12 Частина (2)
Вона пройшласяя поглядом по кімнаті, придивляючись до кожного обличчя: Стілґар бездіяльно чекає, гхола застиг у якомусь своєму внутрішньому сховку, Алія не зводить погляду з гхоли... і Пол — утілення гніву під напівпрозорою маскою стриманості.
— Це твоя єдина пропозиція? — спитала вона.
— Моя єдина пропозиція.
Вона глянула на гхолу, зауваживши легке посмикування м'язів
на йогоо щоках. Емоція?
— Ти, гхоло, — сказала. — Чи така пропозиція може бути зроблена? А якщо вже зроблена, то чи слід їїї прийматии? Виконай̆ для нас функцію ментата.
Металеві очі гхоли повернулися в бік Пола.
— Відповідай̆, якщо хочеш, — промовив Пол.
Гхола знову звернув свій̆ блискучий̆ погляд на Превелебну
Матір і ще раз вразив їїї, посміхнувшись:
— Пропозиція варта рівно стільки, скільки й̆ купована за неї̈
річ, — сказав він. — Тут пропонують обмін життя за життя. І ціна висока.
Алія відкинула з чола пасмо мідяного волосся й̆ мовила:
— А що ще ховається за цим торгом?
Превелебна Матір не хотіла й̆ дивитися на Алію, проте ці
слова запали їйй у мозок. Так, тут ховалися значно глибші наслідки. Ця сестра, звісно, гидь, але годі заперечити їїї статус Превелебної̈ Матері зі всіма наслідками цього. У цю мить Ґай̆ Єлена Могіям відчула: вона стала не одною особою, а всіма іншими, громадкою малих істот у їїї пам'яті. Вони були насторожі — кожна Матір, яку вона ввібрала, ставши Настоятелькою Сестринства. Алія потрапила в таку ж ситуацію.
— Що ще? — спитав гхола. — Можна задуматися, чому відьми з Бене Ґессерит не вдаються до методів тлейлаксуу.
Ґай̆ Єлена Могіям і всі Превелебні Матері всередині неї̈ здригнулися. Так, тлейлаксуу робили огидні речі. Якщо хтось зніме бар'єр перед штучним заплідненням, то що тоді стане наступним кроком тлейлаксуу — може, контрольована мутація?
Пол, спостерігаючи гру емоцій̆ довкола себе, раптом відчув, що не впізнає більше цих людей̆. Бачив тільки незнайомцівв. Навіть Алія видавалася чужою.
Алія сказала:
— Якщо ми пустимо гени Атрідів пливти рікою Бене Ґессерит, то хто знає, якими можуть бути наслідки?
Ґай̆ Єлена Могіям різко мотнула головою й̆ зустрілася поглядом із нею. На якусь мить вони стали двома Превелебними Матерями, поєднаними спільною думкою: «Що приховується за кожною акцією тлейлаксуу? Гхола був тлейлаксанськоюю річчю. Це він вклав той̆ план у Полову голову? Чи Пол спробує перемовлятися безпосередньо з Бене Тлейлаксс?»
Вона відвела погляд від Алії̈, відчувши власну амбівалентність і недосконалість та нагадавши собі, що небезпечна пастка бенеґессеритської̈ виучки полягає в здобутих завдяки їйй силах: ці сили схиляли до марнославства та пихи. Але сила вводить в оману тих, котрі нею користувалися: вони вірили, що сила може подолати будь-який̆ бар'єр... включно з їхньоюю власною некомпетентністю.
«Лише одна річ є тепер найважливішоюю для Бене Ґессерит», — сказала вона сама до себе. Ціла піраміда поколінь сягнула вершини в особі Пола Атріда... та йогоо огидної̈ сестри. Щойноо вона зробить хибний̆ вибір — і піраміду доведеться відбудовувати із самого низу... використовуючи паралельні лінії̈ попередніх поколінь та селекційніі екземпляри, позбавлені найціннішихх рис.
«Контрольована мутація, — подумала вона. — Тлейлаксуу справді їїї практикують? Як спокусливо!»
Вона труснула головою, щоб позбутися таких думок.
— Ти відкидаєш мою пропозицію? — спитав Пол.
— Я думаю, — відповіла вона.
І знову глянула на Полову сестру. Оптимальне схрещення для
жінок-атрідок втрачене... що йогоо убив Пол. Зостається, однак, інша можливість — така, що закріпила б у потомстві потрібну характеристику. Пол зважився запропонувати Бене Ґессерит тваринну селекцію! Скільки ж він насправді готовий̆ був заплатити за життя своєї̈ Чані? Погодиться на схрещення з власною сестрою?
Намагаючись виграти час, Превелебна Матір сказала:
— З'ясуй̆ноо мені, о бездоганний̆ взірцю всілякої̈ чесноти, що скаже сама Ірулан про твою пропозицію?
— Ірулан зробить те, що ти їйй накажеш, — гарикнув Пол.
«Теж правда», — подумала Могіям і, здійнявшии підборіддя, запропонувала новий̆ гамбіт:
— Атрідів двоє.
Пол, угадавши дещо із задумів старої̈ відьми, почув, як кров приливає йомуу до обличчя.
— Будь обережною з тим, на що натякаєш, — сказав.
—Ти просто використаєш Ірулан для своїхх власних цілей̆, так? — спитала вона.
— Хіба ж їїї навчали не для того, щоб використовувати? — відповів Пол.
«Він хотів сказати, що це ми їїї навчали, — подумала Могіям. — Ну що ж... Ірулан — це розмінна монета. Чи існує інший̆ спосіб витратити цю монету?»
—Ти посадиш дитя Чані на трон? — спитала Превелебна Матір.
— На мій̆ трон, — промовив Пол. Він глянув на Алію, раптом задумавшись, чи усвідомлює вона різні варіанти цього обміну. Алія стояла напрочуд нерухомо, із заплющеними очима. З якими внутрішніми силами вона спілкується? Побачивши свою сестру в такому стані, Пол зрозумів, що вони віддаляються одне від одного. Вона стоїтьь на березі, а йогоо несе кудись течія.
Нарешті Превелебна Матір промовила:
— Це надто важливе рішення, надто складне для одної̈ особи. Мушу проконсультуватися з моєю Радою на Валаху. Дозволиш послати звістку?
«Наче вона потребує мого дозволу!» — подумав Пол, а відтак промовив:
— Згода. Але не зволікайтее надто довго. Я не сидітиму бездіяльно під час ваших перемовин.
— Домовлятиметесь із Бене Тлейлаксс? — різким голосом спитав гхола.
Очі Алії̈ розплющилися, вона вдивлялася в гхолу, наче розбуджена небезпечним пришельцем.
— Цього я ще не вирішив, — сказав Пол. — Ось що зроблю: за першої̈ліпшоїї можливості відправлюся в пустелю. Наша дитина народиться на січі.
— Це мудре рішення, — прорік Стілґар.
Алія уникала погляду Стілґара. То було хибне рішення. Вона відчувала це кожною своєю клітиною. Пол мусив це знати. Чого він ухопився саме за це?
— Бене Тлейлаксс пропонували свої̈ послуги? — спитала Алія, зауваживши, з яким нетерпінням чекає відповіді Могіям.
Пол заперечно похитав головою.
— Ні. — Він поглянув на Стілґара. — Стіле, влаштуй̆, щоб повідомлення було вислано на Валах.
— Негайноо, мілорде.
Пол відвернувся, почекав, доки Стілґар викличе вартових і вийдее вслід за старою відьмою. Він відчував, що Алія вирішує, чи закидати йогоо черговими запитаннями. Натомість вона звернулася до гхоли.
— Ментате, — сказала вона, — тепер тлейлаксуу домагатимуться прихильності мого брата?
Гхола знизав плечима.
Пол відчув, що йогоо увага розпорошується. Тлейлаксуу? Ні... не це мала на увазі Алія. Але з їїї запитання зрозуміло, що вона не бачить альтернативи. Що ж... у кожного оракула свої̈ видіння. Чому ж вони не можуть різнитися в брата й̆ сестри? Думай̆... думай̆ іще... Він прогнав власні думки, вловивши уривки довколишньої̈ розмови.
... мусить знати, що тлейлаксуу...
... повнота даних завжди...
... здорові сумніви, де...
Пол обернувся й̆ глянув на сестру, привернувши до себе їїї
увагу. Він знав, що вона побачить сльози на йогоо обличчі та дивуватиметься з їхньоїї появи. Нехай̆ дивується. Тепер можливість дивуватися є благостинею.
Він поглянув на гхолу і, незважаючи на йогоо металеві очі, побачив лише Дункана Айдагоо. У Половій̆ душі змагалися смуток і співчуття. Що бачать ті металеві очі?
«Існує багато ступенів зору й̆ багато ступенів сліпоти», — подумав Пол. Спала йомуу на думку парафраза фрагмента з Оранжистської̈ Католицької̈ Біблії̈: «Яких чуттів бракує нам, що ми не бачимо світ довкола себе?»
Може, ці металеві очі мають інше чуття, крім зору?
Алія підійшлаа до брата, відчуваючи йогоо глибокий̆ смуток. З фрименським благоговінням вона торкнулася сльози на йогоо щоці й̆ промовила:
—Ми не повинні оплакувати наших близьких раніше, ніж вони покинули нас.
— Раніше, ніж вони покинули нас, — прошепотів Пол. — Скажи мені, сестричко, що таке раніше?
