×

We use cookies to help make LingQ better. By visiting the site, you agree to our cookie policy.


image

"Месія Дюни" ГЕРБЕРТ Френк, 4 Частина (1)

4 Частина (1)

Поява силового щита за принципом поля та лазеростріла з їхньою вибуховою взаємодією, згубною для нападника й атакованого, окреслила теперішні межі технологій озброєння. Нема потреби заглиблюватися в особливу роль атомної зброї. Той факт, що будь-яка Родина в моїй Імперії може таким чином розгорнути своє атомне озброєння, щоб знищити планетарні бази п'ятдесяти чи й більше інших Родин, справді викликає певну нервозність. Але всі ми маємо запобіжні програми, що передбачають руйнівну відплату. Гільдія й Ландсраад володіють ключами, які дозволяють контролювати ці сили. Ні, моя занепокоєність стосується розвитку людей як особливого виду зброї. Це практично необмежене поле діяльності, над яким уже дехто працює.

Муад'Діб. Лекція у Військовому коледжі. З «Хронік Стілґара»

Старий стояв у дверях свого дому, дивлячись назовні синіми на синьому очима. Його погляд був затуманений тубільною підозрою, з якою весь пустельний народ ставився до незнайомців. Гіркі лінії зморщок, видимі з-під білої бороди, протинали кутики його рота. Він не мав на собі дистикоста. Цей факт був не менш промовистим, ніж те, що він геть не переймався вологою, котра витікала з його дому крізь відкриті двері.

Скителі вклонився, зробивши вітальний сигнал змовників.

Звідкись з-за спини старого долинув звук ребеки, що ридала атональними дисонансами музики семути. У поведінці старого не відчувалося жодного наркотичного отупіння. Це означало, що семута була слабкістю когось іншого. Усе-таки Скителі здивувався, виявивши тут цей витончений порок.

— Приношу вітання здалеку, — сказав Скителі, зобразивши усмішку на вибраному для цієї зустрічі обличчі з пласкими рисами. Йому спало на думку, що старий може розпізнати вибране обличчя. Дехто зі старших фрименів тут, на Дюні, знав Дункана Айдаго.

Скителі вирішив, що вибір рис, зроблений для розваги, може бути помилковим, але вже не наважувався його змінювати. Він нервово глянув угору та вниз уздовж вулиці. Невже старий ніколи не запросить його досередини?

— Ти знаєш мого сина? — спитав старий.

Це принаймні був один з умовлених відгуків. Скителі відповів, як належало, пильно спостерігаючи за всім, що могло б становити небезпеку. Це місце йому не подобалося. Вулиця виявилася глухим тупиком, що впирався в цей дім. Будинки довкола було зведено для ветеранів джигаду. Разом вони утворювали передмістя Арракіна, що тяглося до Імперського басейну, за Т'їмаґ. Стіни з брунатно-сірого пласмелду, що обрамляли вулицю, були наче позбавлені виразу обличчя. Їхню одноманітність порушували тільки темні тіні щільно зачинених дверей і надряпані подекуди непристойності. Поряд із їхніми дверима хтось сповістив крейдою, що якийсь Беріс повернувся на Арракіс із поганою хворобою, яка позбавила його мужності.

— Ти прийшов із кимось? — спитав старий.

— Сам, — відповів Скителі.

Старий відкашлявся, усе ще по-дурному вагаючись.

Скителі набрався терпіння. Цей метод контакту таїв у собі

небезпеку. Можливо, старий мав якісь причини для нерішучості, хоча він і прийшов в обумовлений час. Бліде сонце стояло просто над головою. Мешканці цього кварталу позачинялися у своїх домах, щоб проспати найбільшу денну спеку.

«Може, старого непокоїть новий сусід?» — міркував Скителі. Він знав, що сусідній будинок був призначений для Усайма, колишнього члена грізної гвардії федайкінів, командос-смертників. Там уже чекав урочого часу Біджаз, карлик-каталізатор.

Скителі повернувся поглядом до старого, зауваживши порожній рукав, що спадав із лівого плеча, та відсутність дистикоста. Довкола старого витав ореол владності. Не пас задніх під час джигаду.

— Можу я дізнатися ім'я мого гостя? — спитав старий.

Скителі стримав полегшене зітхання. Його врешті-решт прийняли.

— Я Зааль, — назвав ім'я, яке присвоїв собі для цієї місії.

— Я Фарок, — сказав старий, — колишній башар Дев'ятого легіону джигаду. Це тобі щось говорить?

Скителі, прочитавши погрозу в його словах, сказав: — Ти народився на січі Табр як вірник Стілґара. Фарок розслабився й відступив убік.

— Ласкаво прошу до мого дому.

Скителі прослизнув повз нього в тінистий атріум: підлога з блакитною мозаїкою, стіни оздоблені блискучими кристалами, що утворювали узор. Позаду атріуму був критий внутрішній дворик. Світло, пропущене прозорими фільтрами, розсіювалося, сріблилося, наче білоніч Першого Місяця. Вуличні двері позаду нього скрипнули — це зачинилися ущільнювачі для утримування вологи.

— Ми були шляхетними людьми, — казав Фарок, ведучи гостя до дворика. — Не якимись відщепенцями. Жили не в грабенському селі, як оце! Мали власну січ в Оборонній Стіні біля Габбанійського хребта. Один хробак міг перевезти нас до Кедема, що у внутрішній пустелі.

— Не те, що тут, — погодився Скителі, зрозумівши, що привело Фарока до змовників. Фримен тужив за давніми днями й давніми звичаями.

Вони увійшли у дворик.

Скителі розумів, що Фарок насилу стримує неприязнь до свого гостя. Фримен не довіряв очам, що не були цілковито синіми очима Ібада. За словами фрименів, іншосвітяни мали очі, які зиркали на всі боки одночасно й бачили те, чого не слід.

Коли вони ввійшли, музика семути стихла. Тепер її змінила гра на балісеті — спершу дев'ятиструнний акорд, а тоді чиста мелодія пісні, популярної на планетах Нараджа.

Коли очі звикли до світла, Скителі розгледів хлопця, котрий сидів, схрестивши ноги, на низькому дивані під арками справа. Очниці юнака були порожніми. З незбагненною чутливістю сліпих він почав співати саме в ту мить, коли Скителі зосередив на ньому погляд. Його голос був високим і ніжним.

Вітер здуває землю, Вітер здуває небо,

Вітер людей здуває,

Хто він такий, той вітер? Дерева стоять гордовито, П'ють, де колись пили люди. Я надто багато бачив,

Надто багато світів,

Надто багато людей,

Надто багато вітрів.

Скителі зауважив, що справжні слова пісні були іншими. Фарок повів його від юнака, під арки з протилежного боку, де вказав на подушки, розкидані на мозаїчній підлозі. На мозаїчних плиточках підлоги були зображені морські створіння.

—На цій подушці сидів колись на січі Муад'Діб, — сказав Фарок, указуючи на круглу чорну копичку. — Зараз вона твоя.

— Я твій боржник, — промовив Скителі, опускаючись на чорну подушку. Усміхнувся. Фарок показав свою мудрість. Мудрець говорить про вірність навіть тоді, коли слухає пісню, сповнену прихованих натяків та потаємних звісток. Хто може заперечити жахливу силу тирана-імператора?

Допасовуючи слова до пісні, щоб не збити ритму, Фарок поцікавився:

— Чи не заважає тобі музика мого сина?

Скителі вказав жестом на подушку навпроти себе й сперся спиною об прохолодну колону.

— Я люблю музику.

— Мій син втратив очі під час здобуття Нараджа, — сказав Фарок. — Там його вилікували й там він мав би залишитися. Жодна жінка Народу за нього не піде. Своєю чергою, чи ж не дивно, що я маю на Нараджі внуків, яких, мабуть, ніколи не побачу? Ти знаєш планети Нараджа, Заале?

— Молодим я виступав там із групою колег-лицеплясів, — відповів Скителі.

— То ти лицепляс, — промовив Фарок. — Тепер зрозуміло, чому мене здивувало твоє обличчя. Нагадало чоловіка, якого я знав колись.

— Дункана Айдаго?

— Його, так. Майстра-мечника на імператорській службі.

— Казали, що його вбили.

— Казали таке, — згодився Фарок. — А ти насправді чоловік?

Я чував такі розповіді про лицеплясів, що... — І він знизав плечима.

— Ми гермафродити Джадача, — сказав Скителі, — міняємо власну стать, як забажаємо. Зараз я чоловік.

Фарок задумливо стиснув губи й запропонував:

— Наказати принести перекуску? Хочеш води? Охолоджених фруктів?

— Достатньо розмови, — відповів Скителі.

— Бажання гостя — наказ, — промовив Фарок, сідаючи на подушку перед Скителі.

— Благословен хай буде Абу д'Зур, батько Незбагненних Доріг Часу, — сказав Скителі й подумав: «От! Я прямо сповістив його, що прибуваю від Стернового Гільдії й приношу із собою його прикриття».

— Тричі благословен, — відповів Фарок, ритуальним жестом склавши руки на колінах. То були старі руки з дуже вузлуватими жилами.

— Здалеку бачиш лише загальні обриси об'єкта, — промовив Скителі, натякаючи, що хоче обговорити імператорську Твердиню. — Річ темна й зла з будь-якої відстані сприймається як зло, —

відповів Фарок, радячи відкласти розмову.

«Чому?» здивувався Скителі, проте натомість запитав:

— Як утратив очі твій син?

—Захисники Нараджа вживали каменепали, — сказав Фарок. — Мій син був надто близько. Клятий атом! Навіть каменепали мусили б бути поза законом.

— Вони на самій грані закону, — погодився Скителі. І подумав: «Каменепали на Нараджі! А нам про це й не казали. Чого цей старий заговорив тут про каменепали?»

—Я пропонував купити тлейлаксанські очі у ваших майстрів, — говорив тим часом Фарок. — Але в легіонах розповідають, що тлейлаксанські очі поневолюють тих, котрі їх використовують. Мій син казав, що ці очі з металу, а він із плоті, тому така спілка була б гріхом.

— Обриси об'єкта повинні відповідати його первісному призначенню, — промовив Скителі, намагаючись повернути розмову до потрібної йому інформації.

Губи Фарока стислися в тонку риску, але він кивнув.

— Говори відверто про що хочеш, — сказав. — Мусимо довіряти твоєму Стерновому.

— Ти коли-небудь входив до імператорської Твердині? — спитав Скителі.

— Я був там, коли ми святкували перемогу над Молітором. Серед усього цього каміння було холодно, попри найкращі космічні обігрівачі з Аа. Попередньої ночі ми спали на терасі Святині Алії. Він там посадив дерева — знаєш, із багатьох світів. Ми, башари, мали на собі нашу найкращу зелену одіж і сиділи за окремими столами. Багато їли й пили, аж забагато. Я бридився деякими речами, які там побачив. Прийшли каліки, притяглися на своїх милицях. Не думаю, що наш Муад'Діб знає, скільки людей через нього окалічіло.

— Тобі не сподобалося свято? — спитав Скителі, натякаючи, що знає про фрименські оргії, розігріті пивом із прянощами.

— Це не нагадувало змішування наших душ на січі, — відповів Фарок. — Не було там тау. Гостей розважали дівчатарабині, а чоловіки розповідали історії про свої битви та старі рани.

— То ти був там, усередині великого кам'яного громаддя? — сказав Скителі.

— Муад'Діб вийшов до нас на терасу. Сказав: «Хай щастить нам усім». Привітальні слова пустелі в цьому місці!

— Ти знаєш, де містяться його приватні апартаменти? — спитав Скителі.

— Глибоко всередині, — відповів Фарок. — Десь глибоко всередині. Казали мені, що він і Чані ведуть кочівницьке життя, і все це серед мурів своєї Твердині. Публічні аудієнції він дає у Великій Залі. Має зали для прийомів та офіційних зустрічей, а ще внутрішню секцію для зв'язку. Мені казали, що в підземеллях його фортеці, у дуже глибоких підземеллях, є кімната, де він тримає маленького пустельного хробака, оточеного ровом із водою, щоб можна було його отруїти. Отам він читає майбутнє.

«Міфи, перемішані з фактами», — подумав Скителі.

— Його скрізь супроводжують урядовці, — буркнув Фарок. — Клерки, обслуга, обслуга обслуги. Він довіряє лише таким, як Стілґар, котрий був дуже до нього близьким за давніх днів.

— Не тобі, — сказав Скителі.

— Та він, думаю, узагалі забув, що я є на світі, — відповів Фарок. — А як же він приходить і відходить, коли покидає цю споруду? — спитав Скителі.

—Має маленький майданчик для 'топтерів, що виступає

з внутрішньої стіни, — промовив Фарок. — Казали мені, що Муад'Діб нікому іншому не дозволяє кермувати, коли сідає там. Треба вміти спускатися, бо кажуть, що найменший прорахунок скине його вниз зі стрімчака стіни, до одного з цих його клятих садів.

Скителі кивнув. Це, найімовірніше, було правдою. Такий повітряний вхід до імператорського кварталу гарантував потрібний рівень безпеки. Усі Атріди були чудовими пілотами.

— Використовує людей, щоб передавати свої дистрансові повідомлення, — вів далі Фарок. — Це приниження людей — вживляти в них хвильові транслятори. Голос людини має бути її власністю. Це ганебно — передавати чиєсь послання, сховане у твоєму голосі.

Скителі знизав плечима. Тепер усі великі держави використовували дистранси. Ніколи не можна сказати наперед, яка перешкода трапиться на шляху між відправником і адресатом. Дистранси звільняли від політичної криптології, бо спиралися на тонкі спотворення природних звукових зразків, які можна найскладнішим способом видозмінити.

— Навіть його податківці вдаються до цього методу, — скаржився Фарок. — За моїх часів дистранси вживляли лише нижчим тваринам.

«Але ж інформацію про прибутки й слід тримати в таємниці, — подумав Скителі. Не один уряд упав, оскільки люди дізналися про справжній розмір деяких капіталів».

— А що тепер фрименські когорти думають про Муад'Дібів джигад? — спитав Скителі. — Не заперечують проти того, що з їхнього Імператора роблять бога?

— Більшість із них узагалі про це не задумуються, — відповів Фарок. — Джигад для них — те саме, що й для мене колись.

Джерело незвичайних вражень, пригод, багатств. Оця грабенова хатинка, у якій я живу, — Фарок указав на дворик, — коштувала шістдесят лідасів прянощів. Дев'яносто контарів1! Був час, коли я й уявити собі не міг такого маєтку.

Він похитав головою.

На другому кінці подвір'я сліпий юнак заграв на своєму балісеті якусь любовну баладу.

«Дев'яносто контарів, — подумав Скителі. Як дивно! Звичайно, велике багатство. У багатьох інших світах Фарокова хатинка вважалася б палацом, але величина багатьох речей відносна — навіть контара. До прикладу: хіба ж Фарок знав, звідки прийшла його міра ваги прянощів? Чи задумувався, що півтора контара були колись максимальним вантажем верблюда? Навряд. Можливо, Фарок узагалі ніколи не чув про верблюда чи про Золотий Вік Землі».


4 Частина (1) 4 Part (1)

Поява силового щита за принципом поля та лазеростріла з їхньою вибуховою взаємодією, згубною для нападника й атакованого, окреслила теперішні межі технологій озброєння. The advent of the field shield and laser shotgun, with their explosive interaction detrimental to the attacker and the assailant, delineated the current frontiers of weapons technology. Нема потреби заглиблюватися в особливу роль атомної зброї. There is no need to delve into the special role of nuclear weapons. Той факт, що будь-яка Родина в моїй Імперії може таким чином розгорнути своє атомне озброєння, щоб знищити планетарні бази п'ятдесяти чи й більше інших Родин, справді викликає певну нервозність. The fact that any Family in my Empire can deploy its nuclear weapons in such a way as to destroy the planetary bases of fifty or more other Families does cause some nervousness. Але всі ми маємо запобіжні програми, що передбачають руйнівну відплату. But we all have precautionary programs that provide destructive retribution. Гільдія й Ландсраад володіють ключами, які дозволяють контролювати ці сили. The Guild and the Landsraad have the keys to control these forces. Ні, моя занепокоєність стосується розвитку людей як особливого виду зброї. No, my concern is about human development as a special weapon. Це практично необмежене поле діяльності, над яким уже дехто працює. This is a virtually unlimited field of activity that some are already working on.

Муад'Діб. Muad'Dib. Лекція у Військовому коледжі. Lecture at the Military College. З «Хронік Стілґара» From the Stilgar Chronicles

Старий стояв у дверях свого дому, дивлячись назовні синіми на синьому очима. The old man stood in the doorway of his house, looking out with blue eyes. Його погляд був затуманений тубільною підозрою, з якою весь пустельний народ ставився до незнайомців. His gaze was clouded by the native suspicion with which all the desert people treated strangers. Гіркі лінії зморщок, видимі з-під білої бороди, протинали кутики його рота. Bitter lines of wrinkles, visible from under his white beard, pierced the corners of his mouth. Він не мав на собі дистикоста. He was not wearing a disquist. Цей факт був не менш промовистим, ніж те, що він геть не переймався вологою, котра витікала з його дому крізь відкриті двері. This fact was no less eloquent than the fact that he did not care at all about the moisture that flowed from his house through the open door.

Скителі вклонився, зробивши вітальний сигнал змовників. Sketeli bowed, making a congratulatory signal to the conspirators.

Звідкись з-за спини старого долинув звук ребеки, що ридала атональними дисонансами музики __семути.__ У поведінці старого не відчувалося жодного наркотичного отупіння. From somewhere behind the old man came the sound of a rebecca sobbing with atonal dissonances in the music of the semute. There was no narcotic numbness in the old man's behavior. Це означало, що семута була слабкістю когось іншого. This meant that the semute was someone else's weakness. Усе-таки Скителі здивувався, виявивши тут цей витончений порок. Still, Sketeli was surprised to find this subtle flaw here.

— Приношу вітання здалеку, — сказав Скителі, зобразивши усмішку на вибраному для цієї зустрічі обличчі з пласкими рисами. "Congratulations from afar," Sketelli said, smiling at the flat-faced face chosen for the meeting. Йому спало на думку, що старий може розпізнати вибране обличчя. It occurred to him that the old man could recognize the chosen face. Дехто зі старших фрименів тут, на Дюні, знав Дункана Айдаго. Some of the older Freemasons here on the Dune knew Duncan Idaho.

Скителі вирішив, що вибір рис, зроблений для розваги, може бути помилковим, але вже не наважувався його змінювати. Skiteli decided that the choice of features made for entertainment may be wrong, but did not dare to change it. Він нервово глянув угору та вниз уздовж вулиці. He nervously looked up and down the street. Невже старий ніколи не запросить його досередини? Will the old man never invite him inside?

— Ти знаєш мого сина? "Do you know my son?" — спитав старий. The old man asked.

Це принаймні був один з умовлених відгуків. This was at least one of the persuasive responses. Скителі відповів, як належало, пильно спостерігаючи за всім, що могло б становити небезпеку. Sketeli responded appropriately, watching closely for anything that could be dangerous. Це місце йому не подобалося. He did not like this place. Вулиця виявилася глухим тупиком, що впирався в цей дім. The street turned out to be a dead end that rested on this house. Будинки довкола було зведено для ветеранів джигаду. The houses around were built for jihad veterans. Разом вони утворювали передмістя Арракіна, що тяглося до Імперського басейну, за Т'їмаґ. Together they formed the suburb of Arrakin, which stretched to the Imperial Basin, under Timag. Стіни з брунатно-сірого пласмелду, що обрамляли вулицю, були наче позбавлені виразу обличчя. The brown-gray plasmeld walls framing the street seemed to be devoid of expression. Їхню одноманітність порушували тільки темні тіні щільно зачинених дверей і надряпані подекуди непристойності. Their monotony was broken only by the dark shadows of tightly closed doors and scratched obscenities. Поряд із їхніми дверима хтось сповістив крейдою, що якийсь Беріс повернувся на Арракіс із поганою хворобою, яка позбавила його мужності. Near their door, someone announced in chalk that a certain Beris had returned to Arrakis with a bad illness that had deprived him of his courage.

— Ти прийшов із кимось? "Did you come with someone?" — спитав старий. The old man asked.

— Сам, — відповів Скителі. "Himself," replied Sketelli.

Старий відкашлявся, усе ще по-дурному вагаючись. The old man coughed, still hesitating foolishly.

Скителі набрався терпіння. Sketeli gained patience. Цей метод контакту таїв у собі This method of contact is hidden

небезпеку. danger. Можливо, старий мав якісь причини для нерішучості, хоча він і прийшов в обумовлений час. Perhaps the old man had some reason for indecision, although he came at the appointed time. Бліде сонце стояло просто над головою. The pale sun was just above his head. Мешканці цього кварталу позачинялися у своїх домах, щоб проспати найбільшу денну спеку. Residents of this quarter locked themselves in their homes to sleep through the heat of the day.

«Може, старого непокоїть новий сусід?» — міркував Скителі. "Maybe the old man is worried about the new neighbor?" Sketelli thought. Він знав, що сусідній будинок був призначений для Усайма, колишнього члена грізної гвардії федайкінів, командос-смертників. He knew that the house next door was intended for Usaim, a former member of the formidable Fedaykin Guard, a suicide command. Там уже чекав урочого часу Біджаз, карлик-каталізатор. Bijaz, the dwarf catalyst, was already waiting for the right time there.

Скителі повернувся поглядом до старого, зауваживши порожній рукав, що спадав із лівого плеча, та відсутність дистикоста. Sketeli turned his gaze to the old man, noticing the empty sleeve falling from his left shoulder and the lack of a dicotyledon. Довкола старого витав ореол владності. A halo of power hovered around the old man. Не пас задніх під час джигаду. Do not pass the rear during the jig.

— Можу я дізнатися ім'я мого гостя? - Can I find out the name of my guest? — спитав старий. The old man asked.

Скителі стримав полегшене зітхання. Sketeli held his breath. Його врешті-решт прийняли. He was eventually accepted.

— Я Зааль, — назвав ім'я, яке присвоїв собі для цієї місії. "I am Zaal," he said, naming himself for the mission.

— Я Фарок, — сказав старий, — колишній башар Дев'ятого легіону джигаду. "I am Farok," said the old man, "the former Bashar of the Ninth Legion of Jihad." Це тобі щось говорить? Does that tell you anything?

Скителі, прочитавши погрозу в його словах, сказав: — Ти народився на січі Табр як вірник Стілґара. Skiteli, reading the threat in his words, said: - You were born in the Sich Taber as a believer in Stilgar. Фарок розслабився й відступив убік. Farok relaxed and stepped aside.

— Ласкаво прошу до мого дому. "Welcome to my house."

Скителі прослизнув повз нього в тінистий атріум: підлога з блакитною мозаїкою, стіни оздоблені блискучими кристалами, що утворювали узор. Sketeli slipped past him into the shady atrium: the floor with blue mosaic, the walls decorated with shiny crystals that formed a pattern. Позаду атріуму був критий внутрішній дворик. Behind the atrium was a covered courtyard. Світло, пропущене прозорими фільтрами, розсіювалося, сріблилося, наче білоніч Першого Місяця. The light transmitted through the transparent filters was scattered, silvered like the white moon of the First Moon. Вуличні двері позаду нього скрипнули — це зачинилися ущільнювачі для утримування вологи. The street door creaked behind him, closing the seals to hold the moisture.

— Ми були шляхетними людьми, — казав Фарок, ведучи гостя до дворика. "We were noble people," Farok said, leading the guest into the courtyard. — Не якимись відщепенцями. - Not some renegades. Жили не в __грабенському__ селі, як оце! They did not live in the village of Graben, as it is! Мали власну січ в Оборонній Стіні біля Габбанійського хребта. They had their own battlefield in the Defensive Wall near the Gabbani Range. Один хробак міг перевезти нас до Кедема, що у внутрішній пустелі. One worm could transport us to Kedem, in the inner desert.

— Не те, що тут, — погодився Скителі, зрозумівши, __що__ привело Фарока до змовників. "Not here," Sketelli agreed, realizing what had led Farok to conspire. Фримен тужив за давніми днями й давніми звичаями. Freeman longed for the old days and ancient customs.

Вони увійшли у дворик. They entered the courtyard.

Скителі розумів, що Фарок насилу стримує неприязнь до свого гостя. Sketeli understood that Farok could hardly contain his hostility to his guest. Фримен не довіряв очам, що не були цілковито синіми очима Ібада. Freeman did not trust the eyes that were not completely blue eyes of Ibad. За словами фрименів, іншосвітяни мали очі, які зиркали на всі боки одночасно й бачили те, чого не слід. According to the Freemasons, the aliens had eyes that looked in all directions at the same time and saw what was wrong.

Коли вони ввійшли, музика семути стихла. When they entered, the music of the semutes subsided. Тепер її змінила гра на балісеті — спершу дев'ятиструнний акорд, а тоді чиста мелодія пісні, популярної на планетах Нараджа. Now it has been replaced by playing the balisette - first a nine-string chord, and then the pure melody of a song popular on the planets Naraja.

Коли очі звикли до світла, Скителі розгледів хлопця, котрий сидів, схрестивши ноги, на низькому дивані під арками справа. As his eyes adjusted to the light, Sketeli looked at the boy, who was sitting cross-legged on a low sofa under the arches on the right. Очниці юнака були порожніми. The young man's eye sockets were empty. З незбагненною чутливістю сліпих він почав співати саме в ту мить, коли Скителі зосередив на ньому погляд. With the incomprehensible sensitivity of the blind, he began to sing just as Sketeli focused his gaze on him. Його голос був високим і ніжним. His voice was high and gentle.

Вітер здуває землю, Вітер здуває небо, The wind blows the earth, The wind blows the sky,

Вітер людей здуває, The wind blows people away,

Хто він такий, той вітер? Who is he, that wind? Дерева стоять гордовито, П'ють, де колись пили люди. Trees stand proudly, Drink where people once drank. Я надто багато бачив, I've seen too much

Надто багато світів, Too many worlds,

Надто багато людей, Too many people

Надто багато вітрів. Too many winds.

Скителі зауважив, що справжні слова пісні були іншими. Skiteli noted that the real words of the song were different. Фарок повів його від юнака, під арки з протилежного боку, де вказав на подушки, розкидані на мозаїчній підлозі. Farok led him away from the young man, under the arches on the opposite side, where he pointed to the pillows scattered on the mosaic floor. На мозаїчних плиточках підлоги були зображені морські створіння. Sea creatures were depicted on the mosaic floor tiles.

—На цій подушці сидів колись на січі Муад'Діб, — сказав Фарок, указуючи на круглу чорну копичку. "Muad'Dib used to sit on this pillow," Farok said, pointing to a round black mound. — Зараз вона твоя. "She's yours now."

— Я твій боржник, — промовив Скителі, опускаючись на чорну подушку. "I'm your debtor," Sketelli said, lowering himself on a black pillow. Усміхнувся. He smiled. Фарок показав свою мудрість. Farok showed his wisdom. Мудрець говорить про вірність навіть тоді, коли слухає пісню, сповнену прихованих натяків та потаємних звісток. The sage speaks of fidelity even when he listens to a song full of hidden hints and secret news. Хто може заперечити жахливу силу тирана-імператора? Who can deny the terrible power of the tyrant-emperor?

Допасовуючи слова до пісні, щоб не збити ритму, Фарок поцікавився: Adjusting the words to the song so as not to break the rhythm, Farok asked:

— Чи не заважає тобі музика мого сина? "Doesn't my son's music bother you?"

Скителі вказав жестом на подушку навпроти себе й сперся спиною об прохолодну колону. Sketeli gestured to the pillow in front of him and leaned his back against the cool column.

— Я люблю музику. - I love music.

— Мій син втратив очі під час здобуття Нараджа, — сказав Фарок. "My son lost his eyes while capturing Naraj," Farok said. — Там його вилікували й там він мав би залишитися. - He was treated there and he should stay there. Жодна жінка Народу за нього не піде. No woman of the People will follow him. Своєю чергою, чи ж не дивно, що я маю на Нараджі внуків, яких, мабуть, ніколи не побачу? In turn, isn't it strange that I have grandchildren at Naraj, whom I will probably never see? Ти знаєш планети Нараджа, Заале? Do you know the planets of Naraja, Saale?

— Молодим я виступав там із групою колег-лицеплясів, — відповів Скителі. "As a young man, I performed there with a group of fellow lyceum students," Sketelli replied.

— То ти лицепляс, — промовив Фарок. "You're a jerk," Farok said. — Тепер зрозуміло, чому мене здивувало твоє обличчя. - Now I understand why I was surprised by your face. Нагадало чоловіка, якого я знав колись. Reminded me of a man I once knew.

— Дункана Айдаго? "Duncan Idaho?"

— Його, так. - His, yes. Майстра-мечника на імператорській службі. Swordsman in the imperial service.

— Казали, що його вбили. - They said he was killed.

— Казали таке, — згодився Фарок. "They said that," Farok agreed. — А ти насправді чоловік? "Are you really a man?"

Я чував такі розповіді про лицеплясів, що... — І він знизав плечима. I've heard stories about lyceps that ... 'And he shrugged.

— Ми гермафродити Джадача, — сказав Скителі, — міняємо власну стать, як забажаємо. "We are the hermaphrodites of Jadach," said Sketelli, "we change our gender as we wish." Зараз я чоловік. Now I am a man.

Фарок задумливо стиснув губи й запропонував: Farok pursed his lips thoughtfully and suggested:

— Наказати принести перекуску? "Order a snack?" Хочеш води? Do you want water? Охолоджених фруктів? Chilled fruit?

— Достатньо розмови, — відповів Скителі. "Enough talk," Sketelli replied.

— Бажання гостя — наказ, — промовив Фарок, сідаючи на подушку перед Скителі. "The guest's wish is an order," Farok said, sitting down on a pillow in front of Sketeli.

— Благословен хай буде Абу д'Зур, батько Незбагненних Доріг Часу, — сказав Скителі й подумав: «__От! "Blessed be Abu d'Zur, the father of the Incomprehensible Roads of Time," Sketeli said, thinking, "Here! Я прямо сповістив його, що прибуваю від Стернового Гільдії й приношу із собою його прикриття__»__.__ I told him straight away that I was coming from the Stern Guild and bringing his cover with me. "

— Тричі благословен, — відповів Фарок, ритуальним жестом склавши руки на колінах. "Blessed three times," Farok replied, folding his arms in a ritual gesture. То були старі руки з дуже вузлуватими жилами. These were old hands with very knotted veins.

— Здалеку бачиш лише загальні обриси об'єкта, — промовив Скителі, натякаючи, що хоче обговорити імператорську Твердиню. "From afar you can see only the general outline of the object," said Sketeli, hinting that he wanted to discuss the Imperial Fortress. — Річ темна й зла з будь-якої відстані сприймається як зло, — - A thing dark and evil from any distance is perceived as evil, -

відповів Фарок, радячи відкласти розмову. Farok replied, advising to postpone the conversation.

«__Чому?__» __—__ здивувався Скителі, проте натомість запитав: "Why?" - Sketelli was surprised, but instead asked:

— Як утратив очі твій син? "How did your son lose his eyes?"

—Захисники Нараджа вживали каменепали, — сказав Фарок. "The defenders of Naraj used stonecutters," Farok said. — Мій син був надто близько. - My son was too close. Клятий атом! Happy atom! Навіть каменепали мусили б бути поза законом. Even stonecutters should be outlawed.

— Вони на самій грані закону, — погодився Скителі. "They are on the verge of the law," Sketelli agreed. І подумав: «__Каменепали на Нараджі! And he thought: "Stonestones at Naraj! А нам про це й не казали. And we were not told about it. Чого цей старий заговорив тут про каменепали?__» Why did this old man talk here about stonecutters? ”

—Я пропонував купити тлейлаксанські очі у ваших майстрів, — говорив тим часом Фарок. "I offered to buy Tleilaksan eyes from your masters," Farok said in the meantime. — Але в легіонах розповідають, що тлейлаксанські очі поневолюють тих, котрі їх використовують. - But the legions say that Tleylaksan eyes enslave those who use them. Мій син казав, що ці очі з металу, а він із плоті, тому така спілка була б гріхом. My son said that these eyes were made of metal, and he was made of flesh, so such a union would be a sin.

— Обриси об'єкта повинні відповідати його первісному призначенню, — промовив Скителі, намагаючись повернути розмову до потрібної йому інформації. "The outline of the object must match its original purpose," Sketelli said, trying to return the conversation to the information he needed.

Губи Фарока стислися в тонку риску, але він кивнув. Farok's lips tightened into a thin line, but he nodded.

— Говори відверто про що хочеш, — сказав. "Speak openly about what you want," he said. — Мусимо довіряти твоєму Стерновому. "We must trust your Stern."

— Ти коли-небудь входив до імператорської Твердині? "Have you ever been to the Imperial Fortress?" — спитав Скителі. Sketelli asked.

— Я був там, коли ми святкували перемогу над Молітором. - I was there when we celebrated the victory over Molitor. Серед усього цього каміння було холодно, попри найкращі космічні обігрівачі з Аа. Among all these stones was cold, despite the best space heaters from Aa. Попередньої ночі ми спали на терасі Святині Алії. The night before we slept on the terrace of the Shrine of Alia. Він там посадив дерева — знаєш, із багатьох світів. He planted trees there - you know, from many worlds. Ми, башари, мали на собі нашу найкращу зелену одіж і сиділи за окремими столами. We, the Bashars, wore our best green clothes and sat at separate tables. Багато їли й пили, аж забагато. They ate and drank a lot, too much. Я бридився деякими речами, які там побачив. I was disgusted by some of the things I saw there. Прийшли каліки, притяглися на своїх милицях. The cripples came, pulled on their crutches. Не думаю, що наш Муад'Діб знає, скільки людей через нього окалічіло. I don't think our Muad'Dib knows how many people have been maimed because of him.

— Тобі не сподобалося свято? - Didn't you like the holiday? — спитав Скителі, натякаючи, що знає про фрименські оргії, розігріті пивом із прянощами. Sketelli asked, hinting that he knew about the Freemasonry orgies warmed by beer and spices.

— Це не нагадувало змішування наших душ на січі, — відповів Фарок. "It didn't sound like mixing our souls in a fight," Farok said. — Не було там тау. - There was no tau. Гостей розважали дівчатарабині, а чоловіки розповідали історії про свої битви та старі рани. The guests were entertained by the girls, and the men told stories about their battles and old wounds.

— То ти був там, усередині великого кам'яного громаддя? "So you were there, inside a large stone community?" — сказав Скителі. Said the Wanderers.

— Муад'Діб вийшов до нас на терасу. - Muad'Dib came out to us on the terrace. Сказав: «Хай щастить нам усім». He said, "Good luck to us all." Привітальні слова пустелі в цьому місці! Welcome words of the desert in this place!

— Ти знаєш, де містяться його приватні апартаменти? - Do you know where his private apartments are located? — спитав Скителі. Sketelli asked.

— Глибоко всередині, — відповів Фарок. "Deep inside," Farok replied. — Десь глибоко всередині. "Somewhere deep inside." Казали мені, що він і Чані ведуть кочівницьке життя, і все це серед мурів своєї Твердині. I was told that he and Chani led a nomadic life, all among the walls of his fortress. Публічні аудієнції він дає у Великій Залі. He gives public audiences in the Great Hall. Має зали для прийомів та офіційних зустрічей, а ще внутрішню секцію для зв'язку. It has halls for receptions and official meetings, as well as an internal section for communication. Мені казали, що в підземеллях його фортеці, у дуже глибоких підземеллях, є кімната, де він тримає маленького пустельного хробака, оточеного ровом із водою, щоб можна було його отруїти. I was told that in the dungeons of his fortress, in the very deep dungeons, was a room where he kept a small desert worm surrounded by a moat with water so that it could be poisoned. Отам він читає майбутнє. Here he reads the future.

«__Міфи, перемішані з фактами__»__, —__ подумав Скителі. Myths mixed with facts, Sketelli thought.

— Його скрізь супроводжують урядовці, — буркнув Фарок. "He is accompanied everywhere by government officials," Farok muttered. — Клерки, обслуга, обслуга обслуги. - Clerks, servants, servants. Він довіряє лише таким, як Стілґар, котрий був дуже до нього близьким за давніх днів. He trusts only those like Stilgar, who was very close to him in the old days.

— Не тобі, — сказав Скителі. "Not for you," Sketelli said.

— Та він, думаю, узагалі забув, що я є на світі, — відповів Фарок. "But I think he forgot that I was in the world," Farok replied. — А як же він приходить і відходить, коли покидає цю споруду? - And how does he come and go when he leaves this building? — спитав Скителі. Sketelli asked.

—Має маленький майданчик для 'топтерів, що виступає —It has a small platform for 'toppers' who perform

з внутрішньої стіни, — промовив Фарок. from the inner wall, 'said Farok. — Казали мені, що Муад'Діб нікому іншому не дозволяє кермувати, коли сідає там. - I was told that Muad'Dib does not allow anyone else to drive when he sits there. Треба вміти спускатися, бо кажуть, що найменший прорахунок скине його вниз зі стрімчака стіни, до одного з цих його клятих садів. You have to be able to go down, because they say that the slightest mistake will throw him down the cliff of the wall, to one of his cursed gardens.

Скителі кивнув. Sketeli nodded. Це, найімовірніше, було правдою. This was probably true. Такий повітряний вхід до імператорського кварталу гарантував потрібний рівень безпеки. Such an air entrance to the Imperial Quarter guaranteed the required level of security. Усі Атріди були чудовими пілотами. All Atrids were excellent pilots.

— Використовує людей, щоб передавати свої __дистрансові__ повідомлення, — вів далі Фарок. "He uses people to send his distance messages," Farok continued. — Це приниження людей — вживляти в них хвильові транслятори. - It is a humiliation of people to instill wave transmitters in them. Голос людини має бути її власністю. A person's voice must be his property. Це ганебно — передавати чиєсь послання, сховане у твоєму голосі. It's a shame to pass on someone's message hidden in your voice.

Скителі знизав плечима. Sketeli shrugged. Тепер усі великі держави використовували дистранси. Now all the great powers used distances. Ніколи не можна сказати наперед, яка перешкода трапиться на шляху між відправником і адресатом. You can never tell in advance what obstacle will happen in the way between the sender and the recipient. Дистранси звільняли від політичної криптології, бо спиралися на тонкі спотворення природних звукових зразків, які можна найскладнішим способом видозмінити. Distances were freed from political cryptology because they relied on subtle distortions of natural sound patterns that could be modified in the most difficult way.

— Навіть його податківці вдаються до цього методу, — скаржився Фарок. "Even his taxman uses this method," Farok complained. — За моїх часів дистранси вживляли лише нижчим тваринам. - In my time, distancers were implanted only in lower animals.

«__Але ж інформацію про прибутки й слід тримати в таємниці, —__ подумав Скителі. But information about profits should be kept secret, Sketelli thought. — __Не один уряд упав, оскільки люди дізналися про справжній розмір деяких капіталів__»__.__ "More than one government has fallen because people have learned about the true size of some capital."

— А що тепер фрименські когорти думають про Муад'Дібів джигад? - And what do Freemason cohorts think about Muad'Dib jihad now? — спитав Скителі. Sketelli asked. — Не заперечують проти того, що з їхнього Імператора роблять бога? - Do not object to the fact that their Emperor is made a god?

— Більшість із них узагалі про це не задумуються, — відповів Фарок. "Most of them don't think about it at all," Farok said. — Джигад для них — те саме, що й для мене колись. - Jigad for them is the same as for me once.

Джерело незвичайних вражень, пригод, багатств. A source of unusual impressions, adventures, riches. Оця грабенова хатинка, у якій я живу, — Фарок указав на дворик, — коштувала шістдесят лідасів прянощів. This graben hut where I live, 'Farok pointed to the courtyard,' was worth sixty lidas of spices. Дев'яносто контарів1! Ninety contars1! Був час, коли я й уявити собі не міг такого маєтку. There was a time when I could not even imagine such an estate.

Він похитав головою. He shook his head.

На другому кінці подвір'я сліпий юнак заграв на своєму балісеті якусь любовну баладу. At the other end of the yard, a blind young man played a love ballad on his baliset.

«__Дев'яносто контарів, —__ подумав Скителі. Ninety counters, Sketelli thought. — __Як дивно! - How strange! Звичайно, велике багатство. Of course, great wealth. У багатьох інших світах Фарокова хатинка вважалася б палацом, але величина багатьох речей відносна — навіть контара. In many other worlds, Farok's hut would be considered a palace, but the magnitude of many things is relative - even the office. До прикладу: хіба ж Фарок знав, звідки прийшла його міра ваги прянощів? For example: did Farok know where his weight of spices came from? Чи задумувався, що півтора контара були колись максимальним вантажем верблюда? Have you ever thought that one and a half canters were once the maximum load of a camel? Навряд. Hardly. Можливо, Фарок узагалі ніколи не чув про верблюда чи про Золотий Вік Землі__»__.__ Farok may never have heard of the camel or the Golden Age of the Earth. "