image

MON UKRAINE (Language), 11 клас.

11 клас.

Добрий день, дорогі друзі.

Вітаю вас на уроці української мови для одинадцятикласників

Моє ім'я Ігор Хворостяний. І я пропоную вам замислитися над питанням “стиль”.

Що об'єднує всі ці картини?

Це все – про стиль. Чи то стиль у живописі, в даному випадку маємо стиль авангардизм.

Чи то архітектурний стиль – той чи інакший.

Чи стиль, зрештою, зовнішнього вигляду людини – одягу.

Чи літературний стиль.

Є красиве визначення, що стиль – це краса.

Є інше, що стиль – це завжди вибір і відчуття смаку.

Зрештою, можливо, саме ці критерії і ляжуть сьогодні в основу

під час розгляду уроку «Функціональні стилі сучасної української мови».

Але перед тим, як дати визначення поняттю стилю,

я б хотів запропонувати вам поглянути на кілька текстів.

Їх всього чотири.

Це уривки з книги французького письменника Ремона Кемо «Вправи зі стилю».

Текст номер один – нейтральний.

Наступний текст передаватиме той самий зміст. Проте, інакше. Поглянемо на нього.

автобуса, який рухався вгору вулицею Курсель у напрямку до Шамперрейських воріт.

Зазначений автобус був заповнений, точніше навіть переповнений

Я не буду зачитувати весь текст, проте погляньмо на його завершення.

Текст номер три про те саме.

Він перед вами на екрані.

А потім – бачить, місто освободилося, ну він швиденько і плюх на нього –

і сидить довольний весь із себе.

Німножко пізніше знов бачу його, їдучи по своїх ділах в автобусі,

він коло вокзалу базарить із якимось чуваком, таким же прибацаним, як і сам.

А той йому говорить, тіпа, неплохо тобі було б

пришить ще одну пугвицю осюди на пальто. Мені б, блін, його заботи!

Той самий текст, але зовсім з іншим добором мовленнєвих засобів.

І погляньмо на фінальний.

я видрав ґудзика з корінням.

Як бачите, всі чотири тексти передають за змістом одну й ту саму інформацію:

людина їде в переповненому транспортному засобі, в неї відривається ґудзик. Все.

Але способи подачі інформації у всіх чотирьох текстах абсолютно різні.

Ми плавно перейшли до того визначення, що ж таке “стиль”?

Мовний стиль, а, оскільки всі наші чотири тексти написані різними стилями:

розмовний суржикоподібний, ви бачили, ось цей текст ”вже було послє двенацяти”.

він містить ряд таких собі слів паразитів, зменшеної лексики,

яка межує з ненормативною, часом, невнормоване використання слів і так далі.

Це – стиль розмовний.

Цей текст – зразок офіційно-ділового стилю, оскільки ми маємо ряд мовленнєвих кліше,

штампів мовлення, певну структуру офіційно-ділового листа

зі звертанням головного героя цього листа і клопотанням-скаргою.

І ось цей текст – яскравий зразок художнього стилю,

оскільки маємо образне мовлення,

маємо сонет за жанровою формою – чотирнадцять рядків, пригадайте, будь ласка.

І відповідний добір емоційно наснажених мовленнєвих засобів.

То що ж таке “стиль”?

Стиль – це сукупність засобів,

вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.

Власне, те, з чого я починав.

Стиль – це завжди вибір.

В тій чи іншій ситуації я добираю із цілого огрому тих засобів, які є в арсеналі мови,

той чи інший мовленнєвий засіб.

Відповідно, стилістика – це розділ науки про мову, що вивчає виражальні засоби мови,

такі якості мовлення, як точність, логічність, образність, доречність.

І, також, наука про функціонування та використання мови.

Які ж є стилі сучасної української мови?

Їх основних, принаймні, п'ять.

Перший – це художній.

Художній стиль по суті – це мова художньої літератури.

Основне призначення і мета цього стилю –

це вплив на почуття та емоції людей за допомогою художніх образів.

Ознаки характерні: емоційність, образність, експресивність.

По суті, цей стиль задіює всі арсенали мовленнєві, які існують у мові,

все словникове багатство мови.

Ці тексти багаті на епітети, метафори, порівняння, інші тропи.

Можуть використовуватись також діалектні слова, професійна лексика,

різні типи речень за будовою і структурою, метою висловлювань і так далі.

Тобто, по суті, досить широкий набір засобів, якими ми можемо послуговуватися

для досягнення головної мети –

вплив на думки і почуття за допомогою художніх образів.

Жанри: трагедія, комедія, драма, роман, повість, оповідання, новела, поема, сонет.

По суті, всі ті жанри літератури, які ми і вчимо на уроках літератури.

Другий стиль - це офіційно-діловий стиль.

По суті, це мова ділових паперів.

І основна мета цього стилю – це регулювання офіційно-ділових відносин.

Цей стиль дуже чітко структурований.

Він складається з окремих компонентів, які називаються реквізитами.

Вони можуть вживатися лише в певній послідовності.

Коли ви пишете, наприклад, заяву, ви не можете її почати з тексту самої заяви:

“Прошу вас зарахувати мене до складу студентів такого-то університету”. Ні.

Ви маєте вказати адресата, тобто, кому адресована ця заява,

адресанта – себе самого чи саму, від кого ця заява надходить

і поставити дату і підпис.

Це лише один простий приклад того,

як ці складові елементи документа – реквізити, впорядковані в тексті.

Певна послідовність викладу фактів, гранична чіткість висловлювань.

Офіційно-діловий стиль не полюбляє двозначність трактувань,

полісемію, тобто, багатозначність.

І стандартизація, про що я вже сказав.

Лексика, здебільшого, нейтральна; почасти кажуть – суха.

Залежно від того, яку галузь обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити:

суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.

Синтаксис цього стилю характеризується певним порядком слів

і добором мовленнєвих засобів,

текст поділяють, як правило, на пункти, підпункти і так далі.

Тобто, простіше кажучи, цей стиль значно регламентований.

Жанри типові: закон, кодекс, оголошення, розписка, протокол,

виступи на зборах офіційних, наради, прес-конференції.

Ще один стиль – науковий.

Науковий стиль обслуговує сферу й потреби науки.

І основне його призначення, на відміну від художнього і офіційно-ділового –

це виклад наукового матеріалу, фактів.

Точність, логічність, інформативна насиченість, об'єктивність,

аргументованість – все це є ознаками наукового стилю.

В науковому стилі досить широко використовується термінологія

з абстрактним значенням, поширеними є слова іншомовного походження.

Текст також може розподілятися за абзацами, пунктами і підпунктами.

До тексту, як правило, введено діаграми, графіки, таблиці.

Тобто, науковий текст передбачає використання текстів різних видів і типів.

І типовими жанрами є дисертація, монографія,

посібник, підручник, анотація тощо.

Публіцистичний

Ви також можете натрапити на визначення “стиль засобів масової інформації”

чи ”стиль масової інформації”, або ”стиль мас-медіа”.

По суті, це все одні й ті ж характеристики для позначення публіцистичного стилю.

Це різновид мовлення, яким послуговуються в засобах масової інформації:

на телебаченні, в газетах, журналах, статтях тощо.

Метою публіцистичного стилю, на перший погляд,

може скластися думка, що це – інформування.

Проте, як правило, публіцистичний стиль, або стиль засобів масової інформації

має основною метою вплив.

Досить рідко ми натрапляємо на максимально об'єктивовані зразки журналістського тексту

чи будь-якого іншого тексту засобів масової інформації.

Як правило, мета публіцистичного стилю –

сформувати певну громадську думку чи особисту думку тієї, чи іншої людини.

Популярний чіткий виклад,

оскільки аудиторія, на яку орієнтується публіцистичний стиль,

надзвичайно широка – це люди з різними вподобаннями, захопленнями.

Стислість і зрозумілість інформації.

Зараз кажуть, що ніхто не читає лонгрідів, це нецікаво.

Лонгрід, тобто, мається на увазі довгий, тривалий текст.

Використання суспільно-політичної лексики.

Цей стиль також досить емоційний.

Він може містити, оскільки він і покликаний сформувати певну думку,

певні риторичні питання, риторичні оклики,

фігури замовчування: ”І хто ж у цьому винен …”.

Тон мовлення пристрасний, оцінний.

Типові жанри: виступ, нарис, стаття, памфлет, фейлетон, дискусія.

Розмовний стиль.

Певно, найуживаніший із усіх стилів,

оскільки ми послуговуємося ним у щоденній нашій практиці.

Це стиль, що обслуговує будь-яке спілкування людей

як офіційне, так і неофіційне, їхні побутові потреби.

І основна мета цього стилю – обмін думками, враженнями,

прохання про допомогу чи можливості надати цю допомогу, якийсь певний вплив.

Розмовно-побутовий стиль найменш унормований.

Він допускає використання і вживання мовленнєвих засобів,

що почасти перебувають, навіть, поза межею літературної мови.

Суржик, знижена лексика, порушення літературних норм

у будь-якій із можливих форм;

використання вульгаризмів, жаргонізмів; часом, спотворення вимови слів і подібне.

Використовується в абсолютно різних жанрах.

Розмовний стиль може проникати в будь-який із інших стилів.

Наприклад, коли автор, письменник створює певний художній образ,

він може надати характеристику персонажу

саме за допомогою елементів цього розмовного стилю.

І загальна.

Конструюючи речення, ще раз нагадаю вкотре про те, що стиль – це вибір.

Тобто, добираючи будь що, створюючи, наприклад, власне висловлення

на зовнішньому незалежному оцінюванні,

чи створюючи якийсь свій художній текст в художньому стилі,

пам'ятайте, що добір того чи іншого мовленнєвого засобу

напряму вплине на результат вашої діяльності.

Він має бути підпорядкований вашій меті.

Погодьтеся, навряд чи хтось в розмовному стилі почне звертатися фразами

з офіційно-ділового “Глибокошановний друже” там, де це недоречно.

У зв'язку з цим, пропоную проаналізувати чотири речення

і визначити в них стилістичні помилки.

Перше.

Професор під час лекції балакав про теорії походження людини.

Одразу щось ріже слух. Мені ріже слух слово “балакав”.

Балакати – це лексема, тобто, слово з побутового мовлення людини.

Говорили балакали, сіли та й заплакали. Знаємо таку яскраву приказку.

І коли йдеться про сферу наукової діяльності,

коли професор виголошує певну лекцію чи доповідь під час навчання в університеті,

навряд чи він балакатиме.

Він – говоритиме, вестиме мову, розповідатиме.

Інший приклад.

Шановний Петре, я відчуваю до тебе глибоку неприязнь,

оскільки ти не дозволив мені сьогодні списати в тебе контрольну роботу.

Погодьтеся, складно уявити таку ситуацію в реаліях шкільного класу

зі звертанням до свого друга, котрий не дав списати,

“Шановний Петре”, “глибока неприязнь”.

Це явно лексика зовсім з іншого стилю, з офіційно-ділового певно що.

Третій приклад.

З погляду банальної ерудиції, не кожен тверезо мислячий індивід

буде купувати товари низької якості за всі гроші світу.

Очевидно, в побутовому мовленні використання штампів і наукової,

навіть, науково-популярної, лексики в межах розмови двох друзів,

які іронізують з приводу дорогої покупки того чи іншого товару, навряд чи доречно.

І останній приклад.

Я, власне, не планувала, власне, звертатися сьогодні по допомогу.

Як бачите, тут є хиба у ось цьому слові-паразиті “власне”.

Пам'ятайте, що надмірність будь у чому мало кому коли була корисною.

Власне, як і в повторенні одних і тих самих слів в межах одного речення.

Така невиправдана тавтологія, чи, в даному випадку, повторення слова “власне”,

шкодить текстові замість того, щоб його вдосконалювати.

Повправляймося!

Пропоную поміркувати і дати відповідь на питання: до якого стилю належить уривок?

Правильна відповідь: “В”, до наукового стилю.

Другий текст.

Уривок з твору Івана Федоровича Драча.

Правильна відповідь на це питання: “Г”, до художнього.

Третій і останній текст.

Правильна відповідь, звісно: “А”, до розмовного.

А я чую, як лунає дзвінок, тому ми мусимо завершувати.

Щиро дякую вам за увагу.

Наступного разу поговоримо про стилістичне забарвлення

та виражальні можливості фразеологізмів.

До нових зустрічей!



Хочете вивчати якусь мову?


Вчіться нацьому тексті ітисячі вподобають це на LingQ.

  • Величезна бібіліотека аудіо уроків, всі супроводжені текстом.
  • Революціні інструменти навчання
  • Глобальна, інтерактивна навчальна спільнота

Вивчення мови онлайн @ LingQ

11 клас.

Добрий день, дорогі друзі.

Вітаю вас на уроці української мови для одинадцятикласників

Моє ім'я Ігор Хворостяний. І я пропоную вам замислитися над питанням “стиль”.

Що об'єднує всі ці картини?

Це все – про стиль. Чи то стиль у живописі, в даному випадку маємо стиль авангардизм.

Чи то архітектурний стиль – той чи інакший.

Чи стиль, зрештою, зовнішнього вигляду людини – одягу.

Чи літературний стиль.

Є красиве визначення, що стиль – це краса.

Є інше, що стиль – це завжди вибір і відчуття смаку.

Зрештою, можливо, саме ці критерії і ляжуть сьогодні в основу

під час розгляду уроку «Функціональні стилі сучасної української мови».

Але перед тим, як дати визначення поняттю стилю,

я б хотів запропонувати вам поглянути на кілька текстів.

Їх всього чотири.

Це уривки з книги французького письменника Ремона Кемо «Вправи зі стилю».

Текст номер один – нейтральний.

Наступний текст передаватиме той самий зміст. Проте, інакше. Поглянемо на нього.

автобуса, який рухався вгору вулицею Курсель у напрямку до Шамперрейських воріт.

Зазначений автобус був заповнений, точніше навіть переповнений

Я не буду зачитувати весь текст, проте погляньмо на його завершення.

Текст номер три про те саме.

Він перед вами на екрані.

А потім – бачить, місто освободилося, ну він швиденько і плюх на нього –

і сидить довольний весь із себе.

Німножко пізніше знов бачу його, їдучи по своїх ділах в автобусі,

він коло вокзалу базарить із якимось чуваком, таким же прибацаним, як і сам.

А той йому говорить, тіпа, неплохо тобі було б

пришить ще одну пугвицю осюди на пальто. Мені б, блін, його заботи!

Той самий текст, але зовсім з іншим добором мовленнєвих засобів.

І погляньмо на фінальний.

я видрав ґудзика з корінням.

Як бачите, всі чотири тексти передають за змістом одну й ту саму інформацію:

людина їде в переповненому транспортному засобі, в неї відривається ґудзик. Все.

Але способи подачі інформації у всіх чотирьох текстах абсолютно різні.

Ми плавно перейшли до того визначення, що ж таке “стиль”?

Мовний стиль, а, оскільки всі наші чотири тексти написані різними стилями:

розмовний суржикоподібний, ви бачили, ось цей текст ”вже було послє двенацяти”.

він містить ряд таких собі слів паразитів, зменшеної лексики,

яка межує з ненормативною, часом, невнормоване використання слів і так далі.

Це – стиль розмовний.

Цей текст – зразок офіційно-ділового стилю, оскільки ми маємо ряд мовленнєвих кліше,

штампів мовлення, певну структуру офіційно-ділового листа

зі звертанням головного героя цього листа і клопотанням-скаргою.

І ось цей текст – яскравий зразок художнього стилю,

оскільки маємо образне мовлення,

маємо сонет за жанровою формою – чотирнадцять рядків, пригадайте, будь ласка.

І відповідний добір емоційно наснажених мовленнєвих засобів.

То що ж таке “стиль”?

Стиль – це сукупність засобів,

вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.

Власне, те, з чого я починав.

Стиль – це завжди вибір.

В тій чи іншій ситуації я добираю із цілого огрому тих засобів, які є в арсеналі мови,

той чи інший мовленнєвий засіб.

Відповідно, стилістика – це розділ науки про мову, що вивчає виражальні засоби мови,

такі якості мовлення, як точність, логічність, образність, доречність.

І, також, наука про функціонування та використання мови.

Які ж є стилі сучасної української мови?

Їх основних, принаймні, п'ять.

Перший – це художній.

Художній стиль по суті – це мова художньої літератури.

Основне призначення і мета цього стилю –

це вплив на почуття та емоції людей за допомогою художніх образів.

Ознаки характерні: емоційність, образність, експресивність.

По суті, цей стиль задіює всі арсенали мовленнєві, які існують у мові,

все словникове багатство мови.

Ці тексти багаті на епітети, метафори, порівняння, інші тропи.

Можуть використовуватись також діалектні слова, професійна лексика,

різні типи речень за будовою і структурою, метою висловлювань і так далі.

Тобто, по суті, досить широкий набір засобів, якими ми можемо послуговуватися

для досягнення головної мети –

вплив на думки і почуття за допомогою художніх образів.

Жанри: трагедія, комедія, драма, роман, повість, оповідання, новела, поема, сонет.

По суті, всі ті жанри літератури, які ми і вчимо на уроках літератури.

Другий стиль - це офіційно-діловий стиль.

По суті, це мова ділових паперів.

І основна мета цього стилю – це регулювання офіційно-ділових відносин.

Цей стиль дуже чітко структурований.

Він складається з окремих компонентів, які називаються реквізитами.

Вони можуть вживатися лише в певній послідовності.

Коли ви пишете, наприклад, заяву, ви не можете її почати з тексту самої заяви:

“Прошу вас зарахувати мене до складу студентів такого-то університету”. Ні.

Ви маєте вказати адресата, тобто, кому адресована ця заява,

адресанта – себе самого чи саму, від кого ця заява надходить

і поставити дату і підпис.

Це лише один простий приклад того,

як ці складові елементи документа – реквізити, впорядковані в тексті.

Певна послідовність викладу фактів, гранична чіткість висловлювань.

Офіційно-діловий стиль не полюбляє двозначність трактувань,

полісемію, тобто, багатозначність.

І стандартизація, про що я вже сказав.

Лексика, здебільшого, нейтральна; почасти кажуть – суха.

Залежно від того, яку галузь обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити:

суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.

Синтаксис цього стилю характеризується певним порядком слів

і добором мовленнєвих засобів,

текст поділяють, як правило, на пункти, підпункти і так далі.

Тобто, простіше кажучи, цей стиль значно регламентований.

Жанри типові: закон, кодекс, оголошення, розписка, протокол,

виступи на зборах офіційних, наради, прес-конференції.

Ще один стиль – науковий.

Науковий стиль обслуговує сферу й потреби науки.

І основне його призначення, на відміну від художнього і офіційно-ділового –

це виклад наукового матеріалу, фактів.

Точність, логічність, інформативна насиченість, об'єктивність,

аргументованість – все це є ознаками наукового стилю.

В науковому стилі досить широко використовується термінологія

з абстрактним значенням, поширеними є слова іншомовного походження.

Текст також може розподілятися за абзацами, пунктами і підпунктами.

До тексту, як правило, введено діаграми, графіки, таблиці.

Тобто, науковий текст передбачає використання текстів різних видів і типів.

І типовими жанрами є дисертація, монографія,

посібник, підручник, анотація тощо.

Публіцистичний

Ви також можете натрапити на визначення “стиль засобів масової інформації”

чи ”стиль масової інформації”, або ”стиль мас-медіа”.

По суті, це все одні й ті ж характеристики для позначення публіцистичного стилю.

Це різновид мовлення, яким послуговуються в засобах масової інформації:

на телебаченні, в газетах, журналах, статтях тощо.

Метою публіцистичного стилю, на перший погляд,

може скластися думка, що це – інформування.

Проте, як правило, публіцистичний стиль, або стиль засобів масової інформації

має основною метою вплив.

Досить рідко ми натрапляємо на максимально об'єктивовані зразки журналістського тексту

чи будь-якого іншого тексту засобів масової інформації.

Як правило, мета публіцистичного стилю –

сформувати певну громадську думку чи особисту думку тієї, чи іншої людини.

Популярний чіткий виклад,

оскільки аудиторія, на яку орієнтується публіцистичний стиль,

надзвичайно широка – це люди з різними вподобаннями, захопленнями.

Стислість і зрозумілість інформації.

Зараз кажуть, що ніхто не читає лонгрідів, це нецікаво.

Лонгрід, тобто, мається на увазі довгий, тривалий текст.

Використання суспільно-політичної лексики.

Цей стиль також досить емоційний.

Він може містити, оскільки він і покликаний сформувати певну думку,

певні риторичні питання, риторичні оклики,

фігури замовчування: ”І хто ж у цьому винен …”.

Тон мовлення пристрасний, оцінний.

Типові жанри: виступ, нарис, стаття, памфлет, фейлетон, дискусія.

Розмовний стиль.

Певно, найуживаніший із усіх стилів,

оскільки ми послуговуємося ним у щоденній нашій практиці.

Це стиль, що обслуговує будь-яке спілкування людей

як офіційне, так і неофіційне, їхні побутові потреби.

І основна мета цього стилю – обмін думками, враженнями,

прохання про допомогу чи можливості надати цю допомогу, якийсь певний вплив.

Розмовно-побутовий стиль найменш унормований.

Він допускає використання і вживання мовленнєвих засобів,

що почасти перебувають, навіть, поза межею літературної мови.

Суржик, знижена лексика, порушення літературних норм

у будь-якій із можливих форм;

використання вульгаризмів, жаргонізмів; часом, спотворення вимови слів і подібне.

Використовується в абсолютно різних жанрах.

Розмовний стиль може проникати в будь-який із інших стилів.

Наприклад, коли автор, письменник створює певний художній образ,

він може надати характеристику персонажу

саме за допомогою елементів цього розмовного стилю.

І загальна.

Конструюючи речення, ще раз нагадаю вкотре про те, що стиль – це вибір.

Тобто, добираючи будь що, створюючи, наприклад, власне висловлення

на зовнішньому незалежному оцінюванні,

чи створюючи якийсь свій художній текст в художньому стилі,

пам'ятайте, що добір того чи іншого мовленнєвого засобу

напряму вплине на результат вашої діяльності.

Він має бути підпорядкований вашій меті.

Погодьтеся, навряд чи хтось в розмовному стилі почне звертатися фразами

з офіційно-ділового “Глибокошановний друже” там, де це недоречно.

У зв'язку з цим, пропоную проаналізувати чотири речення

і визначити в них стилістичні помилки.

Перше.

Професор під час лекції балакав про теорії походження людини.

Одразу щось ріже слух. Мені ріже слух слово “балакав”.

Балакати – це лексема, тобто, слово з побутового мовлення людини.

Говорили балакали, сіли та й заплакали. Знаємо таку яскраву приказку.

І коли йдеться про сферу наукової діяльності,

коли професор виголошує певну лекцію чи доповідь під час навчання в університеті,

навряд чи він балакатиме.

Він – говоритиме, вестиме мову, розповідатиме.

Інший приклад.

Шановний Петре, я відчуваю до тебе глибоку неприязнь,

оскільки ти не дозволив мені сьогодні списати в тебе контрольну роботу.

Погодьтеся, складно уявити таку ситуацію в реаліях шкільного класу

зі звертанням до свого друга, котрий не дав списати,

“Шановний Петре”, “глибока неприязнь”.

Це явно лексика зовсім з іншого стилю, з офіційно-ділового певно що.

Третій приклад.

З погляду банальної ерудиції, не кожен тверезо мислячий індивід

буде купувати товари низької якості за всі гроші світу.

Очевидно, в побутовому мовленні використання штампів і наукової,

навіть, науково-популярної, лексики в межах розмови двох друзів,

які іронізують з приводу дорогої покупки того чи іншого товару, навряд чи доречно.

І останній приклад.

Я, власне, не планувала, власне, звертатися сьогодні по допомогу.

Як бачите, тут є хиба у ось цьому слові-паразиті “власне”.

Пам'ятайте, що надмірність будь у чому мало кому коли була корисною.

Власне, як і в повторенні одних і тих самих слів в межах одного речення.

Така невиправдана тавтологія, чи, в даному випадку, повторення слова “власне”,

шкодить текстові замість того, щоб його вдосконалювати.

Повправляймося!

Пропоную поміркувати і дати відповідь на питання: до якого стилю належить уривок?

Правильна відповідь: “В”, до наукового стилю.

Другий текст.

Уривок з твору Івана Федоровича Драча.

Правильна відповідь на це питання: “Г”, до художнього.

Третій і останній текст.

Правильна відповідь, звісно: “А”, до розмовного.

А я чую, як лунає дзвінок, тому ми мусимо завершувати.

Щиро дякую вам за увагу.

Наступного разу поговоримо про стилістичне забарвлення

та виражальні можливості фразеологізмів.

До нових зустрічей!

×

Ми використовуємо файли cookie, щоб зробити LingQ кращим. Відвідавши сайт, Ви погоджуєтесь з нашими cookie policy.