×

We use cookies to help make LingQ better. By visiting the site, you agree to our cookie policy.

image

Crash Course 1: Random selection of lessons., 07. How and Why We Read: Crash Course English Literature #1

07. How and Why We Read: Crash Course English Literature #1

Hi, I'm John Green, and this is Crash Course.

Can we get these books to roll in in the future? It doesn't feel like CrashCourse unless there's a roll in. [intro music]

Today, before we begin our mini-series on reading and writing in English, we're going to discuss how to read and why.

So, if you watched our series on world history, you'll no doubt remember that writing, and the ability to read it, are so-called "markers of civilization".

Now, that's a really problematic idea, I mean, for one thing, great stories can have great lives in the oral tradition, like one of my favorite books "Mules and Men" by Zora Neale Hurston was a collection of folklore that lived in the oral tradition until Zora Neale Hurston wrote it down. And the same can be said for another of my favorite books, "The Odyssey". But we privilege reading and writing because they allow us to communicate directly and transparently with people who live very far away from us, and they also allow us to kind of hear the voices of the dead.

I mean, I don't wanna get all liberal arts-y on you, but I do wanna make this clear, for me, stories are about communication. We didn't invent grammar so your life would be miserable in grade school as you attempted to learn what the Marquez a preposition is - by the way, on this program, I will be inserting names of my favorite writers when I would otherwise insert curse words.

We invented grammar because without prepositions, we couldn't describe what it's like to fly through a cloud, or jump over a puddle, or Faulkner beneath the stars. Like, right now, if I'm doing my job and you're doing your job, you aren't thinking about the fact that I'm contorting my mouth and tongue and vocal cords to create sounds that then exist as ideas in your brain, it's just happening.

But if my language gets confusing, if I parle en français, or if incorrect word order use, or eakspay niay igpay atinlay, then I erect a barrier between you and me - you and I? - you and me. Writing, or at least good writing, is an outgrowth of that urge to use language to communicate complex ideas and experiences between people.

And that's true whether you're reading Shakespeare or bad vampire fiction -- reading is always an act of empathy. It's always an imagining of what it's like to be someone else. So, when Shakespeare uses iambic pentameter or Salinger uses a red hunting cap, they aren't doing this so that your English teachers will have something to torture you with.

They're doing it (at least, if they're doing it on purpose) so the story can have a bigger and better life in your mind. But for the record, the question of whether they're doing it on purpose is not a very interesting question! Oh, we're still doing open letters?

An open letter to authorial intent -- but first, let's see what's in the secret compartment today.

Oh, it's a boat beating against the current, born back ceaselessly into the past. Dear authorial intent,

As an author, let me speak to you directly.

You don't matter! Look, I'm not willing to go as far as the postmodernist and say that the author is dead, because that would make me very nervous. However, the author is not that important. Whether an author intended a symbolic resonance to exist in her book is irrelevant.

All that matters is whether it's there, because the book does not exist for the benefit of the author -- the book exists for the benefit of you. If we as readers can have a bigger and richer experience with the world as a result of reading a symbol and that symbol wasn't intended by the author, we still win!

Yes, inevitably reading is a conversation between an author and a reader, but give yourself some power in that conversation, reader. Go out there and make a world! Best wishes, John Green.

Here's the thing: It is extremely hard to get other people to feel what we are feeling.

Like, you may have experienced this in your own life. Say my college girlfriend broke up with me (and she did). I want to explain what I'm feeling to my best friend in the entire world, so I say, "I am completely obliterated. My heart is broken -- in fact, my heart is shattered into a million pieces. Right, so a few things are going on here.

First, in excellent news, my heart has not been shattered into a million pieces; it is pumping blood in precisely the same way that it did before the breakup. Secondly, in further good news, I am not totally obliterated. Total obliteration of me would look like this. [large explosion covers screen] I'm using the techniques of hyperbole, in the case of obliteration, and metaphor, in the case of my broken heart, to try to describe the things that are happening inside of me. But because I'm not using particularly compelling or original figurative language, my friend may struggle to empathize with me.

And this is my best friend in the entire world! Now imagine that you're trying to communicate far more complicated and nuanced experiences and emotions, and instead of just trying to communicate to your best friend, you're trying to talk to strangers, some of whom may live very far away and in fact live centuries after your death. Not only that, but instead of this happening during a pleasant conversation, they are reading your dry, dead text on a page, so they can't hear your intonation or see the tears dripping from your cheeks, even though it turns out that this breakup is going to be one of the best things that ever happened to you. So that is the challenge that Shakespeare faces, and it's also the challenge that you face whenever you write for an audience, whether it's a novel or a pedantic YouTube comment about the accuracy of our Gallifreyan.

(Hush, this is fantastic Gallifreyan! So, I'm gonna ask you to read critically, to look closely at a text and pay attention to the subtle ways the author is trying to communicate the full complexity of human experience, but I'm not asking you to go symbol-hunting because reading is supposed to be some treasure map in which you discover symbols, write them down, and then get an A in class.

I'm asking you to read critically because, by understanding language, you will (1) have a fuller understanding of lives other than your own, which (2) will help you to be more empathetic, and thereby (3) help you to avoid getting dumped by that young woman in the first place, although more importantly (4) reading critically and attentively can give you the linguistic tools to share your own story with more precision.

And that will help people to understand your joy and your heartbreak, yes, but it will also be helpful in many other ways, like when you are trying to convince the company to move forwards with your fourth-quarter strategy, or whatever it is that people with real jobs do.

Reading thoughtfully gives us better tools to explain corporate profits and broken hearts, and it also connects us to each other. The real reason the green light in The Great Gatsby is such a wonderful symbol is because we all know what it's like to be outside in the evening, staring off into the distance at a future that may never be ours.

We've all felt that stomach-churning mix of yearning and ambition that Gatsby feels as he stares out at that green light across the harbor. And by knowing what it's like to be Gatsby, we learn more about those around us, those who came before us, and we learn more about ourselves. So over the next few weeks, we'll be reading not just Gatsby but alsoRomeo and Juliet, some poetry by Emily Dickinson, and The Catcher in the Rye.

There are links to get all of these books in the video info below. We'll begin with Romeo and Juliet next week. See you then! [outro music] Crash Course is produced and directed by Stan Muller.

Our script supervisor is Meredith Danko. The associate producer is Danica Johnson. The show is written by me, and our graphics team is Thought Bubble. If you have questions about today's video, you can leave them in comments where they will be answered by our team of experts, and if you haven't already, read Romeo and Juliet!

It's a very good play, although at times derivative of West Side Story. Thanks for watching Crash Course, and, as we say in my hometown, don't forget to be awesome.

[endscreen]


07. How and Why We Read: Crash Course English Literature #1 07\. كيف ولماذا نقرأ: Crash Course - الأدب الإنجليزي # 1 07. Wie und warum wir lesen: Crashkurs Englische Literatur #1 07. Cómo y por qué leemos: Curso acelerado de literatura inglesa nº 1 07. Come e perché leggiamo: Corso accelerato di letteratura inglese #1 07.私たちはどのように、そしてなぜ読むのかクラッシュコース英文学 #1 07. 우리는 어떻게 그리고 왜 읽는가: 크래시 코스 영문학 #1 07. Como e porquê lemos: Curso Rápido de Literatura Inglesa #1 07\. Как и почему мы читаем: ускоренный курс английской литературы №1 07. Nasıl ve Neden Okuruz? Crash Course İngiliz Edebiyatı #1 07. Як і чому ми читаємо: Прискорений курс англійської літератури #1 07\. 我们阅读的方式和原因：英语文学速成班 #1 07.我们如何以及为何阅读英国文学速成班 #1

Hi, I’m John Green, and this is Crash Course. مرحبًا ، أنا جون جرين ، وهذا هو Crash Course. 大家好，我是约翰·格林，这里是速成班。

Can we get these books to roll in in the future? هل يمكننا جعل هذه الكتب تتداول في المستقبل؟ Можем ли мы сделать так, чтобы эти книги появились в будущем? Чи можемо ми отримати ці книги в майбутньому? 我们以后能不能把这些书卷进来？ It doesn’t feel like CrashCourse unless there’s a roll in. لا يبدو الأمر وكأنه CrashCourse ما لم يكن هناك لفة في الأمر. Это не похоже на CrashCourse, если нет ролика. Це не схоже на CrashCourse, якщо немає входження в курс. 除非有人参与，否则感觉不像速成班。 [intro music] [موسيقى مقدمة]

Today, before we begin our mini-series on reading and writing in English, we’re going to discuss how to read and why. اليوم ، قبل أن نبدأ سلسلتنا الصغيرة حول القراءة والكتابة باللغة الإنجليزية ، سنناقش كيفية القراءة ولماذا. 今天，在我们开始关于英语阅读和写作的迷你系列之前，我们将讨论如何阅读以及为什么阅读。

So, if you watched our series on world history, you’ll no doubt remember that writing, and the ability to read it, are so-called "markers of civilization". Якщо ви дивилися наш серіал про всесвітню історію, то, без сумніву, пам'ятаєте, що писемність і вміння її читати - це так звані "маркери цивілізації". 所以，如果你看过我们的世界历史系列，你无疑会记得写作和阅读能力是所谓的“文明标志”。

Now, that’s a really problematic idea, I mean, for one thing, great stories can have great lives in the oral tradition, like one of my favorite books "Mules and Men" by Zora Neale Hurston was a collection of folklore that lived in the oral tradition until Zora Neale Hurston wrote it down. الآن ، هذه فكرة إشكالية حقًا ، أعني ، لسبب واحد ، يمكن للقصص العظيمة أن تحظى بحياة رائعة في التقليد الشفوي ، مثل أحد كتبي المفضلة "البغال والرجال" من تأليف Zora Neale كان هيرستون عبارة عن مجموعة من الفولكلور الذي عاش في التقليد الشفوي حتى كتبه زورا نيل هيرستون. Це дуже проблематична ідея, я маю на увазі, що, з одного боку, великі історії можуть мати велике життя в усній традиції, як одна з моїх улюблених книг Зори Ніл Херстон "Мули і люди" - це збірка фольклору, який жив в усній традиції до того, як Зора Ніл Херстон його записала. 现在，这是一个非常有问题的想法，我的意思是，一方面，伟大的故事可以在口头传统中拥有伟大的生命，就像我最喜欢的一本书“骡子和男人”由佐拉尼尔赫斯顿写的是生活在口耳相传，直到佐拉·尼尔·赫斯顿 (Zora Neale Hurston) 将其记录下来。 And the same can be said for another of my favorite books, "The Odyssey". То же самое можно сказать и о другой моей любимой книге - «Одиссее». 我最喜欢的另一本书《奥德赛》也是如此。 But we privilege reading and writing because they allow us to communicate directly and transparently with people who live very far away from us, and they also allow us to kind of hear the voices of the dead. Но мы отдаем предпочтение чтению и письму, потому что они позволяют нам напрямую и прозрачно общаться с людьми, которые живут очень далеко от нас, а также позволяют нам слышать голоса мертвых. Але ми надаємо перевагу читанню і письму, тому що вони дозволяють нам спілкуватися безпосередньо і прозоро з людьми, які живуть дуже далеко від нас, а також дозволяють нам ніби чути голоси померлих. 但我们享有阅读和写作的特权，因为它们使我们能够与离我们很远的人进行直接而透明的交流，而且它们还使我们能够听到死者的声音。

I mean, I don’t wanna get all liberal arts-y on you, but I do wanna make this clear, for me, stories are about communication. Я имею в виду, я не хочу рассказывать вам все гуманитарные науки, но я хочу прояснить это, для меня истории - это общение. Я не хочу, щоб ви стали гуманітаріями, але я хочу прояснити, що для мене історії - це комунікація. 我的意思是，我不想把所有的文科知识都加在你身上，但我确实想说清楚，对我来说，故事是关于交流的。 We didn’t invent grammar so your life would be miserable in grade school as you attempted to learn what the Marquez a preposition is - by the way, on this program, I will be inserting names of my favorite writers when I would otherwise insert curse words. Мы не изобрели грамматику, чтобы ваша жизнь в начальной школе была несчастной, когда вы пытались узнать, что такое предлог Marquez - кстати, в этой программе я буду вставлять имена моих любимых писателей, когда в противном случае я бы вставил проклятие слова. Ми не вигадували граматику, щоб ваше життя було нещасним у початковій школі, коли ви намагалися вивчити, що таке прийменник Маркеса - до речі, в цій програмі я буду вставляти імена моїх улюблених письменників там, де в іншому випадку я б вставляв лайливі слова. 我们没有发明语法，所以当你试图学习 Marquez 介词是什么时，你在小学的生活会很悲惨 - 顺便说一下，在这个程序中，我将插入我最喜欢的作家的名字，否则我会插入诅咒字。

We invented grammar because without prepositions, we couldn’t describe what it’s like to fly through a cloud, or jump over a puddle, or Faulkner beneath the stars. Мы изобрели грамматику, потому что без предлогов мы не могли описать, что значит лететь через облако, перепрыгивать через лужу или Фолкнера под звездами. Ми винайшли граматику, тому що без прийменників ми не могли б описати, як це - летіти крізь хмару, перестрибувати через калюжу, чи читати Фолкнера під зорями. 我们发明语法是因为没有介词，我们无法描述飞过云层、跳过水坑或星空下的福克纳的感觉。 Like, right now, if I’m doing my job and you’re doing your job, you aren’t thinking about the fact that I’m contorting my mouth and tongue and vocal cords to create sounds that then exist as ideas in your brain, it’s just happening. Например, прямо сейчас, если я делаю свою работу, а вы делаете свою работу, вы не думаете о том факте, что я искажаю свой рот, язык и голосовые связки, чтобы создавать звуки, которые затем существуют как идеи в вашем мозг, это просто происходит. Наприклад, зараз, коли я роблю свою роботу, а ви робите свою, ви не думаєте про те, що я викривлюю свій рот, язик і голосові зв'язки, щоб створити звуки, які потім існують у вигляді ідей у вашому мозку, це просто відбувається. 就像，现在，如果我在做我的工作，而你在做你的工作，你不会想到我正在扭曲我的嘴巴、舌头和声带来创造声音，然后作为想法存在于你的脑海中大脑，它刚刚发生。

But if my language gets confusing, if I parle en français, or if incorrect word order use, or eakspay niay igpay atinlay, then I erect a barrier between you and me - you and I? Но если мой язык запутывается, если я говорю по-французски, или если я использую неправильный порядок слов, или eakspay niay igpay atinlay, тогда я воздвигну барьер между вами и мной - вами и мной? Але якщо моя мова стає плутаною, якщо я говорю по-французьки, або якщо я вживаю неправильний порядок слів, або еакспай ніай ігпай атинлай, то я зводжу бар'єр між тобою і мною - тобою і мною? 但是，如果我的语言变得混乱，如果我 parle en français，或者如果使用了错误的词序，或者 eakspay niay igpay atinlay，那么我就会在你我之间竖起一道屏障——你和我？ - you and me. - 你和我。 Writing, or at least good writing, is an outgrowth of that urge to use language to communicate complex ideas and experiences between people. Письмо или, по крайней мере, хорошее письмо является результатом этого стремления использовать язык для передачи сложных идей и переживаний между людьми. Письмо, або, принаймні, гарне письмо, є наслідком цього прагнення використовувати мову для передачі складних ідей та досвіду між людьми. 写作，或者至少是好的写作，是使用语言在人与人之间交流复杂思想和经验的冲动的产物。

And that’s true whether you’re reading Shakespeare or bad vampire fiction -- reading is always an act of empathy. И это правда, читаете ли вы Шекспира или плохую литературу о вампирах - чтение всегда является проявлением сочувствия. І це правда, незалежно від того, читаєте ви Шекспіра чи погану фантастику про вампірів - читання завжди є актом емпатії. 无论你读的是莎士比亚还是糟糕的吸血鬼小说，这都是事实——阅读始终是一种同理心的行为。 It’s always an imagining of what it’s like to be someone else. Это всегда представление о том, каково быть кем-то другим. Це завжди уява про те, як це - бути кимось іншим. 它总是对成为别人的感觉的想象。 So, when Shakespeare uses iambic pentameter or Salinger uses a red hunting cap, they aren’t doing this so that your English teachers will have something to torture you with. Итак, когда Шекспир использует пентаметр ямба или Сэлинджер использует красную охотничью кепку, они делают это не для того, чтобы вашим учителям английского было чем вас мучить. Отже, коли Шекспір використовує п'ятистопний ямб або Селінджер носить червоний мисливський капелюх, вони роблять це не для того, щоб ваші вчителі англійської мови мали чим вас катувати. 所以，当莎士比亚使用抑扬格五音步或塞林格使用红色猎帽时，他们这样做并不是为了让你的英语老师有东西来折磨你。

They’re doing it (at least, if they’re doing it on purpose) so the story can have a bigger and better life in your mind. Они делают это (по крайней мере, если делают это специально), чтобы история могла иметь в вашей голове большую и лучшую жизнь. Вони роблять це (принаймні, якщо вони роблять це навмисно), щоб історія могла мати більше і краще життя у вашій свідомості. 他们正在这样做（至少，如果他们是故意这样做的话），这样故事就可以在你的脑海中有一个更大更好的生活。 But for the record, the question of whether they’re doing it on purpose is not a very interesting question! Но для протокола, вопрос о том, делают ли они это специально, не очень интересный вопрос! 但郑重声明，他们是否故意这样做并不是一个非常有趣的问题！ Oh, we’re still doing open letters? О, мы все еще занимаемся открытыми письмами? О, ми все ще пишемо відкриті листи? 哦，我们还在做公开信？

An open letter to authorial intent -- but first, let’s see what’s in the secret compartment today. Открытое письмо с намерением автора - но сначала давайте посмотрим, что сегодня находится в секретном отсеке. Відкритий лист до авторського задуму - але спершу давайте подивимося, що сьогодні в потаємному відділенні. 一封致作者意图的公开信——但首先，让我们看看今天的秘密隔间里有什么。

Oh, it’s a boat beating against the current, born back ceaselessly into the past. О, це човен, що б'ється проти течії, безперервно повертаючись у минуле. 哦，它是逆流而上的小船，不断地重生到过去。 Dear authorial intent, 亲爱的作者意图，

As an author, let me speak to you directly. Як автор, дозвольте мені звернутися до вас безпосередньо. 作为作者，让我直接和你说话。

You don’t matter! 你无所谓！ Look, I’m not willing to go as far as the postmodernist and say that the author is dead, because that would make me very nervous. Послухайте, я не хочу зайти так далеко, як постмодерніст, і сказати, що автор помер, тому що це змусило б мене дуже нервувати. 听着，我不愿意走到后现代主义者的地步，说作者已经死了，因为那样会让我很紧张。 However, the author is not that important. 但是，作者并不那么重要。 Whether an author intended a symbolic resonance to exist in her book is irrelevant. Неважливо, чи хотіла авторка створити символічний резонанс у своїй книжці. 作者是否打算在她的书中存在一种象征性的共鸣是无关紧要的。

All that matters is whether it’s there, because the book does not exist for the benefit of the author -- the book exists for the benefit of you. Важливо лише те, чи є вона там, адже книга існує не заради автора - книга існує заради вас. 重要的是它是否存在，因为这本书的存在并不是为了作者的利益——这本书的存在是为了你的利益。 If we as readers can have a bigger and richer experience with the world as a result of reading a symbol and that symbol wasn’t intended by the author, we still win! Якщо ми, як читачі, можемо отримати більший і багатший досвід пізнання світу в результаті прочитання символу, і цей символ не був задуманий автором, ми все одно виграємо! 如果我们作为读者可以通过阅读一个符号而对世界有更广泛、更丰富的体验，而这个符号不是作者有意设计的，我们仍然赢了！

Yes, inevitably reading is a conversation between an author and a reader, but give yourself some power in that conversation, reader. Так, читання неминуче є розмовою між автором і читачем, але дай собі трохи влади в цій розмові, читачу. 是的，阅读不可避免地是作者与读者之间的对话，但读者，请在对话中给自己一些力量。 Go out there and make a world! Виходьте і творіть світ! 走出去，创造一个世界！ Best wishes, 最良好的祝愿， John Green. 约翰·格林。

Here’s the thing: It is extremely hard to get other people to feel what we are feeling. Справа ось у чому: надзвичайно важко змусити інших людей відчути те, що відчуваємо ми. 事情是这样的：让其他人感受到我们的感受是极其困难的。

Like, you may have experienced this in your own life. Можливо, ви стикалися з цим у своєму житті. 就像，您可能在自己的生活中经历过这种情况。 Say my college girlfriend broke up with me (and she did). Скажімо, моя дівчина з коледжу порвала зі мною (а вона порвала). 假设我的大学女友和我分手了（她确实分手了）。 I want to explain what I’m feeling to my best friend in the entire world, so I say, "I am completely obliterated. Я хочу пояснити, що я відчуваю своєму найкращому другові в усьому світі, тому я кажу: "Я повністю знищений. 我想向我全世界最好的朋友解释我的感受，所以我说，“我完全被抹杀了。 My heart is broken -- in fact, my heart is shattered into a million pieces. Моє серце розбите - насправді, моє серце розбите на мільйон шматочків. 我的心碎了——事实上，我的心碎成了一百万块。 Right, so a few things are going on here. Отже, тут відбувається кілька речей. 是的，所以这里发生了一些事情。

First, in excellent news, my heart has not been shattered into a million pieces; it is pumping blood in precisely the same way that it did before the breakup. По-перше, чудова новина: моє серце не розбилося на мільйон шматочків, воно перекачує кров точно так само, як і до розриву. 第一，好消息，我的心还没有碎成一百万块；它以与分手前完全相同的方式抽血。 Secondly, in further good news, I am not totally obliterated. По-друге, ще одна хороша новина: я не повністю знищений. 其次，好消息是，我并没有完全被抹杀。 Total obliteration of me would look like this. Повне знищення мене виглядало б так. 完全抹杀我看起来像这样。 [large explosion covers screen] I’m using the techniques of hyperbole, in the case of obliteration, and metaphor, in the case of my broken heart, to try to describe the things that are happening inside of me. [Я використовую прийоми гіперболізації, як у випадку зі знищенням, і метафори, як у випадку з моїм розбитим серцем, щоб спробувати описати те, що відбувається всередині мене. [大爆炸覆盖屏幕] 我正在使用夸张的技术，在抹杀的情况下，和隐喻的情况下，在我破碎的心的情况下，试图描述我内心发生的事情。 But because I’m not using particularly compelling or original figurative language, my friend may struggle to empathize with me. Але через те, що я не використовую особливо переконливу чи оригінальну образну мову, моєму другові може бути складно співпереживати мені. 但是因为我没有使用特别引人注目或原始的比喻语言，我的朋友可能很难理解我。

And this is my best friend in the entire world! І це мій найкращий друг у всьому світі! 这是我在全世界最好的朋友！ Now imagine that you’re trying to communicate far more complicated and nuanced experiences and emotions, and instead of just trying to communicate to your best friend, you’re trying to talk to strangers, some of whom may live very far away and in fact live centuries after your death. А тепер уявіть, що ви намагаєтеся передати набагато складніші та нюансованіші переживання та емоції, і замість того, щоб просто спілкуватися з найкращим другом, ви намагаєтеся поговорити з незнайомцями, деякі з яких можуть жити дуже далеко і фактично житимуть через століття після вашої смерті. 现在想象一下，您正在尝试交流更复杂、更微妙的经历和情感，而不是仅仅尝试与您最好的朋友交流，而是尝试与陌生人交谈，其中一些人可能住得很远，事实上在你死后活几个世纪。 Not only that, but instead of this happening during a pleasant conversation, they are reading your dry, dead text on a page, so they can’t hear your intonation or see the tears dripping from your cheeks, even though it turns out that this breakup is going to be one of the best things that ever happened to you. Мало того, замість того, щоб це відбувалося під час приємної розмови, вони читають ваш сухий, мертвий текст на сторінці, тому вони не чують вашої інтонації і не бачать сліз, що капають з ваших щік, навіть якщо виявиться, що це розставання буде одним з найкращих, що коли-небудь траплялися з вами. So that is the challenge that Shakespeare faces, and it’s also the challenge that you face whenever you write for an audience, whether it’s a novel or a pedantic YouTube comment about the accuracy of our Gallifreyan. Це виклик, з яким зіткнувся Шекспір, і це також виклик, з яким ви стикаєтеся щоразу, коли пишете для аудиторії, чи то роман, чи то педантичний коментар на YouTube про точність нашого галіфрейського.

(Hush, this is fantastic Gallifreyan! (Тихіше, це фантастична галліфрейська мова! （嘘，这真是太棒了 Gallifreyan！ So, I’m gonna ask you to read critically, to look closely at a text and pay attention to the subtle ways the author is trying to communicate the full complexity of human experience, but I’m not asking you to go symbol-hunting because reading is supposed to be some treasure map in which you discover symbols, write them down, and then get an A in class. Отже, я проситиму вас читати критично, уважно вдивлятися в текст і звертати увагу на тонкі способи, якими автор намагається передати всю складність людського досвіду, але я не проситиму вас полювати на символи, бо читання - це мапа скарбів, на якій ви знаходите символи, записуєте їх, а потім отримуєте п'ятірку в класі.

I’m asking you to read critically because, by understanding language, you will (1) have a fuller understanding of lives other than your own, which (2) will help you to be more empathetic, and thereby (3) help you to avoid getting dumped by that young woman in the first place, although more importantly (4) reading critically and attentively can give you the linguistic tools to share your own story with more precision. Я прошу вас читати критично, тому що, розуміючи мову, ви (1) матимете повніше уявлення про життя, відмінні від вашого власного, що (2) допоможе вам бути більш емпатичними, а отже (3) допоможе вам уникнути того, щоб вас не кинула та молода жінка, хоча, що важливіше, (4) критичне та уважне читання може дати вам лінгвістичні інструменти, які допоможуть вам точніше розповісти свою власну історію.

And that will help people to understand your joy and your heartbreak, yes, but it will also be helpful in many other ways, like when you are trying to convince the company to move forwards with your fourth-quarter strategy, or whatever it is that people with real jobs do. Так, це допоможе людям зрозуміти вашу радість і ваші страждання, але це також буде корисно в багатьох інших відношеннях, наприклад, коли ви намагаєтеся переконати компанію рухатися вперед зі своєю стратегією на четвертий квартал, або що б там не робили люди з реальною роботою. 这将帮助人们理解你的喜悦和心碎，是的，但它也会在许多其他方面有所帮助，比如当你试图说服公司推进你的第四季度战略时，或者其他什么有真正工作的人会这样做。

Reading thoughtfully gives us better tools to explain corporate profits and broken hearts, and it also connects us to each other. Вдумливе читання дає нам кращі інструменти для пояснення корпоративних прибутків і розбитих сердець, а також з'єднує нас один з одним. 深思熟虑的阅读为我们提供了更好的工具来解释企业利润和破碎的心，它也将我们彼此联系起来。 The real reason the green light in The Great Gatsby is such a wonderful symbol is because we all know what it’s like to be outside in the evening, staring off into the distance at a future that may never be ours. Справжня причина, чому зелене світло у фільмі "Великий Гетсбі" є таким чудовим символом, полягає в тому, що ми всі знаємо, як це - бути ввечері на вулиці, вдивляючись вдалину в майбутнє, яке, можливо, ніколи не стане нашим. 《了不起的盖茨比》中的绿灯之所以成为如此美妙的象征，真正的原因是因为我们都知道傍晚在外面是什么感觉，凝视着可能永远不属于我们的未来的远方。

We’ve all felt that stomach-churning mix of yearning and ambition that Gatsby feels as he stares out at that green light across the harbor. Ми всі відчували ту суміш туги та амбіцій, яку відчуває Гетсбі, дивлячись на зелене світло на іншому березі гавані. 我们都感受到了盖茨比凝视着海港对面的绿灯时所感受到的那种令人反胃的渴望和野心。 And by knowing what it’s like to be Gatsby, we learn more about those around us, those who came before us, and we learn more about ourselves. А знаючи, як це - бути Гетсбі, ми дізнаємося більше про тих, хто нас оточує, про тих, хто був до нас, і дізнаємося більше про самих себе. 通过了解成为盖茨比是什么感觉，我们可以更多地了解我们周围的人，了解我们之前的人，也可以更多地了解我们自己。 So over the next few weeks, we’ll be reading not just Gatsby but alsoRomeo and Juliet, some poetry by Emily Dickinson, and The Catcher in the Rye. Тож протягом наступних кількох тижнів ми читатимемо не лише "Гетсбі", а й "Ромео і Джульєтту", поезію Емілі Дікінсон та "Над прірвою в житі". 所以在接下来的几周里，我们不仅会阅读盖茨比，还会阅读罗密欧与朱丽叶、艾米莉狄金森的一些诗歌和麦田里的守望者。

There are links to get all of these books in the video info below. Посилання на всі ці книги є у відеоінформації нижче. 在下面的视频信息中有获取所有这些书籍的链接。 We’ll begin with Romeo and Juliet next week. 下周我们将从罗密欧与朱丽叶开始。 See you then! 回头见！ [outro music] Crash Course is produced and directed by Stan Muller.

Our script supervisor is Meredith Danko. The associate producer is Danica Johnson. The show is written by me, and our graphics team is Thought Bubble. Сценарій шоу написаний мною, а наша графічна команда - Thought Bubble. If you have questions about today’s video, you can leave them in comments where they will be answered by our team of experts, and if you haven’t already, read Romeo and Juliet!

It’s a very good play, although at times derivative of West Side Story. Це дуже хороша п'єса, хоча місцями і похідна від "Вестсайдської історії". Thanks for watching Crash Course, and, as we say in my hometown, don’t forget to be awesome. Дякуємо, що дивилися "Прискорений курс", і, як кажуть у моєму рідному місті, не забувайте бути крутими.

[endscreen]