si na obete okupácie i zásadnú zmenu, akú nám priniesol November 1989. Вони згадали жертв окупації та фундаментальні зміни, які приніс нам листопад 1989 року. Aby sme im pomohli pochopiť, že slová „nikdy viac“ znamenajú nielen odhodlanie, ale vyžadujú si rozumné, zodpovedné rozhodnutia, ktoré túto túžbu naplnia obsahom.“