Трандафиль і Свиня
Свиня пропхалась у садок; Усюди треба їй, ледачій, Усунуть свій зажерливий роток, Бо сказано — Свиня і робить по-свинячи; В багні куйовдилась, ще й на квітник прийшла Між квітами пориться; А посередині Трандафиль там цвіла, Хороша, повна — любо подивиться. Свиня до неї тиць — і кинулась назад,— Знайшла понура клад — Обиду превелику: Трандафиль поколола пику. — Такую погань держать у садку,— Промовила Свиня,— та ще й на квітнику! Що з того, що пахтить, коли у пику коле? — Похрюкала і побрела у поле.
Так ясна правда для брехні, Як та Трандафиль для Свині, І перекір, і закарлючка; Хороший чоловік усім І друг, і побратим, Поганому ж — колючка.
