Вівці та Собаки
Один заможний господар Надумався Вовків злякати. «Що,— каже,— той вівчар Собак дві сотні назбирати!» Здається б, і гаразд було: Вовки полохать перестали,— Так друге лихо підросло: Свої Собаки шкодить стали. Аж жаль бере, як розказать: З Овечок перше вовну драли, А далі м'яса забажали Та й ну щодня Овець качать. До осені звели отару… Зосталось, може, з пару, Та й тих упорали під темну ніч, Щоб більше не кортіло.
На се коротка річ: Дурний порядок — дурне й діло.
