Купець та Миші Один купець хороший дворик мав.
Щоб де було свій крам складати Та всякую бакалію ховати, Він у дворі комору збудував. Купує мій купець, купує та складає; Всього багато накупив,— Усяк хазяїн добре знає, Що іноді мишва проклята виробляє; Купець се знав та й напустив Десятка півтора котів. Коти засіли за мішками; Мишва притихла; все як слід, Бо де не виглянь,— всюди кіт. Гаразд управились з мишами, Так друге лихо завелось: Знайшовся злодій між котами; Мишей не чуть, а краде хтось. Дознавсь купець, що пахне не мишами, Не розпитавсь та й став кричать: «Е, треба ж їм гаразд всім прочуханки дать!» Почувши се, коти не довго ждали, Взяли та й повтікали. Пронюхала мишва, що вже нема котів, Та швидше до мішків — І почала хазяйнувати,— Не стільки їсти, як псувати. Напорала мишва купцеві баришів, Аж плаче він біля своїх мішків. Дурний купець, та й годі!
А нащо ж всіх порозганяв, Коли один злодюга крав? Як не піймав, то й не кажи, що злодій.
