×

We use cookies to help make LingQ better. By visiting the site, you agree to our cookie policy.

image

The Majesty of Calmness by William George Jordan, IV. The Dignity of Self-Reliance

IV. The Dignity of Self-Reliance

Self-confidence, without self-reliance, is as useless as a cooking recipe,--without food. Self-confidence sees the possibilities of the individual; self-reliance realizes them. Self-confidence sees the angel in the unhewn block of marble; self-reliance carves it out for himself.

The man who is self-reliant says ever: "No one can realize my possibilities for me, but me; no one can make me good or evil but myself." He works out his own salvation,--financially, socially, mentally, physically, and morally. Life is an individual problem that man must solve for himself. Nature accepts no vicarious sacrifice, no vicarious service. Nature never recognizes a proxy vote. She has nothing to do with middle-men,--she deals only with the individual. Nature is constantly seeking to show man that he is his own best friend, or his own worst enemy. Nature gives man the option on which he will be to himself.

All the athletic exercises in the world are of no value to the individual unless he compel those bars and dumb-bells to yield to him, in strength and muscle, the power for which he, himself, pays in time and effort. He can never develop his muscles by sending his valet to a gymnasium.

The medicine-chests of the world are powerless, in all the united efforts, to help the individual until he reach out and take for himself what is needed for his individual weakness.

All the religions of the world are but speculations in morals, mere theories of salvation, until the individual realize that he must save himself by relying on the law of truth, as he sees it, and living his life in harmony with it, as fully as he can. But religion is not a Pullman car, with soft-cushioned seats, where he has but to pay for his ticket,--and some one else does all the rest. In religion, as in all other great things, he is ever thrown back on his self-reliance. He should accept all helps, but,--he must live his own life. He should not feel that he is a mere passenger; he is the engineer, and the train is his life. We must rely on ourselves, live our own lives, or we merely drift through existence,--losing all that is best, all that is greatest, all that is divine.

All that others can do for us is to give us opportunity. We must ever be prepared for the opportunity when it comes, and to go after it and find it when it does not come, or that opportunity is to us,--nothing. Life is but a succession of opportunities. They are for good or evil,--as we make them.

Many of the alchemists of old felt that they lacked but one element; if they could obtain that one, they believed they could transmute the baser metals into pure gold. It is so in character. There are individuals with rare mental gifts, and delicate spiritual discernment who fail utterly in life because they lack the one element,--self-reliance. This would unite all their energies, and focus them into strength and power.

The man who is not self-reliant is weak, hesitating and doubting in all he does. He fears to take a decisive step, because he dreads failure, because he is waiting for some one to advise him or because he dare not act in accordance with his own best judgment. In his cowardice and his conceit he sees all his non-success due to others. He is "not appreciated," "not recognized," he is "kept down." He feels that in some subtle way "society is conspiring against him." He grows almost vain as he thinks that no one has had such poverty, such sorrow, such affliction, such failure as have come to him.

The man who is self-reliant seeks ever to discover and conquer the weakness within him that keeps him from the attainment of what he holds dearest; he seeks within himself the power to battle against all outside influences. He realizes that all the greatest men in history, in every phase of human effort, have been those who have had to fight against the odds of sickness, suffering, sorrow. To him, defeat is no more than passing through a tunnel is to a traveller,--he knows he must emerge again into the sunlight.

The nation that is strongest is the one that is most self-reliant, the one that contains within its boundaries all that its people need. If, with its ports all blockaded it has not within itself the necessities of life and the elements of its continual progress then,--it is weak, held by the enemy, and it is but a question of time till it must surrender. Its independence is in proportion to its self-reliance, to its power to sustain itself from within. What is true of nations is true of individuals. The history of nations is but the biography of individuals magnified, intensified, multiplied, and projected on the screen of the past. History is the biography of a nation; biography is the history of an individual. So it must be that the individual who is most strong in any trial, sorrow or need is he who can live from his inherent strength, who needs no scaffolding of commonplace sympathy to uphold him. He must ever be self-reliant.

The wealth and prosperity of ancient Rome, relying on her slaves to do the real work of the nation, proved the nation's downfall. The constant dependence on the captives of war to do the thousand details of life for them, killed self-reliance in the nation and in the individual. Then, through weakened self-reliance and the increased opportunity for idle, luxurious ease that came with it, Rome, a nation of fighters, became,--a nation of men more effeminate than women. As we depend on others to do those things we should do for ourselves, our self-reliance weakens and our powers and our control of them becomes continuously less.

Man to be great must be self-reliant. Though he may not be so in all things, he must be self-reliant in the one in which he would be great. This self-reliance is not the self-sufficiency of conceit. It is daring to stand alone. Be an oak, not a vine. Be ready to give support, but do not crave it; do not be dependent on it. To develop your true self-reliance, you must see from the very beginning that life is a battle you must fight for yourself,--you must be your own soldier. You cannot buy a substitute, you cannot win a reprieve, you can never be placed on the retired list. The retired list of life is,--death. The world is busy with its own cares, sorrows and joys, and pays little heed to you. There is but one great password to success,--self-reliance.

If you would learn to converse, put yourself into positions where you must speak. If you would conquer your morbidness, mingle with the bright people around you, no matter how difficult it may be. If you desire the power that some one else possesses, do not envy his strength, and dissipate your energy by weakly wishing his force were yours. Emulate the process by which it became his, depend on your self-reliance, pay the price for it, and equal power may be yours. The individual must look upon himself as an investment, of untold possibilities if rightly developed,--a mine whose resources can never be known but by going down into it and bringing out what is hidden.

Man can develop his self-reliance by seeking constantly to surpass himself. We try too much to surpass others. If we seek ever to surpass ourselves, we are moving on a uniform line of progress, that gives a harmonious unifying to our growth in all its parts. Daniel Morrell, at one time President of the Cambria Rail Works, that employed 7,000 men and made a rail famed throughout the world, was asked the secret of the great success of the works. "We have no secret," he said, "but this,--we always try to beat our last batch of rails." Competition is good, but it has its danger side. There is a tendency to sacrifice real worth to mere appearance, to have seeming rather than reality. But the true competition is the competition of the individual with himself,--his present seeking to excel his past. This means real growth from within. Self-reliance develops it, and it develops self-reliance. Let the individual feel thus as to his own progress and possibilities, and he can almost create his life as he will. Let him never fall down in despair at dangers and sorrows at a distance; they may be harmless, like Bunyan's stone lions, when he nears them. The man who is self-reliant does not live in the shadow of some one else's greatness; he thinks for himself, depends on himself, and acts for himself. In throwing the individual thus back upon himself it is not shutting his eyes to the stimulus and light and new life that come with the warm pressure of the hand, the kindly word and the sincere expressions of true friendship. But true friendship is rare; its great value is in a crisis,--like a lifeboat. Many a boasted friend has proved a leaking, worthless "lifeboat" when the storm of adversity might make him useful. In these great crises of life, man is strong only as he is strong from within, and the more he depends on himself the stronger will he become, and the more able will he be to help others in the hour of their need. His very life will be a constant help and a strength to others, as he becomes to them a living lesson of the dignity of self-reliance.


IV. The Dignity of Self-Reliance IV. Die Würde der Eigenverantwortung IV.自立の尊厳 IV. A dignidade da autossuficiência IV. Достоинство уверенности в себе IV. Гідність самозабезпечення IV.自力更生的尊严

Self-confidence, without self-reliance, is as useless as a cooking recipe,--without food. Уверенность в себе без уверенности в себе так же бесполезна, как кулинарный рецепт — без еды. Впевненість у собі без впевненості в собі так само марна, як кулінарний рецепт, без їжі. Self-confidence sees the possibilities of the individual; self-reliance realizes them. Впевненість у собі бачить можливості особистості; самовпевненість реалізує їх. Self-confidence sees the angel in the unhewn block of marble; self-reliance carves it out for himself. Самоуверенность видит ангела в необесанной глыбе мрамора; уверенность в себе вырезает его для себя. Самовпевненість бачить ангела в неотесаній брили мармуру; самовпевненість викроює це для себе.

The man who is self-reliant says ever: "No one can realize my possibilities for me, but me; no one can make me good or evil but myself." Людина, яка впевнена в собі, завжди говорить: «Ніхто не може реалізувати мої можливості замість мене, крім мене; ніхто не може зробити мене добрим чи злим, крім мене самого». He works out his own salvation,--financially, socially, mentally, physically, and morally. Он совершает собственное спасение в финансовом, социальном, умственном, физическом и моральном плане. Він працює над власним спасінням – фінансовим, соціальним, розумовим, фізичним і моральним. Life is an individual problem that man must solve for himself. Життя - це індивідуальна проблема, яку людина повинна вирішити сама. Nature accepts no vicarious sacrifice, no vicarious service. Природа не приемлет заместительной жертвы, никакого заместительного служения. Природа не приймає побічних жертв, не приймає побічних послуг. Nature never recognizes a proxy vote. Природа никогда не признает голосование по доверенности. Природа ніколи не визнає голосування за дорученням. She has nothing to do with middle-men,--she deals only with the individual. Вона не має нічого спільного з посередниками, вона має справу лише з окремими людьми. Nature is constantly seeking to show man that he is his own best friend, or his own worst enemy. Природа постоянно стремится показать человеку, что он сам себе лучший друг или злейший враг. Природа постійно прагне показати людині, що вона сама собі найкращий друг або найгірший ворог. Nature gives man the option on which he will be to himself. Природа дає людині варіант, за яким вона буде сама собі.

All the athletic exercises in the world are of no value to the individual unless he compel those bars and dumb-bells to yield to him, in strength and muscle, the power for which he, himself, pays in time and effort. Все атлетические упражнения в мире не имеют никакой ценности для отдельного человека, если только он не заставит эти штанги и гантели уступать ему по силе и мускулам той мощи, за которую он сам платит временем и усилиями. Усі спортивні вправи у світі не мають жодної цінності для людини, якщо вона не змушує ці штанги та гантелі поступатися їй у силі та м’язах, потужності, за яку вона сама платить часом і зусиллями. He can never develop his muscles by sending his valet to a gymnasium. Он никогда не сможет развить свои мускулы, отправив своего камердинера в гимназию. Він ніколи не зможе розвинути свої м'язи, відправляючи камердинера в гімназію.

The medicine-chests of the world are powerless, in all the united efforts, to help the individual until he reach out and take for himself what is needed for his individual weakness. Аптечки мира бессильны, при всех объединенных усилиях, помочь индивидууму, пока он не протянет руку и не возьмет себе то, что необходимо для его индивидуальной слабости. Аптечки світу безсилі, у всіх об’єднаних зусиллях, допомогти людині, поки вона не простягне руку і не візьме для себе те, що потрібно для її індивідуальної слабкості.

All the religions of the world are but speculations in morals, mere theories of salvation, until the individual realize that he must save himself by relying on the law of truth, as he sees it, and living his life in harmony with it, as fully as he can. Усі релігії світу є лише спекуляціями на тему моралі, простими теоріями спасіння, доки людина не усвідомить, що вона повинна врятуватися, покладаючись на закон істини, як вона його бачить, і живучи своїм життям у гармонії з ним, як повна як може. But religion is not a Pullman car, with soft-cushioned seats, where he has but to pay for his ticket,--and some one else does all the rest. Но религия — это не пульмановский вагон с мягкими сиденьями, где ему нужно только заплатить за билет, а все остальное делает кто-то другой. Але релігія — це не автомобіль Pullman із м’якими сидіннями, де йому потрібно лише заплатити за квиток — а все інше робить хтось інший. In religion, as in all other great things, he is ever thrown back on his self-reliance. В религии, как и во всех других великих делах, он всегда возвращается к своей уверенности в себе. У релігії, як і в усіх інших великих речах, він завжди відкидається на свою самовпевненість. He should accept all helps, but,--he must live his own life. Он должен принимать любую помощь, но -- он должен жить своей собственной жизнью. Він повинен прийняти будь-яку допомогу, але він повинен жити власним життям. He should not feel that he is a mere passenger; he is the engineer, and the train is his life. Він не повинен відчувати себе простим пасажиром; він інженер, і потяг це його життя. We must rely on ourselves, live our own lives, or we merely drift through existence,--losing all that is best, all that is greatest, all that is divine. Мы должны полагаться на себя, жить своей собственной жизнью, иначе мы просто плывем по течению, теряя все лучшее, все величайшее, все божественное. Ми повинні покладатися на себе, жити власним життям, інакше ми просто дрейфуємо через існування, втрачаючи все найкраще, все найвеличніше, все божественне.

All that others can do for us is to give us opportunity. Все, що інші можуть зробити для нас, це дати нам можливість. We must ever be prepared for the opportunity when it comes, and to go after it and find it when it does not come, or that opportunity is to us,--nothing. Мы всегда должны быть готовы к возможности, когда она появляется, и идти за ней и находить ее, когда она не приходит, иначе эта возможность для нас - ничто. Ми завжди повинні бути готові до можливості, коли вона з’явиться, і йти за нею та знайти її, коли вона не з’являється, інакше ця можливість для нас — нічого. Life is but a succession of opportunities. Жизнь — это всего лишь череда возможностей. Життя - це лише низка можливостей. They are for good or evil,--as we make them. Вони є для добра чи зла, як ми їх робимо.

Many of the alchemists of old felt that they lacked but one element; if they could obtain that one, they believed they could transmute the baser metals into pure gold. Многие алхимики древности чувствовали, что им не хватает только одного элемента; если бы они могли получить его, они верили, что смогут превратить неблагородные металлы в чистое золото. Багато алхіміків давнини відчували, що їм бракує лише одного елемента; якщо вони могли отримати його, вони вірили, що зможуть перетворити неблагородні метали в чисте золото. It is so in character. Це так в характері. There are individuals with rare mental gifts, and delicate spiritual discernment who fail utterly in life because they lack the one element,--self-reliance. Есть люди с редкими умственными способностями и тонкой духовной проницательностью, которые полностью терпят неудачу в жизни, потому что им не хватает одного элемента — уверенности в себе. Є люди з рідкісними розумовими здібностями та тонкою духовною проникливістю, які зазнають цілковитої невдачі в житті, тому що їм бракує єдиного елементу — самовпевненості. This would unite all their energies, and focus them into strength and power. Це об’єднає всю їхню енергію та зосередить їх у силі та могутності.

The man who is not self-reliant is weak, hesitating and doubting in all he does. Человек, который не уверен в себе, слаб, колеблется и сомневается во всем, что он делает. Людина, яка не покладається на себе, слабка, вагається і сумнівається в усьому, що робить. He fears to take a decisive step, because he dreads failure, because he is waiting for some one to advise him or because he dare not act in accordance with his own best judgment. Он боится сделать решительный шаг, потому что боится неудачи, потому что ждет, что кто-то посоветует ему, или потому, что не осмеливается действовать в соответствии со своим здравым смыслом. Він боїться зробити рішучий крок, тому що він боїться невдачі, тому що він чекає, що хтось йому порадить, або тому, що він не наважується діяти згідно з власним судженням. In his cowardice and his conceit he sees all his non-success due to others. В своей трусости и самомнении он видит весь свой неуспех из-за других. He is "not appreciated," "not recognized," he is "kept down." Его «не ценят», «не признают», его «принижают». Його «не цінують», «не визнають», його «придушують». He feels that in some subtle way "society is conspiring against him." Он чувствует, что каким-то неуловимым образом «общество сговаривается против него». Він відчуває, що якимось непомітним чином «суспільство змовляється проти нього». He grows almost vain as he thinks that no one has had such poverty, such sorrow, such affliction, such failure as have come to him. Он становится почти тщеславным, думая, что ни у кого не было такой бедности, такой печали, такого несчастья, такой неудачи, как он. Він стає майже марнославним, коли думає, що ніхто не мав такої бідності, такого горя, такого горя, такої невдачі, як він.

The man who is self-reliant seeks ever to discover and conquer the weakness within him that keeps him from the attainment of what he holds dearest; he seeks within himself the power to battle against all outside influences. Уверенный в себе человек всегда стремится обнаружить и победить внутреннюю слабость, которая удерживает его от достижения того, что ему дороже всего; он ищет в себе силы для борьбы со всеми внешними влияниями. Людина, яка покладається на себе, прагне завжди виявити та подолати слабкість у собі, яка заважає їй досягти того, що їй найдорожче; він шукає в собі сили для боротьби з усіма зовнішніми впливами. He realizes that all the greatest men in history, in every phase of human effort, have been those who have had to fight against the odds of sickness, suffering, sorrow. Він усвідомлює, що всі найвидатніші люди в історії, на кожному етапі людських зусиль, були тими, кому доводилося боротися з хворобами, стражданнями, горем. To him, defeat is no more than passing through a tunnel is to a traveller,--he knows he must emerge again into the sunlight. Для нього поразка — це не більше, ніж для мандрівника прохід через тунель, — він знає, що повинен знову вийти на сонячне світло.

The nation that is strongest is the one that is most self-reliant, the one that contains within its boundaries all that its people need. Самая сильная нация — это та, которая наиболее самостоятельна, та, которая содержит в своих границах все, что нужно ее народу. Найсильнішою є та нація, яка є найбільш самостійною, та, яка містить у своїх межах усе, що потрібно її людям. If, with its ports all blockaded it has not within itself the necessities of life and the elements of its continual progress then,--it is weak, held by the enemy, and it is but a question of time till it must surrender. Если, когда все его порты заблокированы, он не имеет в себе необходимого для жизни и элементов своего постоянного прогресса, тогда он слаб, удерживается врагом, и это всего лишь вопрос времени, когда он должен сдаться. Якщо, оскільки всі його порти заблоковані, він не має в собі необхідних для життя та елементів свого постійного прогресу, тоді він слабкий, утримується ворогом, і це лише питання часу, коли він повинен буде здатися. Its independence is in proportion to its self-reliance, to its power to sustain itself from within. Його незалежність пропорційна його самозабезпеченню, його здатності підтримувати себе зсередини. What is true of nations is true of individuals. Що стосується націй, то вірно і щодо окремих людей. The history of nations is but the biography of individuals magnified, intensified, multiplied, and projected on the screen of the past. Історія націй — це лише біографія окремих осіб, збільшена, інтенсифікована, примножена та спроектована на екрані минулого. History is the biography of a nation; biography is the history of an individual. Історія — це біографія нації; біографія - це історія окремої людини. So it must be that the individual who is most strong in any trial, sorrow or need is he who can live from his inherent strength, who needs no scaffolding of commonplace sympathy to uphold him. Таким образом, должно быть так, что человек, который наиболее силен в любом испытании, горе или нужде, это тот, кто может жить за счет своей внутренней силы, кто не нуждается в подмостках банального сочувствия, чтобы поддержать его. Отже, має бути, що найсильнішою в будь-якому випробуванні, горі чи потребі є та людина, яка може жити завдяки своїй притаманній силі, яка не потребує ніяких риштувань звичайного співчуття, щоб підтримувати її. He must ever be self-reliant. Він завжди повинен бути самостійним.

The wealth and prosperity of ancient Rome, relying on her slaves to do the real work of the nation, proved the nation's downfall. Богатство и процветание Древнего Рима, полагавшегося на своих рабов, выполнявших настоящую работу нации, привели к падению нации. Багатство та процвітання Стародавнього Риму, який покладався на своїх рабів, щоб виконувати справжню роботу нації, довели занепад нації. The constant dependence on the captives of war to do the thousand details of life for them, killed self-reliance in the nation and in the individual. Постоянная зависимость от военнопленных, которые выполняли за них тысячи мелочей жизни, убивала уверенность в своих силах в нации и в личности. Постійна залежність від військовополонених, які вирішували за них тисячі подробиць життя, вбила самовпевненість у нації та в окремій людині. Then, through weakened self-reliance and the increased opportunity for idle, luxurious ease that came with it, Rome, a nation of fighters, became,--a nation of men more effeminate than women. Затем, благодаря ослаблению самонадеянности и возросшим возможностям для праздной, роскошной праздности, Рим, нация воинов, стал нацией мужчин, более женоподобных, чем женщин. Потім, через ослаблену самовпевненість і збільшення можливостей для бездіяльності, розкішної легкості, яка прийшла з цим, Рим, нація борців, перетворилася на націю чоловіків, більш жінкоподібних, ніж жінок. As we depend on others to do those things we should do for ourselves, our self-reliance weakens and our powers and our control of them becomes continuously less. Оскільки ми залежимо від того, що інші роблять те, що ми повинні робити для себе, наша самовпевненість слабшає, а наші сили та контроль над ними постійно зменшуються.

Man to be great must be self-reliant. Человек, чтобы быть великим, должен быть самостоятельным. Людина, щоб бути великою, повинна бути самозабезпеченою. Though he may not be so in all things, he must be self-reliant in the one in which he would be great. Хоча він не може бути таким у всьому, він повинен бути самозабезпеченим у тому, в чому він хотів би бути великим. This self-reliance is not the self-sufficiency of conceit. Эта уверенность в себе не есть самодостаточность тщеславия. Ця самовпевненість не є самодостатністю зарозумілості. It is daring to stand alone. Це сміливість стояти на самоті. Be an oak, not a vine. Будь дубом, а не лозой. Будь дубом, а не лозою. Be ready to give support, but do not crave it; do not be dependent on it. Будьте готові надати підтримку, але не жадайте її; не бути залежним від нього. To develop your true self-reliance, you must see from the very beginning that life is a battle you must fight for yourself,--you must be your own soldier. Щоб розвинути свою справжню самозабезпеченість, ви повинні з самого початку зрозуміти, що життя — це битва, яку ви повинні боротися за себе, ви повинні бути власним солдатом. You cannot buy a substitute, you cannot win a reprieve, you can never be placed on the retired list. Вы не можете купить замену, вы не можете получить отсрочку, вы никогда не сможете быть внесены в список пенсионеров. Ви не можете купити заміну, ви не можете виграти відстрочку, ви ніколи не можете бути включені до списку вибулих. The retired list of life is,--death. Пенсионный список жизни - смерть. Відставний список життя - смерть. The world is busy with its own cares, sorrows and joys, and pays little heed to you. Мир занят своими заботами, печалями и радостями и мало обращает на вас внимания. Світ зайнятий своїми турботами, печалями та радощами, і мало звертає на вас уваги. There is but one great password to success,--self-reliance. Есть только один великий пароль к успеху — уверенность в себе. Є лише один чудовий пароль до успіху — самовпевненість.

If you would learn to converse, put yourself into positions where you must speak. Если вы хотите научиться разговаривать, поставьте себя в такое положение, когда вы должны говорить. Якщо ви хочете навчитися розмовляти, поставте себе в положення, де ви повинні говорити. If you would conquer your morbidness, mingle with the bright people around you, no matter how difficult it may be. Если бы ты победил свою болезненность, смешайся с яркими людьми вокруг тебя, как бы трудно это ни было. Якщо ви хочете перемогти свою хворобливість, спілкуйтеся з яскравими людьми навколо вас, як би важко це не було. If you desire the power that some one else possesses, do not envy his strength, and dissipate your energy by weakly wishing his force were yours. Если вы желаете силы, которой обладает кто-то другой, не завидуйте его силе и растрачивайте свою энергию, слабо желая, чтобы его сила была вашей. Якщо ви бажаєте сили, якою володіє хтось інший, не заздрите його силі, а розсіюйте свою енергію, слабко бажаючи, щоб його сила була ваша. Emulate the process by which it became his, depend on your self-reliance, pay the price for it, and equal power may be yours. Подражайте процессу, благодаря которому она стала его, полагайтесь на свою уверенность в себе, заплатите за это цену, и, возможно, у вас будет равная сила. Наслідуйте процес, завдяки якому він став його, покладайтеся на свою самовпевненість, платіть за це ціну, і ви можете отримати рівну владу. The individual must look upon himself as an investment, of untold possibilities if rightly developed,--a mine whose resources can never be known but by going down into it and bringing out what is hidden. Индивидуум должен смотреть на себя как на вложение неисчислимых возможностей, если их правильно развивать, как на рудник, ресурсы которого можно узнать только, погрузившись в него и вытащив то, что скрыто. Людина повинна дивитися на себе як на інвестицію з незліченними можливостями, якщо їх правильно розвинути, - шахту, про ресурси якої неможливо дізнатися, якщо тільки спуститися в неї і витягти те, що приховано.

Man can develop his self-reliance by seeking constantly to surpass himself. Людина може розвивати свою самовпевненість, постійно прагнучи перевершити себе. We try too much to surpass others. Ми надто намагаємося перевершити інших. If we seek ever to surpass ourselves, we are moving on a uniform line of progress, that gives a harmonious unifying to our growth in all its parts. Если мы стремимся всегда превзойти самих себя, мы движемся по единой линии прогресса, что дает гармоничное единство нашему росту во всех его частях. Якщо ми прагнемо коли-небудь перевершити себе, ми рухаємося єдиною лінією прогресу, що забезпечує гармонійне об’єднання нашого зростання в усіх його частинах. Daniel Morrell, at one time President of the Cambria Rail Works, that employed 7,000 men and made a rail famed throughout the world, was asked the secret of the great success of the works. Даніеля Моррелла, свого часу президента компанії Cambria Rail Works, на якій працювало 7000 чоловік і яка прославила залізницю в усьому світі, запитали про секрет великого успіху заводу. "We have no secret," he said, "but this,--we always try to beat our last batch of rails." «У нас нет секрета, — сказал он, — но вот что: мы всегда пытаемся отбить нашу последнюю партию рельсов». «У нас немає секрету, — сказав він, — але ми завжди намагаємося перевершити нашу останню партію рейок». Competition is good, but it has its danger side. Конкуренція – це добре, але вона має свою небезпечну сторону. There is a tendency to sacrifice real worth to mere appearance, to have seeming rather than reality. Существует тенденция жертвовать настоящей ценностью ради простой видимости, иметь видимость, а не реальность. Існує тенденція приносити в жертву справжню цінність заради простого вигляду, щоб мати вигляд, а не реальність. But the true competition is the competition of the individual with himself,--his present seeking to excel his past. Но истинное соревнование — это соревнование индивидуума с самим собой, его настоящее, стремящееся превзойти свое прошлое. Але справжня конкуренція — це конкуренція індивіда з самим собою, — його сьогодення прагне перевершити своє минуле. This means real growth from within. Это означает реальный рост изнутри. Це означає реальне зростання зсередини. Self-reliance develops it, and it develops self-reliance. Уверенность в себе развивает его, а он развивает уверенность в себе. Самозабезпечення розвиває його, а воно розвиває самовпевненість. Let the individual feel thus as to his own progress and possibilities, and he can almost create his life as he will. Дозвольте людині таким чином відчути свій власний прогрес і можливості, і вона майже зможе створити своє життя так, як забажає. Let him never fall down in despair at dangers and sorrows at a distance; they may be harmless, like Bunyan's stone lions, when he nears them. Пусть он никогда не падет в отчаянии от опасностей и печалей на расстоянии; они могут быть безобидными, как каменные львы Беньяна, когда он приближается к ним. Нехай він ніколи не впаде у розпач перед небезпеками й скорботами на відстані; вони можуть бути нешкідливими, як кам'яні леви Буньяна, коли він наближається до них. The man who is self-reliant does not live in the shadow of some one else's greatness; he thinks for himself, depends on himself, and acts for himself. Людина, яка впевнена в собі, не живе в тіні чиєїсь величі; він думає сам, залежить від себе і діє сам. In throwing the individual thus back upon himself it is not shutting his eyes to the stimulus and light and new life that come with the warm pressure of the hand, the kindly word and the sincere expressions of true friendship. Отбрасывая таким образом человека назад к самому себе, он не закрывает глаза на стимулы, свет и новую жизнь, которые приходят с теплым прикосновением руки, добрым словом и искренним выражением истинной дружбы. Відкидаючи людину таким чином назад, вона не означає закривати очі на стимул, світло й нове життя, які приходять із теплим тиском руки, добрим словом і щирим виявом справжньої дружби. But true friendship is rare; its great value is in a crisis,--like a lifeboat. Но настоящая дружба редка; его большая ценность в кризисе, - как спасательная шлюпка. Але справжня дружба буває рідко; його велика цінність у кризі, як рятувальний човен. Many a boasted friend has proved a leaking, worthless "lifeboat" when the storm of adversity might make him useful. Многие хвастливые друзья оказались протекающими, бесполезными «спасательными шлюпками», когда буря невзгод могла бы сделать их полезными. Чимало друзів, які хвалилися, виявилися протікаючим, нікчемним «рятівним човном», коли шторм лиха міг зробити його корисним. In these great crises of life, man is strong only as he is strong from within, and the more he depends on himself the stronger will he become, and the more able will he be to help others in the hour of their need. В эти великие жизненные кризисы человек силен только тогда, когда он силен изнутри, и чем больше он зависит от самого себя, тем сильнее он будет становиться и тем больше он сможет помочь другим в час их нужды. У цих великих життєвих кризах людина сильна лише тоді, коли вона сильна зсередини, і чим більше вона залежить від себе, тим сильнішою вона стає і тим більш здатною буде допомагати іншим у хвилину їхньої потреби. His very life will be a constant help and a strength to others, as he becomes to them a living lesson of the dignity of self-reliance. Сама его жизнь будет постоянной помощью и силой другим, поскольку он станет для них живым уроком достоинства уверенности в себе. Саме його життя буде постійною допомогою та силою для інших, оскільки він стане для них живим уроком гідності самозабезпечення.