×

We use cookies to help make LingQ better. By visiting the site, you agree to our cookie policy.


image

"Маленький Принц" Антуан де Сент-Екзюпері, Частина четверта (4.1)

Частина четверта (4.1)

– Добрий день, – сказав маленький принц.

– Добрий день, – озвався стрілочник.

– Що ти тут робиш? – спитав маленький принц.

– Сортую пасажирів, – відповів стрілочник, – відсилаю їх у поїздах партіями по тисячі чоловік, один поїзд праворуч, другий – ліворуч.

І швидкий поїзд, загуркотівши, як грім, сяючи вогнями, промчав мимо, аж затремтіла будка стрілочника.

– Як поспішають, – мовив маленький принц. – Що вони шукають?

– Сам машиніст цього не знає, – сказав стрілочник.

Другий швидкий поїзд, сяючи вогнями, прогуркотів у другий бік.

– Вони вже повертаються? – спитав маленький принц.

– Це не ті, – відповів стрілочник. – Це стрічний поїзд.

– Вони були невдоволені там, звідки їдуть?

– Люди завжди невдоволені там, де вони живуть, – сказав стрілочник.

Тут прогуркотів яскраво освітлений третій швидкий поїзд.

– Вони женуться за тими першими? – спитав маленький принц.

– Ні за ким вони не женуться, – сказав стрілочник. – Вони сплять там, усередині, або позіхають. Тільки діти притуляються носами до шибок.

– Тільки діти знають, чого шукають, – зауважив маленький принц. – Вони тратять стільки часу на ляльку з ганчір'я, і вона стає їм дуже дорогою, і якщо її віднімуть, діти плачуть...

– Вони щасливі, – сказав стрілочник.

ХХIII

– Добрий день, – сказав маленький принц.

– Добрий день, – відповів торговець.

Він продавав поліпшені пілюлі, які заспокоюють спрагу. Проковтнеш таку пілюлю, і потім цілий тиждень не треба пити.

– Навіщо ти їх продаєш? – спитав маленький принц.

– Від них велика економія часу, – відказав торговець. – Експерти зробили підрахунки. За тиждень людина заощаджує п'ятдесят три хвилини.

– А що роблять у ці п'ятдесят три хвилини?

– Хто що хоче...

«От якби мені треба було витратити п'ятдесят три хвилини, – подумав маленький принц, – я просто пішов би до струмка...»

XXIV

Минув тиждень з дня моєї аварії в пустелі, і, послухавши розповідь про торговця пілюлями, я випив останні краплі води.

– О, – сказав я маленькому принцові, – твої розповіді дуже цікаві, але я ще не полагодив свого літака, мені більше нічого пити, і я теж був би щасливий, якби міг просто піти до струмка!

– Мій друг лис... – озвався він.

– Хлопчику, йдеться вже не про лиса!

– Чому?

– А тому, що доведеться вмерти від спраги...

Він не зрозумів мене і відповів:

– Добре, коли є друг, навіть якщо треба вмерти. Ось я, я дуже радий, що в мене був друг лис...

«Він не усвідомлює, яка велика небезпека. Він ніколи не знав ні голоду, ні спраги. Йому досить трошки сонця...» – подумав я.

Але він подивився на мене і відповів на мої думки:

– Мені теж хочеться пити... пошукаймо криницю...

Я стомлено розвів руками: це безглуздя – навмання шукати в неосяжній пустелі криницю. А проте ми вирушили в дорогу.

Ми пройшли мовчки багато годин, уже впала ніч, починали світитися зорі. Від спраги мене трохи лихоманило, і я бачив їх немов у сні. А в пам'яті все стояли слова маленького принца.

– Отже, і ти знаєш, що таке спрага? – спитав я.

Проте він не відповів на моє питання. Він просто сказав:

– Вода буває потрібна і серцю...

Я не зрозумів його слів, але промовчав... Знав, що не треба його розпитувати.

Він був стомлений. Сів. Я сів біля нього. Помовчали, а тоді він ще сказав:

– Зірки гарні, бо десь там є квітка, якої не видно звідси...

– Атож, – відповів я, дивлячись на осяяні місяцем піщані складки.

– Пустеля гарна... – додав він.

Це була правда. Мені завжди подобалось у пустелі. Сидиш на піщаному пагорбі. Нічого не видно. Нічого не чути. Але серед тої тиші звідкілясь ідуть промені...

– Пустеля гарна тим, – сказав маленький принц, – що в ній десь криються джерела...

Я раптом зрозумів, що то за таємниче світіння пісків, і це вразило мене. Ще маленьким хлопчиком я жив у одному старому домі, і легенда розповідала, ніби в ньому було заховано скарб. Звісно, ніхто його не знайшов, а може, й не шукав. Але через нього весь той будинок був ніби зачарований. В глибині свого серця мій дім ховав таємницю.

– Так, – мовив я, – йдеться про будинок, про зорі чи пустелю – того, що становить їхню красу, очима не побачиш!

– Я задоволений, – сказав маленький принц, – що ти згоден з моїм другом лисом.

Він заснув, я взяв його на руки й пішов далі. Я був зворушений. Здавалося, що я несу скарб, тендітний і дуже безборонний. Здавалося навіть, що нічого безбороннішого немає на Землі. При світлі місяця я дивився на його бліде чоло, на стулені вії, на пасма волосся, яке ворушив вітер, і казав собі: «Те, що я бачу, це тільки оболонка. Найголовнішого очима не побачиш...»

Його напіврозтулені вуста затремтіли в усмішці, і я ще сказав собі: «Наизворушливіше у цього маленького принца – його вірність квітці, образ троянди, який сяє в ньому, ніби полум'я світильника, навіть коли він спить...» І я зрозумів, що він ще тендітніший і ще безборонніший, ніж здається. Треба старанно берегти світильники: порив вітру може погасити їх...

Отак ідучи, я на світанку побачив криницю.

XXV

– Люди набиваються у швидкі поїзди, але вони вже не знають, що шукають, – сказав маленький принц. – Тому вони метушаться і крутяться то сюди, то туди...

І додав:

– Усе це пусте...

Криниця, до якої ми прийшли, була не така, як інші криниці в Сахарі. Криниці тут – це просто ями в піску. А ця була схожа на сільський колодязь. Але там не було ніякого села, і я подумав, що то сон.

– Дивно, – сказав я маленькому принцові, – тут усе приготовано – корба, відро, мотузка...

Він засміявся, торкнув мотузку, почав крутити корбу. І корба зарипіла, як ото рипить старий флюгер, що довго не рухався, бо не було вітру.

– Чуєш? – озвався маленький принц. – Ми розбудили цей колодязь, і він співає...

Мені не хотілося, щоб він стомився.

– Я сам витягну, – сказав я, – тобі це надто важко.

Повільно витягнув я відро. Надійно поставив його на цямрину криниці. У вухах мені ще лунав спів корби, а у відрі, де ще тремтіла вода, стрибали сонячні зайчики.

– Мені хочеться цієї води, – сказав маленький принц, – дай мені напитись...

І я зрозумів, чого він шукав!

Я підніс відро до його уст. Він пив, заплющивши очі. Було гарно, як на свято. Це була не звичайна вода. Вона народилася від довгої дороги під зірками, від рипіння корби, від зусилля моїх рук, приємна серцеві, як подарунок. Так у дитинстві, коли я був маленьким хлопцем, мені сяяли різдвяні подарунки – вогнями свічок на ялинці, музикою опівнічної меси, лагідними усмішками.

– Люди на твоїй планеті, – сказав маленький принц, – вирощують п'ять тисяч троянд в одному саду... і не знаходять того, що шукають...

– Не знаходять... – потвердив я.

– А те, що вони шукають, можна було б знайти в одній-єдиній троянді, у ковтку води...

– Це правда, – відповів я.

І маленький принц додав:

– Але очі не бачать. Треба шукати серцем.

Я напився. Дихалось легко. Пісок уранці такого кольору, як мед. І від цього кольору меду я теж був щасливий. Чого б я мав сумувати...

– Ти повинен виконати свою обіцянку, – тихо мовив маленький принц, знову сівши біля мене.

– Яку обіцянку?

– Пам'ятаєш... обротьку для мого баранця... я ж відповідаю за ту квітку!

Я витягнув з кишені свої малюнки. Маленький принц подивився на них, засміявся і сказав:

– Баобаби у тебе трохи схожі на качани капусти...

– О!

А я так пишався тими баобабами!

– А в твого лиса вуха... наче роги... і надто довгі!

І він знову засміявся.

– Ти несправедливий, хлопчику, – я ніколи нічого не вмів малювати, тільки удава зовні і всередині.

– О, це нічого, – сказав він. – Діти знають.

Отож я намалював обротьку для баранця. Віддав малюнок, і серце мені стислося.

– Ти щось надумав, а я не знаю...

Але він не відповів. Він сказав:

– Знаєш, завтра мине рік, як я попав на Землю...

А тоді, помовчавши, додав:

– Я впав зовсім близько звідси...

І почервонів.

І знову, не знаю чого, мене огорнув якийсь дивний сум. Але все-таки я спитав:

– Отже, це не випадково тиждень тому, вранці, коли ми познайомилися, ти ходив тут зовсім один, за тисячу миль від населених місць? Ти повертався туди, де впав?

Маленький принц почервонів знову. А я, вагаючись, додав:

– Може, тому, що минає рік?..

І маленький принц ще більше зашарівся. Він ніколи не відповідав на запитання, та коли червонієш, то це означає «так», правда ж?

– О! – сказав я. – Я боюсь...

Проте він перебив мене:

– Тепер тобі треба працювати. Вертайся до своєї машини. Я жду тебе тут. Приходь завтра ввечері...

Та мені не стало спокійніше. Я згадав лиса. Тому, хто дає себе приручити, буває, доводиться й поплакати.

XXVI

Поблизу криниці була руїна старого кам'яного муру. На другий день увечері, кінчивши роботу, я вернувся туди і ще здалеку побачив, що мій маленький принц, спустивши ноги, сидить зверху. І почув, як він казав:

– Виходить, ти не пам'ятаєш? Це було не тут!

Хтось, певно, відповів йому, бо він заперечив:

– Ні! Ні! Якраз у цей день, тільки не в цьому місці...

Я підходив до муру. Нікого більше я там не бачив і не чув. А тим часом маленький принц знову сказав комусь:

– Ну, звісно. На піску ти побачиш, де починаються мої сліди. Тобі треба тільки почекати на мене. Цієї ночі я туди прийду.

До муру було метрів двадцять, а я так само нікого не бачив.

Трошки помовчавши, маленький принц озвався знову:

– А в тебе добра отрута? Ти певна, що я не буду довго мучитися?

Я став, серце моє стислося, але я все ще нічого не розумів.

– Тепер іди... – сказав маленький принц. – Я хочу зійти вниз.

Тоді я опустив очі і аж підскочив! Під муром, піднявши голову до маленького принца, лежала жовта змія, з тих, від укусу яких людина за тридцять секунд гине. Витягуючи з кишені револьвер, я бігцем кинувся до неї, але, почувши шурхіт моїх кроків, змія тихо, мов конаючий струмочок, поповзла по піску і з ледь чутним металічним шелестом, не дуже поспішаючи, залізла між каміння...

Я підбіг до муру саме вчасно, щоб узяти на руки маленького принца, білого як сніг.

– Що за вигадки! Ти вже розмовляєш із зміями!

Я розв'язав золотий шарф, який він завжди носив. Змочив йому скроні і дав випити води. І вже не наважувався більше ні про що питати його. Він серйозно подивився на мене і обняв мене за шию. Я чув, як у нього б'ється серце, мов у пташки, що, підстрелена, вмирає. Він сказав мені:

– Я радий, що ти знайшов, чого там не вистачало у твоїй машині. Тепер ти можеш повернутися додому...

– Звідки ти знаєш?

Я саме хотів сказати йому, що понад усі сподівання таки полагодив літак!

Він нічого не відповів на моє запитання, тільки сказав:

– Я теж сьогодні повертаюсь додому.

І сумно додав:

– Це значно далі... це значно важче...

Я відчував, що відбуваються якісь дивні речі. Я стискав його в обіймах, мов малу дитину, одначе мені здавалося, що він вислизає прямо в якусь безодню, і я ніяк не можу його втримати...

Його задумливий погляд губився десь у далині.

– У мене є твій баранець. І ящик для баранця. І оброть...

І він сумно всміхнувся.

Я довго ждав. Відчував, що він поволі приходив до тями.

– Ти трохи злякався, хлопчику...

Налякався, певна річ! Але він тихенько засміявся.

– Куди страшніше мені буде сьогодні ввечері...

Знову мене обдало крижаним холодом передчуття непоправного. Я не міг примиритися з думкою, що ніколи більше не почую його сміху. Той сміх був для мене мов джерело в пустелі.

– Хлопчику, я хочу ще почути, як ти смієшся...

А він сказав:

– Сьогодні вночі мине рік. Моя зірка опиниться якраз над тим місцем, де рік тому я впав...

– Скажи, хлопчику, вся ота історія із змією, з побаченням і з зіркою – це просто поганий сон, так же?

Але він не відповів. Сказав:

– Найголовнішого очима не побачиш...

– Правда...

– Це як із квіткою. Якщо ти любиш квітку, що росте десь на зірці, – вночі тобі приємно дивитися на небо. Всі зірки розцвітають.

– Правда...

– Це як з тією водою. Коли ти дав мені напитися, вона була наче музика... а все та корба і мотузка... ти пам'ятаєш... вона була чудова...

– Правда...

– Вночі ти подивишся на зірки. Моя зірка надто маленька, я не можу тобі й показати, де вона. Та це й краще. Вона буде для тебе просто однією з багатьох зірок. І тобі подобатиметься дивитись на всі зірки... Усі вони стануть твоїми друзями. І потім я тобі щось подарую...

І він засміявся.

– О хлопчику, хлопчику, як я люблю цей сміх!

– Оце й буде мій подарунок... це буде, як ото з водою...

– Що ти хочеш сказати?

– Люди мають свої зірки, які перестають бути звичайними зорями. Для одних – тих, хто мандрує, – вони – дороговказ. Для інших це тільки маленькі вогники. Для вчених зорі – складні задачі. Для мого бізнесмена вони золоті. Але всі ці зірки мовчать. А в тебе будуть такі зірки, яких більше ні в кого немає...

– Як це розуміти?

– Я житиму на одній із зірок, я там сміятимусь, і коли ти дивитимешся вночі на небо, це буде так, наче сміються усі зірки. У тебе будуть зірки, які вміють сміятись!

І він знову засміявся.

– І коли ти втішишся (а втіха завжди приходить), то будеш задоволений, що познайомився зі мною. Ти завжди будеш моїм другом. Тобі захочеться посміятися зі мною. Тоді ти одчиниш вікно, і тобі буде приємно... І твої друзі будуть страшенно здивовані, що ти, дивлячись на небо, смієшся. А ти їм скажеш: «Так, зірки завжди викликають у мене бажання сміятись!» І вони подумають, що ти не сповна розуму. От яку капосну штуку я


Частина четверта (4.1) Vierter Teil (1) Part Four (1) Quatrième partie (1) Часть четвертая (1)

– Добрий день, – сказав маленький принц. - "Good afternoon," said the little prince.

– Добрий день, – озвався стрілочник. - Guten Tag", sagte der Signalmann. "Good afternoon," said the shooter.

– Що ти тут робиш? - What are you doing here? – спитав маленький принц. - asked the little prince.

– Сортую пасажирів, – відповів стрілочник, – відсилаю їх у поїздах партіями по тисячі чоловік, один поїзд праворуч, другий – ліворуч. - Ich sortiere die Fahrgäste", sagte der Weichensteller, "ich schicke sie in Gruppen von tausend Personen in Zügen, einen Zug nach rechts, den anderen nach links. - I'm sorting the passengers, - answered the gunner, - I'm sending them on trains in batches of a thousand people, one train to the right, the other to the left.

І швидкий поїзд, загуркотівши, як грім, сяючи вогнями, промчав мимо, аж затремтіла будка стрілочника. Und der Schnellzug, der wie ein Donnerschlag dröhnte und mit Lichtern glänzte, raste vorbei, und das Stellwerk zitterte. And the fast train, roaring like thunder, shining with lights, rushed past until the switchman's booth trembled.

– Як поспішають, – мовив маленький принц. - Sie haben es eilig", sagte der kleine Prinz. "They are in such a hurry," said the little prince. – Що вони шукають? - What are they looking for?

– Сам машиніст цього не знає, – сказав стрілочник. - Der Fahrer selbst weiß das nicht", sagte der Weichensteller. - The driver himself does not know this, - said the gunner.

Другий швидкий поїзд, сяючи вогнями, прогуркотів у другий бік. Der zweite, beleuchtete Schnellzug rumpelte in die andere Richtung davon. The second fast train, shining with lights, roared in the other direction.

– Вони вже повертаються? - Are they coming back yet? – спитав маленький принц. - asked the little prince.

– Це не ті, – відповів стрілочник. - Die sind es nicht", antwortete der Zugführer. - These are not those, - answered the shooter. – Це стрічний поїзд. - Es ist ein Anschlusszug. - This is a conveyor train.

– Вони були невдоволені там, звідки їдуть? - Waren sie unglücklich, woher sie kamen? - Were they unhappy where they were coming from?

– Люди завжди невдоволені там, де вони живуть, – сказав стрілочник. "People are always unhappy where they live," said the shooter.

Тут прогуркотів яскраво освітлений третій швидкий поїзд. Ein hell erleuchteter dritter Schnellzug rumpelte vorbei. Here the brightly lit third fast train rumbled by.

– Вони женуться за тими першими? - Sind sie hinter den ersten her? - Are they chasing the first ones? – спитав маленький принц. - asked the little prince.

– Ні за ким вони не женуться, – сказав стрілочник. - They are not chasing anyone, - said the shooter. - Nikogo nie ścigają" - powiedział maszynista. – Вони сплять там, усередині, або позіхають. - Sie schlafen dort, im Inneren, oder gähnen. - They are sleeping in there, inside, or yawning. Тільки діти притуляються носами до шибок. Nur Kinder lehnen ihre Nasen an die Fenster. Only children lean their noses against the windows.

– Тільки діти знають, чого шукають, – зауважив маленький принц. "Only children know what they are looking for," remarked the little prince. – Вони тратять стільки часу на ляльку з ганчір'я, і вона стає їм дуже дорогою, і якщо її віднімуть, діти плачуть... - Sie verbringen so viel Zeit mit einer Stoffpuppe, und sie wird ihnen sehr kostbar, und wenn sie weggenommen wird, weinen die Kinder... - They spend so much time on a rag doll, and it becomes very dear to them, and if it is taken away, the children cry...

– Вони щасливі, – сказав стрілочник. - They are happy, - said the shooter.

**__ХХIII__**

– Добрий день, – сказав маленький принц. - "Good afternoon," said the little prince.

– Добрий день, – відповів торговець. - "Guten Tag", antwortete der Händler. - Good afternoon, - answered the merchant.

Він продавав поліпшені пілюлі, які заспокоюють спрагу. Er verkaufte verbesserte Durstlöschpillen. He sold improved thirst-quenching pills. Проковтнеш таку пілюлю, і потім цілий тиждень не треба пити. Du schluckst diese Pille, und dann musst du eine Woche lang nichts mehr trinken. You swallow such a pill, and then you don't need to drink for a whole week.

– Навіщо ти їх продаєш? - Warum verkaufen Sie sie? - Why are you selling them? – спитав маленький принц. - asked the little prince.

– Від них велика економія часу, – відказав торговець. - They save a lot of time, - said the merchant. – Експерти зробили підрахунки. - Die Berechnungen wurden von Experten durchgeführt. - Experts have made calculations. За тиждень людина заощаджує п'ятдесят три хвилини. In einer Woche spart eine Person dreiundfünfzig Minuten. A person saves fifty-three minutes a week.

– А що роблять у ці п'ятдесят три хвилини? - What do they do in these fifty-three minutes? - Co robią przez te pięćdziesiąt trzy minuty?

– Хто що хоче... - Who wants what...

«От якби мені треба було витратити п'ятдесят три хвилини, – подумав маленький принц, – я просто пішов би до струмка...» "Well, if I had to spend fifty-three minutes," thought the little prince, "I'd just go to the stream..."

**__XXIV__**

Минув тиждень з дня моєї аварії в пустелі, і, послухавши розповідь про торговця пілюлями, я випив останні краплі води. Eine Woche ist seit meinem Unfall in der Wüste vergangen, und nachdem ich die Geschichte über den Pillenverkäufer gehört hatte, trank ich die letzten Tropfen Wasser. It had been a week since my accident in the desert, and after hearing the story about the pill peddler, I drank the last drops of water.

– О, – сказав я маленькому принцові, – твої розповіді дуже цікаві, але я ще не полагодив свого літака, мені більше нічого пити, і я теж був би щасливий, якби міг просто піти до струмка! - "Oh", sagte ich zu dem kleinen Prinzen, "deine Geschichten sind sehr interessant, aber ich habe mein Flugzeug noch nicht repariert, ich habe nichts mehr zu trinken, und ich wäre froh, wenn ich einfach zum Bach gehen könnte! - Oh, - I said to the little prince, - your stories are very interesting, but I haven't fixed my plane yet, I have nothing more to drink, and I would be happy too if I could just go to the stream!

– Мій друг лис... – озвався він. "My friend is a fox..." he said.

– Хлопчику, йдеться вже не про лиса! - Junge, es geht nicht mehr um den Fuchs! - Boy, it's not about the bald man anymore!

– Чому? - Why?

– А тому, що доведеться вмерти від спраги... - Und weil du verdursten musst... - And because you will have to die of thirst...

Він не зрозумів мене і відповів: He did not understand me and answered:

– Добре, коли є друг, навіть якщо треба вмерти. - It's good to have a friend, even if you have to die. Ось я, я дуже радий, що в мене був друг лис... Here I am, I am very glad that I had a fox friend...

«Він не усвідомлює, яка велика небезпека. "Er ist sich nicht bewusst, wie groß die Gefahr ist. "He does not realize how great the danger is. Він ніколи не знав ні голоду, ні спраги. He never knew hunger or thirst. Йому досить трошки сонця...» – подумав я. A little sun is enough for him..." I thought.

Але він подивився на мене і відповів на мої думки: But he looked at me and answered my thoughts:

– Мені теж хочеться пити... пошукаймо криницю... - Ich habe auch Durst... lass uns einen Brunnen suchen... - I also want to drink... let's look for a well...

Я стомлено розвів руками: це безглуздя – навмання шукати в неосяжній пустелі криницю. Ich zuckte mit den Schultern: Es war lächerlich, in der riesigen Wüste wahllos nach einem Brunnen zu suchen. I threw up my hands wearily: it is nonsense to randomly search for a well in the vast desert. Wzruszyłem ramionami: to niedorzeczne szukać studni na pustyni na chybił trafił. А проте ми вирушили в дорогу. Trotzdem machten wir uns auf den Weg. And yet we set out on the road.

Ми пройшли мовчки багато годин, уже впала ніч, починали світитися зорі. Wir wanderten viele Stunden schweigend, die Nacht war bereits hereingebrochen und die Sterne begannen zu leuchten. We passed in silence for many hours, night had already fallen, the stars were beginning to shine. Від спраги мене трохи лихоманило, і я бачив їх немов у сні. Ich war ein wenig fiebrig vor Durst und sah sie wie in einem Traum. I was a little feverish from thirst, and I saw them as if in a dream. А в пам'яті все стояли слова маленького принца. And the words of the little prince remained in my memory.

– Отже, і ти знаєш, що таке спрага? - So, do you know what thirst is? – спитав я. - I asked.

Проте він не відповів на моє питання. However, he did not answer my question. Він просто сказав: He simply said:

– Вода буває потрібна і серцю... - The heart also needs water...

Я не зрозумів його слів, але промовчав... Знав, що не треба його розпитувати. Ich habe nicht verstanden, was er sagte, aber ich habe nichts gesagt... Ich wusste, ich sollte ihm keine Fragen stellen. I did not understand his words, but remained silent... I knew that it was not necessary to question him.

Він був стомлений. He was tired. Сів. sat down Я сів біля нього. I sat down next to him. Помовчали, а тоді він ще сказав: Wir schwiegen, und dann sagte er noch etwas: They fell silent, and then he said:

– Зірки гарні, бо десь там є квітка, якої не видно звідси... - The stars are beautiful, because somewhere there is a flower that cannot be seen from here...

– Атож, – відповів я, дивлячись на осяяні місяцем піщані складки. - Ja", antwortete ich und betrachtete die mondbeschienenen Sandfalten. - Well, - I answered, looking at the moonlit sand folds.

– Пустеля гарна... – додав він. - The desert is beautiful... - he added.

Це була правда. It was true. Мені завжди подобалось у пустелі. I always liked the desert. Сидиш на піщаному пагорбі. Du sitzt auf einem sandigen Hügel. You are sitting on a sand hill. Нічого не видно. Nothing is visible. Нічого не чути. Nothing can be heard. Але серед тої тиші звідкілясь ідуть промені... Aber inmitten dieser Stille kommen von irgendwoher Strahlen... But in the midst of that silence, rays are coming from somewhere...

– Пустеля гарна тим, – сказав маленький принц, – що в ній десь криються джерела... - "Die Wüste ist schön", sagte der kleine Prinz, "weil es irgendwo in ihr Quellen gibt... - The desert is beautiful because, - said the little prince, - there are springs hidden somewhere in it...

Я раптом зрозумів, що то за таємниче світіння пісків, і це вразило мене. I suddenly realized what the mysterious glow of the sands was, and it amazed me. Ще маленьким хлопчиком я жив у одному старому домі, і легенда розповідала, ніби в ньому було заховано скарб. When I was a little boy, I lived in an old house, and the legend said that a treasure was hidden in it. Звісно, ніхто його не знайшов, а може, й не шукав. Of course, no one found him, or maybe he wasn't even looking for him. Але через нього весь той будинок був ніби зачарований. But because of him, the whole house was as if enchanted. В глибині свого серця мій дім ховав таємницю. In den Tiefen meines Herzens verbarg mein Zuhause ein Geheimnis. In the depths of its heart, my house hid a secret.

– Так, – мовив я, – йдеться про будинок, про зорі чи пустелю – того, що становить їхню красу, очима не побачиш! - Yes, - I said, - it is about the house, about the stars or the desert - what constitutes their beauty, you cannot see with your eyes!

– Я задоволений, – сказав маленький принц, – що ти згоден з моїм другом лисом. "I am pleased," said the little prince, "that you agree with my friend the fox."

Він заснув, я взяв його на руки й пішов далі. He fell asleep, I took him in my arms and went on. Я був зворушений. I was touched. Здавалося, що я несу скарб, тендітний і дуже безборонний. Es schien, als trüge ich einen Schatz bei mir, zerbrechlich und sehr schutzlos. It seemed that I was carrying a treasure, fragile and very defenseless. Здавалося навіть, що нічого безбороннішого немає на Землі. Es schien sogar, als gäbe es nichts Wehrloseres auf der Welt. It even seemed that there was nothing more defenseless on Earth. При світлі місяця я дивився на його бліде чоло, на стулені вії, на пасма волосся, яке ворушив вітер, і казав собі: «Те, що я бачу, це тільки оболонка. Im Licht des Mondes betrachtete ich seine blasse Stirn, seine geschlossenen Wimpern, die Haarsträhnen, die der Wind bewegte, und ich sagte zu mir selbst: "Was ich sehe, ist nur eine Hülle. In the moonlight, I looked at his pale forehead, at his closed eyelashes, at the strands of hair that were stirred by the wind, and I said to myself: “What I see is only a shell. Найголовнішого очима не побачиш...» Du kannst das Wichtigste nicht mit deinen Augen sehen..." You won't see the most important thing with your eyes..."

Його напіврозтулені вуста затремтіли в усмішці, і я ще сказав собі: «Наизворушливіше у цього маленького принца – його вірність квітці, образ троянди, який сяє в ньому, ніби полум'я світильника, навіть коли він спить...» І я зрозумів, що він ще тендітніший і ще безборонніший, ніж здається. Seine halb geöffneten Lippen bebten zu einem Lächeln, und ich sagte zu mir selbst: "Das Rührendste an diesem kleinen Prinzen ist seine Treue zu der Blume, dem Bild der Rose, das in ihm wie eine Lampenflamme leuchtet, selbst wenn er schläft..." Und mir wurde klar, dass er noch zerbrechlicher und noch wehrloser ist, als er zu sein scheint. His half-parted lips trembled in a smile, and I said to myself: "The most touching thing about this little prince is his loyalty to the flower, the image of the rose that shines in him like the flame of a lamp, even when he is asleep..." And I understood, that it is even more fragile and defenseless than it seems. Треба старанно берегти світильники: порив вітру може погасити їх... Man muss gut auf die Lampen aufpassen: Ein Windstoß kann sie auslöschen... Lamps must be carefully protected: a gust of wind can extinguish them...

Отак ідучи, я на світанку побачив криницю. Als ich weiterging, sah ich in der Dämmerung einen Brunnen. Walking like that, I saw a well at dawn.

**__XXV__**

– Люди набиваються у швидкі поїзди, але вони вже не знають, що шукають, – сказав маленький принц. - Die Menschen werden in schnelle Züge gepfercht, aber sie wissen nicht mehr, was sie suchen", sagte der kleine Prinz. - People crowd into fast trains, but they no longer know what they are looking for, - said the little prince. – Тому вони метушаться і крутяться то сюди, то туди... - Deshalb tummeln sie sich hier und dort und drehen sich... - That's why they hustle and spin here and there...

І додав: And added:

– Усе це пусте... - All this is empty...

Криниця, до якої ми прийшли, була не така, як інші криниці в Сахарі. The well we came to was not like other wells in the Sahara. Криниці тут – це просто ями в піску. The wells here are just holes in the sand. А ця була схожа на сільський колодязь. Dieser sah aus wie ein Dorfbrunnen. And this one looked like a village well. Але там не було ніякого села, і я подумав, що то сон. But there was no village there, and I thought it was a dream.

– Дивно, – сказав я маленькому принцові, – тут усе приготовано – корба, відро, мотузка... - "Es ist seltsam", sagte ich zu dem kleinen Prinzen, "hier ist alles bereit - eine Korba, ein Eimer, ein Seil... "It's amazing," I said to the little prince, "everything is prepared here - a spool, a bucket, a rope...

Він засміявся, торкнув мотузку, почав крутити корбу. Er lachte, berührte das Seil und begann, die Korba zu drehen. He laughed, touched the rope, began to turn the cart. І корба зарипіла, як ото рипить старий флюгер, що довго не рухався, бо не було вітру. Und der Korken knarrte, wie eine alte Wetterfahne, die sich schon lange nicht mehr bewegt hatte, weil es keinen Wind gab. And the spool began to growl like an old weather vane that hadn't moved for a long time because there was no wind.

– Чуєш? - Do you hear? – озвався маленький принц. - The little prince responded. – Ми розбудили цей колодязь, і він співає... - We woke up this well, and it sings...

Мені не хотілося, щоб він стомився. I didn't want him to get tired.

– Я сам витягну, – сказав я, – тобі це надто важко. - "Ich ziehe ihn selbst heraus", sagte ich, "das ist zu schwer für dich. "I'll pull it out myself," I said, "it's too hard for you."

Повільно витягнув я відро. I slowly pulled out the bucket. Надійно поставив його на цямрину криниці. Er platzierte ihn sicher auf dem Mittelstück des Brunnens. He securely placed it on the dark side of the well. У вухах мені ще лунав спів корби, а у відрі, де ще тремтіла вода, стрибали сонячні зайчики. Ich hörte noch immer den Gesang der Corba in meinen Ohren, und die Sonnenkaninchen sprangen in den Eimer, in dem das Wasser noch immer zitterte. I could still hear the song of the cormorant, and the sun bunnies were jumping in the bucket, where the water was still trembling.

– Мені хочеться цієї води, – сказав маленький принц, – дай мені напитись... - "Ich habe Durst auf dieses Wasser", sagte der kleine Prinz, "gib mir zu trinken... "I want this water," said the little prince, "give me a drink..."

І я зрозумів, чого він шукав! Und ich habe verstanden, wonach er gesucht hat! And I understood what he was looking for!

Я підніс відро до його уст. Ich setzte den Eimer an seine Lippen. I raised the bucket to his mouth. Він пив, заплющивши очі. Er trank mit geschlossenen Augen. He drank with his eyes closed. Було гарно, як на свято. It was beautiful, like a holiday. Це була не звичайна вода. This was no ordinary water. Вона народилася від довгої дороги під зірками, від рипіння корби, від зусилля моїх рук, приємна серцеві, як подарунок. Sie wurde auf einer langen Reise unter den Sternen geboren, aus dem Klang einer Corba, aus der Anstrengung meiner Hände, die meinem Herzen wie ein Geschenk schmeichelten. She was born from a long journey under the stars, from the creaking of the cart, from the efforts of my hands, she is pleasant to the heart, like a gift. Так у дитинстві, коли я був маленьким хлопцем, мені сяяли різдвяні подарунки – вогнями свічок на ялинці, музикою опівнічної меси, лагідними усмішками. Als ich ein kleiner Junge war, leuchteten mir die Weihnachtsgeschenke entgegen - die Lichter der Kerzen am Weihnachtsbaum, die Musik der Mitternachtsmesse, das sanfte Lächeln. So in my childhood, when I was a little boy, Christmas presents shone to me - the lights of the candles on the Christmas tree, the music of the midnight mass, gentle smiles.

– Люди на твоїй планеті, – сказав маленький принц, – вирощують п'ять тисяч троянд в одному саду... і не знаходять того, що шукають... - People on your planet, - said the little prince, - grow five thousand roses in one garden... and do not find what they are looking for...

– Не знаходять... – потвердив я. "They don't find it..." I confirmed.

– А те, що вони шукають, можна було б знайти в одній-єдиній троянді, у ковтку води... - Und das, wonach sie suchen, könnte in einer einzigen Rose, in einem Schluck Wasser zu finden sein... - And what they are looking for could be found in a single rose, in a sip of water...

– Це правда, – відповів я. - That's true," I replied.

І маленький принц додав: And the little prince added:

– Але очі не бачать. - But the eyes do not see. Треба шукати серцем. You have to search with your heart.

Я напився. I got drunk. Дихалось легко. Es war leicht zu atmen. It was easy to breathe. Пісок уранці такого кольору, як мед. The sand in the morning is the color of honey. І від цього кольору меду я теж був щасливий. And this honey color made me happy too. Чого б я мав сумувати... What should I miss...

– Ти повинен виконати свою обіцянку, – тихо мовив маленький принц, знову сівши біля мене. - Du musst dein Versprechen halten", sagte der kleine Prinz leise und setzte sich wieder neben mich. "You must fulfill your promise," said the little prince quietly, sitting down next to me again.

– Яку обіцянку? - What promise?

– Пам'ятаєш... обротьку для мого баранця... я ж відповідаю за ту квітку! - Erinnerst du dich... das Schafsfell für mein Lamm... Ich bin für diese Blume verantwortlich! - Do you remember... the wrap for my lamb... I'm responsible for that flower!

Я витягнув з кишені свої малюнки. I took my drawings out of my pocket. Маленький принц подивився на них, засміявся і сказав: The little prince looked at them, laughed and said:

– Баобаби у тебе трохи схожі на качани капусти... - Your baobabs look a bit like heads of cabbage...

– О!

А я так пишався тими баобабами! Ich war so stolz auf diese Affenbrotbäume! And I was so proud of those baobabs!

– А в твого лиса вуха... наче роги... і надто довгі! - And your bald ears... like horns... and too long!

І він знову засміявся. And he laughed again.

– Ти несправедливий, хлопчику, – я ніколи нічого не вмів малювати, тільки удава зовні і всередині. - Du bist nicht fair, Junge - ich konnte noch nie etwas zeichnen, nur eine Boa Constrictor von innen und außen. - You are unfair, boy, - I never knew how to draw anything, only pretending outside and inside.

– О, це нічого, – сказав він. "Oh, it's nothing," he said. – Діти знають. - Children know.

Отож я намалював обротьку для баранця. Also habe ich einen Umhang für ein Lamm gezeichnet. So I drew a wrap for a ram. Віддав малюнок, і серце мені стислося. Ich gab ihm die Zeichnung, und mein Herz sank. I gave the drawing, and my heart sank.

– Ти щось надумав, а я не знаю... - You thought of something, but I don't know...

Але він не відповів. But he did not answer. Він сказав: He said:

– Знаєш, завтра мине рік, як я попав на Землю... - You know, tomorrow it will be a year since I got to Earth...

А тоді, помовчавши, додав: And then, falling silent, he added:

– Я впав зовсім близько звідси... - I fell very close to here...

І почервонів. And blushed.

І знову, не знаю чого, мене огорнув якийсь дивний сум. Und wieder, ich weiß nicht warum, fühlte ich eine seltsame Traurigkeit. And again, I don't know why, a strange sadness enveloped me. Але все-таки я спитав: But still I asked:

– Отже, це не випадково тиждень тому, вранці, коли ми познайомилися, ти ходив тут зовсім один, за тисячу миль від населених місць? - Es ist also kein Zufall, dass Sie vor einer Woche, an dem Morgen, an dem wir uns trafen, ganz allein hier unterwegs waren, tausend Meilen entfernt von bewohnten Gebieten? - So, it is not a coincidence that a week ago, in the morning when we met, you walked here all alone, a thousand miles from inhabited places? Ти повертався туди, де впав? Did you go back to where you fell?

Маленький принц почервонів знову. The little prince blushed again. А я, вагаючись, додав: Ich zögerte und fügte hinzu: And I, hesitating, added:

– Може, тому, що минає рік?.. - Maybe because a year is passing?...

І маленький принц ще більше зашарівся. And the little prince became even more confused. Він ніколи не відповідав на запитання, та коли червонієш, то це означає «так», правда ж? Er hat die Frage nie beantwortet, aber wenn man rot wird, heißt das ja, nicht wahr? He never answered the question, but when you blush, it means yes, right?

– О! – сказав я. – Я боюсь... - I am afraid...

Проте він перебив мене: However, he interrupted me:

– Тепер тобі треба працювати. - Now you have to work. Вертайся до своєї машини. Gehen Sie zurück zu Ihrem Auto. Go back to your car. Я жду тебе тут. Ich warte hier auf dich. I'm waiting for you here. Приходь завтра ввечері... Come tomorrow night...

Та мені не стало спокійніше. But I did not feel calmer. Я згадав лиса. I remembered the fox. Тому, хто дає себе приручити, буває, доводиться й поплакати. Diejenigen, die sich zähmen lassen, müssen manchmal weinen. Those who allow themselves to be tamed sometimes have to cry.

**__XXVI__**

Поблизу криниці була руїна старого кам'яного муру. In der Nähe des Brunnens befand sich die Ruine einer alten Steinmauer. There was a ruin of an old stone wall near the well. На другий день увечері, кінчивши роботу, я вернувся туди і ще здалеку побачив, що мій маленький принц, спустивши ноги, сидить зверху. Am nächsten Tag ging ich abends nach der Arbeit dorthin zurück und sah schon von weitem, dass mein kleiner Prinz mit den Beinen nach unten auf dem Dach saß. On the second day in the evening, after finishing work, I returned there and saw from afar that my little prince, with his legs down, was sitting on top. І почув, як він казав: And heard him say:

– Виходить, ти не пам'ятаєш? - Sie erinnern sich also nicht mehr? - It turns out, you don't remember? Це було не тут! It wasn't here!

Хтось, певно, відповів йому, бо він заперечив: Someone must have answered him, because he objected:

– Ні! - No! Ні! Якраз у цей день, тільки не в цьому місці... Just on this day, just not in this place...

Я підходив до муру. I was approaching the wall. Нікого більше я там не бачив і не чув. Ich habe dort niemanden sonst gesehen oder gehört. I did not see or hear anyone else there. А тим часом маленький принц знову сказав комусь: Meanwhile, the little prince said to someone again:

– Ну, звісно. - Well, of course. На піску ти побачиш, де починаються мої сліди. In the sand you will see where my footprints begin. Тобі треба тільки почекати на мене. You just have to wait for me. Цієї ночі я туди прийду. I will come there tonight.

До муру було метрів двадцять, а я так само нікого не бачив. It was twenty meters to the wall, and I still didn't see anyone.

Трошки помовчавши, маленький принц озвався знову: After a little silence, the little prince spoke again:

– А в тебе добра отрута? - Do you have a good poison? Ти певна, що я не буду довго мучитися?

Я став, серце моє стислося, але я все ще нічого не розумів. I stood up, my heart sank, but I still did not understand anything.

– Тепер іди... – сказав маленький принц. – Я хочу зійти вниз. - I want to go down.

Тоді я опустив очі і аж підскочив! Then I lowered my eyes and jumped up! Під муром, піднявши голову до маленького принца, лежала жовта змія, з тих, від укусу яких людина за тридцять секунд гине. Unter der Wand hob eine gelbe Schlange ihren Kopf in Richtung des kleinen Prinzen, eine Schlange, die einen Menschen in dreißig Sekunden töten kann. Under the wall, raising its head towards the little prince, lay a yellow snake, one of those whose bite kills a person in thirty seconds. Витягуючи з кишені револьвер, я бігцем кинувся до неї, але, почувши шурхіт моїх кроків, змія тихо, мов конаючий струмочок, поповзла по піску і з ледь чутним металічним шелестом, не дуже поспішаючи, залізла між каміння... Ich zog meinen Revolver aus der Tasche und rannte auf sie zu, aber als ich das Rascheln meiner Schritte hörte, kroch die Schlange leise, wie ein sterbender Bach, den Sand entlang und kroch mit einem kaum hörbaren metallischen Rascheln langsam zwischen den Steinen hindurch. Pulling a revolver from my pocket, I ran towards her, but hearing the rustle of my steps, the snake quietly, like a dying stream, crawled along the sand and with a barely audible metallic rustle, slowly crawled between the stones...

Я підбіг до муру саме вчасно, щоб узяти на руки маленького принца, білого як сніг. I ran up to the wall just in time to take the little prince, white as snow, in my arms.

– Що за вигадки! - What fictions! Ти вже розмовляєш із зміями! You're already talking to snakes!

Я розв'язав золотий шарф, який він завжди носив. Ich löste das goldene Halstuch, das er immer trug. I untied the gold scarf he always wore. Змочив йому скроні і дав випити води. Ich befeuchtete seine Schläfen und gab ihm etwas Wasser zu trinken. Wetted his temples and gave him water to drink. І вже не наважувався більше ні про що питати його. And I didn't dare to ask him about anything else. Він серйозно подивився на мене і обняв мене за шию. He looked at me seriously and put his arms around my neck. Я чув, як у нього б'ється серце, мов у пташки, що, підстрелена, вмирає. Ich konnte hören, wie sein Herz schlug, wie ein Vogel, der angeschossen wurde und stirbt. I heard his heart beating like a bird shot and dying. Він сказав мені: He told me:

– Я радий, що ти знайшов, чого там не вистачало у твоїй машині. - Ich bin froh, dass Sie gefunden haben, was in Ihrem Auto fehlte. - I'm glad that you found what was missing in your car. Тепер ти можеш повернутися додому... Jetzt kannst du nach Hause gehen... Now you can go home...

– Звідки ти знаєш? - How do you know?

Я саме хотів сказати йому, що понад усі сподівання таки полагодив літак! Ich wollte ihm gerade sagen, dass ich das Flugzeug über alle Erwartungen hinweg repariert hatte! I just wanted to tell him that, beyond all expectations, he fixed the plane!

Він нічого не відповів на моє запитання, тільки сказав: He did not answer my question, only said:

– Я теж сьогодні повертаюсь додому. - I am also returning home today.

І сумно додав: And added sadly:

– Це значно далі... це значно важче... - It is much further... it is much more difficult...

Я відчував, що відбуваються якісь дивні речі. I felt that some strange things were happening. Я стискав його в обіймах, мов малу дитину, одначе мені здавалося, що він вислизає прямо в якусь безодню, і я ніяк не можу його втримати... Ich hielt ihn in meinen Armen wie ein kleines Kind, aber es schien mir, dass er direkt in eine Art Abgrund rutschte, und ich konnte ihn nicht halten I held him in my arms like a small child, but it seemed to me that he was slipping straight into some abyss, and I could not hold him in any way...

Його задумливий погляд губився десь у далині. Sein nachdenklicher Blick verlor sich irgendwo in der Ferne. His thoughtful look was lost somewhere in the distance.

– У мене є твій баранець. - I have your lamb. І ящик для баранця. And a box for a lamb. І оброть... And turn...

І він сумно всміхнувся. And he smiled sadly.

Я довго ждав. Ich habe lange Zeit gewartet. I waited a long time. Відчував, що він поволі приходив до тями. I felt that he was slowly coming to his senses.

– Ти трохи злякався, хлопчику... - You are a little scared, boy...

Налякався, певна річ! Natürlich hatte er Angst! Frightened, for sure! Але він тихенько засміявся. But he laughed quietly.

– Куди страшніше мені буде сьогодні ввечері... - It will be much scarier for me tonight...

Знову мене обдало крижаним холодом передчуття непоправного. Wieder einmal spürte ich eine eiskalte Vorahnung des Unwiederbringlichen. Once again I was overcome with an icy cold premonition of the irreparable. Я не міг примиритися з думкою, що ніколи більше не почую його сміху. Ich konnte den Gedanken nicht ertragen, dass ich sein Lachen nie wieder hören würde. I could not come to terms with the thought that I would never hear his laugh again. Той сміх був для мене мов джерело в пустелі. Dieses Lachen war für mich wie eine Quelle in der Wüste. That laughter was like a spring in the desert for me.

– Хлопчику, я хочу ще почути, як ти смієшся... - Boy, I want to hear you laugh again...

А він сказав:

– Сьогодні вночі мине рік. - A year will pass tonight. Моя зірка опиниться якраз над тим місцем, де рік тому я впав... Mein Stern wird genau über der Stelle stehen, an der ich vor einem Jahr gefallen bin... My star will be right over the place where I fell a year ago...

– Скажи, хлопчику, вся ота історія із змією, з побаченням і з зіркою – це просто поганий сон, так же? - Sag mal, Junge, die ganze Geschichte mit der Schlange, der Verabredung und dem Stern war doch nur ein schlechter Traum, oder? - Tell me, boy, the whole story with the snake, with the date and with the star is just a bad dream, isn't it?

Але він не відповів. Сказав:

– Найголовнішого очима не побачиш... - Du siehst das Wichtigste nicht mit deinen Augen... - You can't see the most important things with your eyes...

– Правда...

– Це як із квіткою. - It's like a flower. Якщо ти любиш квітку, що росте десь на зірці, – вночі тобі приємно дивитися на небо. Wenn Sie eine Blume lieben, die irgendwo auf einem Stern wächst, werden Sie es genießen, den Himmel bei Nacht zu betrachten. If you love a flower that grows somewhere on a star, you will enjoy looking at the sky at night. Всі зірки розцвітають. All the stars are blooming.

– Правда...

– Це як з тією водою. - It's like that water. Коли ти дав мені напитися, вона була наче музика... а все та корба і мотузка... ти пам'ятаєш... вона була чудова... Wenn du mich betrunken werden ließest, war es wie Musik... und all die Korken und Seile... du erinnerst dich... es war wunderschön... When you gave me a drink, it was like music... and all that basket and rope... you remember... it was wonderful...

– Правда...

– Вночі ти подивишся на зірки. Моя зірка надто маленька, я не можу тобі й показати, де вона. My star is too small, I can't even show you where it is. Та це й краще. But it's better that way. Вона буде для тебе просто однією з багатьох зірок. She will be just one of many stars for you. І тобі подобатиметься дивитись на всі зірки... Усі вони стануть твоїми друзями. Und du wirst es lieben, all die Sterne anzuschauen... Sie werden alle deine Freunde sein. And you will love to look at all the stars... They will all become your friends. І потім я тобі щось подарую... And then I'll give you something...

І він засміявся. And he laughed.

– О хлопчику, хлопчику, як я люблю цей сміх! - Oh boy, boy, how I love this laugh!

– Оце й буде мій подарунок... це буде, як ото з водою... - This will be my gift... it will be like water...

– Що ти хочеш сказати? - What do you want to say?

– Люди мають свої зірки, які перестають бути звичайними зорями. - People have their stars, which cease to be ordinary stars. Для одних – тих, хто мандрує, – вони – дороговказ. Für manche, die auf Reisen sind, sind sie ein Leitstern. For some - those who travel - they are a signpost. Для інших це тільки маленькі вогники. For others, they are just small lights. Для вчених зорі – складні задачі. For scientists, stars are challenging tasks. Для мого бізнесмена вони золоті. For my businessman, they are golden. Але всі ці зірки мовчать. But all these stars are silent. А в тебе будуть такі зірки, яких більше ні в кого немає... And you will have such stars that no one else has...

– Як це розуміти? - What do you mean by that?

– Я житиму на одній із зірок, я там сміятимусь, і коли ти дивитимешся вночі на небо, це буде так, наче сміються усі зірки. - Ich werde auf einem der Sterne leben, ich werde dort lachen, und wenn du nachts in den Himmel schaust, wird es sein, als würden alle Sterne lachen. - I will live on one of the stars, I will laugh there, and when you look at the sky at night, it will be as if all the stars are laughing. У тебе будуть зірки, які вміють сміятись! You will have stars who know how to laugh!

І він знову засміявся. And he laughed again.

– І коли ти втішишся (а втіха завжди приходить), то будеш задоволений, що познайомився зі мною. - Und wenn ihr getröstet werdet (und Trost kommt immer), werdet ihr froh sein, dass ihr mich getroffen habt. - And when you are comforted (and comfort always comes), then you will be pleased that you met me. Ти завжди будеш моїм другом. You will always be my friend. Тобі захочеться посміятися зі мною. Sie werden mit mir lachen wollen. You will want to laugh with me. Тоді ти одчиниш вікно, і тобі буде приємно... І твої друзі будуть страшенно здивовані, що ти, дивлячись на небо, смієшся. Dann öffnest du das Fenster und fühlst dich gut... Und deine Freunde werden furchtbar überrascht sein, dass du lachst, während du in den Himmel schaust. Then you will open the window, and you will be pleased... And your friends will be terribly surprised that you are laughing while looking at the sky. А ти їм скажеш: «Так, зірки завжди викликають у мене бажання сміятись!» І вони подумають, що ти не сповна розуму. Und du sagst zu ihnen: "Ja, die Sterne bringen mich immer zum Lachen!" Und sie werden denken, dass du verrückt bist. And you will tell them: "Yes, the stars always make me want to laugh!" And they'll think you're crazy. От яку капосну штуку я That's the nasty thing I did