×

We use cookies to help make LingQ better. By visiting the site, you agree to our cookie policy.


image

"Малий і Карлсон, що живе на даху" Астрід Ліндгрен, Про Карлсона, що живе на даху

Про Карлсона, що живе на даху

У місті Стокгольмі, на звичайній собі вулиці, у звичайному собі будинку мешкає

звичайна собі родина Сван-тесонів. Це звичайний собі тато, і звичайна собі мама, і троє звичайних собі дітей — Боссе, Бетан і Малий.

— Ба ні, я не звичайний хлопець,— каже Малий.

Але це неправда. Він таки звичайнісінький. Бо хіба мало є на світі семирічних хлопчаків, синьооких, кирпатеньких, з немитими вухами, в завжди подертих на колінах штанцях? Отож, що не кажіть, а Малий — звичайнісінький собі хлопець.

Боссе має п'ятнадцять років, і він любить грати в футбол куди більше, аніж учити уроки. Отже, він теж звичайний собі хлопчисько.

А Бетан чотирнадцять років, і в неї зачіска точнісінько така сама, як у інших звичайних собі дівчаток.

У цілому будинку є тільки одна незвичайна істота — Карлсон, що живе на даху. Так, він живе на даху, і вже саме це вельми незвичайне. Може, в інших краях і трапляється всяка дивина, проте в Стокгольмі майже ніколи не буває, щоб хтось мав справжню хатку на даху. А от Карлсон живе якраз у такій хатці.

Карлсон — кругленький, самовпевнений чоловічок, і до того ж він може літати. В літаках і вертольотах усі люди можуть літати, а ось літати сам собою, крім Карлсона, не вміє ніхто. Досить йому покрутити за ґудзика на животі, приблизно проти пупа, як на спині відразу [265] заводиться хитромудрий моторчик. Поки моторчик розженеться, Карлсон хвильку стоїть спокійно. Та ось моторчик працює на повну силу, і гульк — Карлсон уже здіймається й пливе в повітрі так граційно й поважно, немов якийсь директор, якщо можна уявити собі директора з моторчиком на спині.

Карлсон почуває себе чудово у своїй хатці на даху. Вечорами він сидить на ґаночку, попахкує люлькою і дивиться на зорі. З даху, звичайно, зорі краще видно, аніж з будь- якого іншого місця в будинку, отож і дивно, що так мало людей живе на даху. Але нікому з мешканців будинку й на думку не спадає, що на даху можна жити. Вони навіть не здогадуються, що Карлсон має собі там, нагорі, хатку, бо вона добре схована за великим димарем. А крім того, дорослі зовсім не звертають уваги на такі маленькі хатки, як Карлсонова, навіть коли наткнуться на них.

Якось сажотрус помітив Карлсонову хатку, коли лаштувався чистити димаря, і дуже здивувався.

— Що за лихо? — мовив він сам до себе.— Хатка! Ніхто б не повірив! Хатка на даху! Звідки вона могла тут узятися?

Та потім він почав чистити димаря, зовсім забув про хатку і більше про неї не згадував.

Малий був дуже радий, що познайомився з Карлсо-ном. Як тільки прилітав Карлсон, Малому ставало цікаво й весело. Певне, Карлсонові теж було приємно познайомитися з Малим, бо як-не-як, а жити самому в хатці, що про неї ніхто навіть гадки не має, не дуже [266] ресело. Адже приємно, як хтось гукає: "Гей-гоп, Карлсоне!"

— коли ти прилітаєш.

Тому й так сталося, що Карлсон і Малий зустрілись. Був саме один із тих невдалих

днів, коли тобі немає ніякої радості з того, що ти Малий, хоч узагалі бути Малим просто чудово. Адже він — улюбленець родини, і всі його навзаводи пестять. Та часом випадають і погані дні. Мама вилаяла його за те, що на штанях знов з'явилась дірка; Бетан сказала: "Мала замурза", а тато розсердився, що він пізно вернувся зі школи.

— Чого ти вештаєшся вулицями? — запитав він. "Вештаєшся вулицями"! Адже тато не знав, що Малий дорогою зустрів собаку. Ласкавого, гарного песика, що обнюхав Малого й помахав хвостом, ніби хотів показати, що він залюбки став би його власним собакою.

Як на Малого, то він миттю забрав би собі пса. Але все лихо в тім, що тато з мамою нізащо не хотіли заводити в хаті пса. А крім того, раптом звідкись з'явилася якась тітка й гукнула:

— Рікі, сюди!

І Малий тоді збагнув, що цей песик ніколи не стане його власним.

— Видно, я довіку не матиму свого собаки,— сумно сказав він. Сьогодні день був

страх який поганий.— У вас, мамо, є тато, Боссе й Бетан завжди тримаються разом, тільки я, я не маю нікого.

— Дитино моя, ти ж маєш усіх нас! — мовила мама.

— Де там...— сказав Малий ще сумніше, бо йому раптом справді здалося, що він сам-самісінький у цілому світі.

А втім, він мав принаймні одне — свою кімнату, і туди він подався.

Був чудовий, ясний весняний вечір, і вікно стояло відчинене. Білі фіранки легенько колихалися, наче махали маленьким блідим зіркам, що мерехтіли вгорі на весняному [267] небі. Малий підійшов до вікна й почав дивитися надвір. Він думав про того ласкавого песика і уявляв собі, що той тепер робить. Може, лежить десь на кухні в кошику, і, може, на підлозі біля нього сидить хлопець — не Малий, а якийсь інший хлопець,— гладить його кудлату голову й приказує: "Рікі, ти чудовий песик!"

Малий тяжко зітхнув. Раптом він почув легеньке гудіння. Воно дедалі дужчало, і несподівано повз вікно повільно пролетів товстий чоловічок. Це й був Карлсон, що живе на даху, але ж Малий ще не знав того.

Карлсон тільки зміряв Малого довгим поглядом і полетів собі далі. Він зробив невеличке коло над дахом сусіднього будинку, облетів димар і повернувся назад до вікна. Тепер він додав швидкості і промчав повз Малого, ніби реактивний літак.

Він кілька разів пролетів отак повз вікно, а Малий стояв, принишклий, і очікував,

що ж буде далі. Від хвилювання в нього аж мороз пішов по спині, бо не кожного ж дня за вікном літають товсті чоловічки.

Врешті Карлсон уповільнив літ біля самого підвіконня і гукнув:

— Гей-гоп! Можна присісти скраєчку?

— О, прошу,— відповів Малий і докинув: — А що, важко отак літати?

— Тільки не мені,— поважно відповів Карлсон.— Мені все легко, бо я найкращий у

світі літун! Проте я не раджу кожному лантухові наслідувати мене.

Малий відчув, що "кожний лантух" його теж стосується, і вирішив ніколи навіть не

пробувати літати.

— Як тебе звуть? — спитав Карлсон.

— Малий. Хоч насправді я звусь Сванте Свантесон.

— А мене, уяви собі, на диво звуть Карлсон. Просто Карлсон, і годі. Гей-гоп, Малий! — Гей-гоп, Карлсоне! — сказав Малий.

— Скільки тобі років? — спитав Карлсон. [268]

— Сім,— відповів Малий.

— Чудово. Підемо далі,— мовив Карлсон.

Він хвацько перекинув через підвіконня свої коротенькі товсті ніжки й опинився в

кімнаті.

— А тобі скільки років? — спитав Малий, подумавши, що Карлсон поводиться

занадто по-дитячому, як на дорослого дядька.

— Мені скільки років? — перепитав Карлсон.— Я чоловік у розквіті сил — оце все,

що я можу сказати.

Малий добре не знав, що означає бути чоловіком у розквіті сил. Може, він теж

чоловік у розквіті сил і тільки не знає про це? Тому він обережно спитав:

— А в скільки років буває розквіт сил?

— У всі роки,— задоволено відповів Карлсон.— У всі, принаймні, коли йдеться про

мене. Я вродливий, розумний і до міри затовстий чоловік у розквіті сил.

Після цього Карлсон дістав із книжкової полички Малого його іграшкову парову

машину.

— Давай заведемо її,— мовив він.

— Без тата ніяк не можна,— сказав Малий.— Машину мені дозволяють заводити

тільки з татом або з Боссе.

— З татом, з Боссе або з Карлсоном, що живе на даху,— поправив його Карлсон.—

Найкращий у світі машиніст — це Карлсон, що живе на даху. Так і передай своєму татові!

Він миттю схопив пляшку з денатуратом, що стояла побіч машини, наповнив спиртівочку й запалив її.

Хоч він був і найкращий в світі машиніст, однак наливав спирт так незграбно, що на книжковій полиці з'явилась ціла калюжа. Вона загорілась, і навколо машини затанцювало веселе блакитне полум'я. Малий злякано крикнув і кинувся до полиці.

— Спокійно, тільки спокійно! — мовив Карлсон і застережливо підняв пухку руку.

[269]

Малий не міг сидіти спокійно — адже горіла його по/ лиця! Він схопив ганчірку й погасив полум'я. Там, де гО-ріло, на лакованій полиці залишилися великі негарні плями.

— Глянь, яка стала полиця,— зажурився Малий.— Що скаже мама?

— Дурниці, не варто й згадувати,— мовив Карлсон.— Кілька маленьких плям — це дурниці. Так і передай своїй мамі!

Він уклякнув біля машини, і очі його заблищали.

— Зараз вона запрацює.

І справді, машина скоро почала працювати. "Пах-пах-пах",— пахкала вона. О, це

була найкраща з усіх парових машин, і Карлсон так запишався, ніби сам її винайшов.

— Я мушу перевірити запобіжний клапан,— сказав він і почав завзято крутити

якусь ручку.— Завжди може статися лихо, коли не перевіриш запобіжного клапана. "Пах-пах-пах",— пахкала машина дедалі швидше й швидше. "Пах-пах-пах". Врешті

вона почала задихатися, наче бігла під гору. Очі в Карлсона променіли.

Малого вже перестали турбувати й плями на книжковій полиці, такий він був

радий, що має чудову парову машину і що познайомився з найкращим у світі машиністом, який так гарно перевірив запобіжний клапан.

— Оце-то воно, Малий! — вигукнув Карлсон.— Оце-то пах-пах-пах! Найкращий у світі машиніст...

Більше він не встиг Ні-юго сказати, бо раптом почувся страшний луск, і парової машини не стало, лише уламки з неї порозліталися по всій кімнат;

— Вона вибухнула! — захоплено вигукнув Карлсон, ніби це було найкраще, що могла зробити парова машина.— Справді-таки вибухнула! А який луск, ух! [270]

Проте Малий не міг так само радіти, як Карлсон. у нього в очах заблищали сльози. — Моя машина...— схлипнув він.— 3 неї залишились самі уламки!

— Дурниці, не варто й згадувати,— сказав Карлсон і безжурно махнув пухкенькою

ручкою.— Ти собі зможеш узяти нову парову машину. — Де? — здивувався Малий.

— У мене нагорі. їх там є кілька тисяч.

— Де це в тебе нагорі? — спитав Малий.

— Нагорі, в моїй хатці на даху.

— У тебе є хатка на даху? — перепитав Малий.— І в ній кілька тисяч парових машин?

— Еге ж, принаймні кількасот набереться,— сказав Карлсон.

— О, як би я хотів подивитися на твою хатку! — вигукнув Малий.

Просто важко було повірити: хатка на даху, і в ній живе Карлсон...

— Ти ба, хатка, повна парових машин,— здивувався Малий.— Кількасот машин!

— Ну, я докладно не рахував, скільки їх, але кілька десятків буде,— сказав

Карлсон.— Часом вони вибухають, проте десятків зо два ще залишилось. — І ти даси мені одну машину?

— Ну, звичайно.

— Зараз даси?

— Ні, спочатку мені треба їх трошки оглянути, перевірити запобіжні клапани тощо. Спокійно, тільки спокійно! Днями ти її матимеш.

Малий заходився збирати далі шматки того, що недавно було його паровою машиною.

— Уявляю собі, що скаже тато,— занепокоєно промурмотів він.

Карлсон здивовано звів брови. [271]

— Через машину? То дурниці, не варто й згадувати! Так і передай своєму татові. Я б

сам сказав йому це, якби міг ще трохи побути тут і зустрітися з ним. Але мені треба зараз летіти додому, глянути, що там робиться.

— Як гарно, що ти завітав до мене,— сказав Малий.— Хоч парова машина... Ти ще колись прилетиш?

— Спокійно, тільки спокійно! — мовив Карлсон і покрутив ґудзика на животі приблизно проти пупа. Моторчик зачмихав. Карлсон не рухався з місця, чекаючи, поки він добре розженеться. Та ось Карлсон відірвався від підлоги і закружляв по кімнаті.

— Мотор чогось кашляє,— сказав він.— Треба буде залетіти до майстерні, щоб його там змастили. Звичайно, я й сам міг би змастити, адже я найкращий у світі моторист. Та все часу немає... Ні, мабуть, таки загляну до майстерні.

Малий теж подумав, що так буде найкраще.

Карлсон вилетів у відчинене вікно. Його маленька товста постать чітко вимальовувалася на тлі весняного зоряного неба.

— Гей-гоп, Малий! — гукнув він, помахав пухкенькою ручкою і полетів.


Про Карлсона, що живе на даху About Carlson, who lives on the roof Sobre Carlson, que vive en el techo О Карлсоне, живущем на крыше

У місті Стокгольмі, на звичайній собі вулиці, у звичайному собі будинку мешкає In the city of Stockholm, on an ordinary street, he lives in an ordinary house En la ciudad de Estocolmo, en una calle ordinaria, vive en una casa ordinaria. В городе Стокгольме, на обычной себе улице, в обычном себе доме живет

звичайна собі родина Сван-тесонів. ordinary Swan-Tesson family. familia ordinaria de Swan-Tesson. обычная себе семья Сван-тессонов. Це звичайний собі тато, і звичайна собі мама, і троє звичайних собі дітей — Боссе, Бетан і Малий. This is an ordinary father, and an ordinary mother, and three ordinary children - Bosse, Bethan and Little. Este es un padre común, una madre común y tres niños comunes: Bosse, Bethan y Small. Это обычный себе папа, и обычная себе мама, и трое обычных себе детей – Боссе, Бетан и Малыш.

— Ба ні, я не звичайний хлопець,— каже Малий. "Nein, ich bin kein gewöhnlicher Typ", sagt Maly. "No, I'm not an ordinary guy," says Small. "No, no soy un tipo ordinario", dice Small. - Нет, я не обычный парень, - говорит Малый.

Але це неправда. But this is not true. Pero esto no es cierto. Но это неправда. Він таки звичайнісінький. Er ist ganz gewöhnlich. He is very ordinary. Él es muy común. Он таки самый обычный. Бо хіба мало є на світі семирічних хлопчаків, синьооких, кирпатеньких, з немитими вухами, в завжди подертих на колінах штанцях? Weil es nicht viele siebenjährige Jungs auf der Welt gibt, blauäugig, pummelig, mit ungewaschenen Ohren, in Hosen, die immer an den Knien zerrissen sind? For are there few seven-year-old boys in the world, blue-eyed, snub-nosed, with unwashed ears, in pants that are always torn at the knees? ¿Porque no hay en el mundo siete niños de siete años, ojos azules, narices chatas, orejas sucias, pantalones siempre rotos en las rodillas? Разве мало на свете семилетних мальчишек, синеглазых, курносых, с немытыми ушами, в всегда порванных на коленях штанишках? Отож, що не кажіть, а Малий — звичайнісінький собі хлопець. Also, was auch immer Sie sagen, Maly ist ein gewöhnlicher Typ. So, don't say that, Maly is a very ordinary guy. Entonces, no me digas, Maly es un tipo muy común. Итак, что ни говорите, а Малый — самый обычный парень.

Боссе має п'ятнадцять років, і він любить грати в футбол куди більше, аніж учити уроки. Bosse is fifteen years old, and he loves to play football much more than he teaches lessons. Bosse tiene quince años y le gusta mucho más jugar al fútbol que dar clases. Боссе пятнадцать лет, и он любит играть в футбол куда больше, чем учить уроки. Отже, він теж звичайний собі хлопчисько. So, he is also an ordinary boy. Entonces, él también es un chico común. Следовательно, он тоже обычен себе мальчишкой.

А Бетан чотирнадцять років, і в неї зачіска точнісінько така сама, як у інших звичайних собі дівчаток. Und Bethan ist vierzehn Jahre alt, und ihre Frisur ist genau die gleiche wie die anderer gewöhnlicher Mädchen. And Bethan is fourteen years old, and her hair is exactly the same as that of other ordinary girls. Y Bethan tiene catorce años y su cabello es exactamente igual al de otras chicas comunes. А Бетан четырнадцать лет, и у нее прическа точно такая же, как у других обычных девочек.

У цілому будинку є тільки одна незвичайна істота — Карлсон, що живе на даху. Im ganzen Haus gibt es nur eine ungewöhnliche Kreatur - Carlson, der auf dem Dach lebt. There is only one unusual creature in the whole house - Carlson, who lives on the roof. Solo hay una criatura inusual en toda la casa: Carlson, que vive en el techo. В целом доме есть только одно необычное существо – живущий на крыше Карлсон. Так, він живе на даху, і вже саме це вельми незвичайне. Yes, he lives on the roof, and this is very unusual. Sí, vive en el techo, y esto es muy inusual. Да, он живет на крыше, и уж именно это очень необычно. Може, в інших краях і трапляється всяка дивина, проте в Стокгольмі майже ніколи не буває, щоб хтось мав справжню хатку на даху. Vielleicht passieren in anderen Regionen allerlei seltsame Dinge, aber in Stockholm kommt es fast nie vor, dass jemand ein richtiges Haus auf dem Dach hat. Maybe in other parts there is a strange thing, but in Stockholm it is almost never the case that someone has a real house on the roof. Quizás en otros lugares haya algo raro, pero en Estocolmo casi nunca pasa que alguien tenga una casa de verdad en la azotea. Может, в других краях и случается всякая диковинка, однако в Стокгольме почти никогда не бывает, чтобы кто-то имел настоящую избушку на крыше. А от Карлсон живе якраз у такій хатці. Aber Carlson lebt in einem solchen Haus. But Carlson lives in just such a house. Pero Carlson vive en una casa así. А вот Карлсон живет как раз в такой избушке.

Карлсон — кругленький, самовпевнений чоловічок, і до того ж він може літати. Carlson ist ein molliger, selbstbewusster kleiner Mann und er kann fliegen. Carlson is a round, confident man, and he can fly. Carlson es un hombre redondo, seguro de sí mismo y puede volar. Карлсон – кругленький, самоуверенный человечек, и к тому же он может летать. В літаках і вертольотах усі люди можуть літати, а ось літати сам собою, крім Карлсона, не вміє ніхто. Alle Menschen können in Flugzeugen und Helikoptern fliegen, aber niemand außer Carlson kann alleine fliegen. In airplanes and helicopters, all people can fly, but no one but Carlson can fly by himself. En aviones y helicópteros, todas las personas pueden volar, pero nadie excepto Carlson puede volar solo. В самолетах и вертолетах все люди могут летать, а вот летать сам по себе, кроме Карлсона, не умеет никто. Досить йому покрутити за ґудзика на животі, приблизно проти пупа, як на спині відразу [265] заводиться хитромудрий моторчик. Es genügt ihm, den Knopf auf seinem Bauch, ungefähr gegen den Nabel, zu drehen, und sofort wird ein genialer Motor auf seinem Rücken [265] gestartet. It is enough for him to twist the button on his stomach, about against his navel, as an ingenious motor starts up on his back at once. Le basta girar el botón de su estómago, casi contra su ombligo, mientras un intrincado motor se pone en marcha en su espalda de inmediato. Достаточно ему покрутить за пуговицы на животе, примерно против пупа, как на спине сразу заводится хитроумный моторчик. Поки моторчик розженеться, Карлсон хвильку стоїть спокійно. Carlson stands still for a moment as the motor accelerates. Пока моторчик разгонится, Карлсон минуту стоит спокойно. Та ось моторчик працює на повну силу, і гульк — Карлсон уже здіймається й пливе в повітрі так граційно й поважно, немов якийсь директор, якщо можна уявити собі директора з моторчиком на спині. But the motor is running at full power, and the rumble - Carlson is already rising and floating in the air as gracefully and seriously, like a director, if you can imagine a director with a motor on his back. Но вот моторчик работает в полную силу, и гул — Карлсон уже поднимается и плывет в воздухе так грациозно и важно, словно какой-то директор, если можно представить себе директора с моторчиком на спине.

Карлсон почуває себе чудово у своїй хатці на даху. Carlson feels great in his rooftop hut. Карлсон чувствует себя прекрасно в своей избушке на крыше. Вечорами він сидить на ґаночку, попахкує люлькою і дивиться на зорі. In the evenings he sits on the porch, smells the pipe and looks at the stars. Вечерами он сидит на крылечке, попахивает трубкой и смотрит на звезды. З даху, звичайно, зорі краще видно, аніж з будь- якого іншого місця в будинку, отож і дивно, що так мало людей живе на даху. From the roof, of course, the stars are better visible than from anywhere else in the house, so it is surprising that so few people live on the roof. С крыши, конечно, звезды лучше видно, чем с любого другого места в доме, и удивительно, что так мало людей живет на крыше. Але нікому з мешканців будинку й на думку не спадає, що на даху можна жити. But none of the residents of the house even thinks that you can live on the roof. Но никому из жильцов дома и в голову не приходит, что на крыше можно жить. Вони навіть не здогадуються, що Карлсон має собі там, нагорі, хатку, бо вона добре схована за великим димарем. They don't even know that Carlson has a house up there, because it's well hidden behind a big chimney. Они даже не догадываются, что Карлсон имеет себе там, наверху, домик, потому что он хорошо спрятан за большой трубой. А крім того, дорослі зовсім не звертають уваги на такі маленькі хатки, як Карлсонова, навіть коли наткнуться на них. And besides, adults do not pay attention to such small houses as Carlson, even when they come across them. А кроме того, взрослые совсем не обращают внимания на такие маленькие домики, как Карлсонова, даже когда наткнутся на них.

Якось сажотрус помітив Карлсонову хатку, коли лаштувався чистити димаря, і дуже здивувався. One day a chimney sweep noticed Carlson's hut as he was cleaning the chimney and was very surprised. Однажды трубочист заметил Карлсонов домик, когда готовился чистить дымоход, и очень удивился.

— Що за лихо? "What the hell?" — Что за беда? — мовив він сам до себе.— Хатка! He said to himself. — сказал он сам себе.— Домик! Ніхто б не повірив! No one would believe! Никто бы не поверил! Хатка на даху! House on the roof! Домик на крыше! Звідки вона могла тут узятися? Where could she come from here? Откуда она могла здесь взяться?

Та потім він почав чистити димаря, зовсім забув про хатку і більше про неї не згадував. But then he started cleaning the chimney, completely forgot about the house and did not mention it anymore. Но потом он начал чистить дымоход, совсем забыл о хатке и больше о ней не вспоминал.

Малий був дуже радий, що познайомився з Карлсо-ном. The boy was very happy to meet Carlson. Малыш был очень рад, что познакомился с Карлсоном. Як тільки прилітав Карлсон, Малому ставало цікаво й весело. As soon as Carlson arrived, the Little One became interested and happy. Как только прилетал Карлсон, Малому становилось интересно и весело. Певне, Карлсонові теж було приємно познайомитися з Малим, бо як-не-як, а жити самому в хатці, що про неї ніхто навіть гадки не має, не дуже [266] ресело. Apparently, Carlson was also pleased to meet Little, because somehow, and to live alone in a house that no one even has a clue about, was not very busy. Вероятно, Карлсону тоже было приятно познакомиться с Малым, потому что как-никак, а жить самому в избушке, что о ней никто даже не подозревает, не очень [266] ресело. Адже приємно, як хтось гукає: "Гей-гоп, Карлсоне!" It's nice when someone shouts, "Hey hop, Carlson!" Ведь приятно, как кто-то кричит: "Эй-гоп, Карлсон!"

— коли ти прилітаєш. - when you arrive. – когда ты прилетаешь.

Тому й так сталося, що Карлсон і Малий зустрілись. That is why Carlson and Malyi met. Потому и так случилось, что Карлсон и Малый встретились. Був саме один із тих невдалих It was one of those failures Был один из тех неудачных

днів, коли тобі немає ніякої радості з того, що ти Малий, хоч узагалі бути Малим просто чудово. days when you have no joy that you are Small, although in general to be Small is just wonderful. дней, когда тебе нет никакой радости от того, что ты Малыш, хотя вообще быть Малым просто замечательно. Адже він — улюбленець родини, і всі його навзаводи пестять. After all, he is a favorite of the family, and all his plants are cherished. Он ведь — любимец семьи, и все его взаводы ласкают. Та часом випадають і погані дні. But sometimes there are bad days. Но иногда выпадают и плохие дни. Мама вилаяла його за те, що на штанях знов з'явилась дірка; Бетан сказала: "Мала замурза", а тато розсердився, що він пізно вернувся зі школи. Mom scolded him for having a hole in his pants again; Bethan said, "Little frost," and Dad was angry that he came home late from school. Мама обругала его за то, что на штанах снова появилась дыра; Бетан сказала: "Малая замурза", а папа рассердился, что он поздно вернулся из школы.

— Чого ти вештаєшся вулицями? - Why are you hanging around the streets? — Что ты слоняешься по улицам? — запитав він. he asked. – спросил он. "Вештаєшся вулицями"! "Wandering the streets"! "Слоняешься по улицам"! Адже тато не знав, що Малий дорогою зустрів собаку. After all, my father did not know that Small met a dog on the way. Папа ведь не знал, что Малый по дороге встретил собаку. Ласкавого, гарного песика, що обнюхав Малого й помахав хвостом, ніби хотів показати, що він залюбки став би його власним собакою. A kind, handsome dog who sniffed Little and wagged his tail, as if to show that he would love to be his own dog. Ласкового, красивого песика, который обнюхал Малого и помахал хвостом, словно хотел показать, что он охотно стал бы его собственной собакой.

Як на Малого, то він миттю забрав би собі пса. As for Maly, he would immediately take his dog. Как на Малого, он мгновенно забрал бы себе пса. Але все лихо в тім, що тато з мамою нізащо не хотіли заводити в хаті пса. But the trouble is that my father and mother did not want to start a dog in the house. Но вся беда в том, что папа с мамой ни за что не хотели заводить в доме пса. А крім того, раптом звідкись з'явилася якась тітка й гукнула: And besides, suddenly an aunt appeared from somewhere and shouted: А кроме того, вдруг откуда-то появилась какая-то тетя и крикнула:

— Рікі, сюди! "Ricky, come here!" – Рики, сюда!

І Малий тоді збагнув, що цей песик ніколи не стане його власним. And Maly then realized that this dog would never become his own.

— Видно, я довіку не матиму свого собаки,— сумно сказав він. "Obviously I won't have my dog forever," he said sadly. — Видно, я никогда не буду иметь свою собаку, — грустно сказал он. Сьогодні день був Today was the day Сегодня день был

страх який поганий.— У вас, мамо, є тато, Боссе й Бетан завжди тримаються разом, тільки я, я не маю нікого. The fear is bad. You have a father, Mom, Bosse and Bethan are always together, only I, I have no one.

— Дитино моя, ти ж маєш усіх нас! - My child, you have us all! — Дитя мое, ты же всех нас! — мовила мама. said mother. – сказала мама.

— Де там...— сказав Малий ще сумніше, бо йому раптом справді здалося, що він сам-самісінький у цілому світі. "Where is it ..." Small said even sadder, because it suddenly seemed to him that he was alone in the whole world. - Где там... - сказал Малыш еще печальнее, потому что ему вдруг показалось, что он сам-самый во всем мире.

А втім, він мав принаймні одне — свою кімнату, і туди він подався. And yet, he had at least one thing - his room, and there he went. Впрочем, у него, по крайней мере, была одна комната, и туда он отправился.

Був чудовий, ясний весняний вечір, і вікно стояло відчинене. It was a beautiful, clear spring evening, and the window was open. Был чудесный, ясный весенний вечер, и окно стояло открытым. Білі фіранки легенько колихалися, наче махали маленьким блідим зіркам, що мерехтіли вгорі на весняному [267] небі. The white curtains swayed slightly, as if waving at the little pale stars twinkling above in the [267] spring sky. Белые занавески легонько колыхались, словно махали маленьким бледным звездам, мерцающим вверху на весеннем небе. Малий підійшов до вікна й почав дивитися надвір. The boy went to the window and began to look outside. Малыш подошел к окну и стал смотреть во двор. Він думав про того ласкавого песика і уявляв собі, що той тепер робить. He thought of that affectionate dog and imagined what he was doing now. Он думал о той ласковой собачке и представлял себе, что тот теперь делает. Може, лежить десь на кухні в кошику, і, може, на підлозі біля нього сидить хлопець — не Малий, а якийсь інший хлопець,— гладить його кудлату голову й приказує: "Рікі, ти чудовий песик!" Maybe he's lying somewhere in the kitchen in a basket, and maybe there's a guy sitting on the floor next to him - not Little, but some other guy - stroking his shaggy head and ordering, "Ricky, you're a great dog!"

Малий тяжко зітхнув. The boy sighed heavily. Раптом він почув легеньке гудіння. Suddenly he heard a slight hum. Воно дедалі дужчало, і несподівано повз вікно повільно пролетів товстий чоловічок. It grew louder and louder, and suddenly a fat man slowly flew past the window. Це й був Карлсон, що живе на даху, але ж Малий ще не знав того. It was Carlson living on the roof, but Little didn't know it yet.

Карлсон тільки зміряв Малого довгим поглядом і полетів собі далі. Carlson only measured Maly with a long look and flew on. Він зробив невеличке коло над дахом сусіднього будинку, облетів димар і повернувся назад до вікна. He made a small circle over the roof of a neighboring house, flew around the chimney and returned to the window. Тепер він додав швидкості і промчав повз Малого, ніби реактивний літак. Now he picked up speed and sped past Maly like a jet plane.

Він кілька разів пролетів отак повз вікно, а Малий стояв, принишклий, і очікував, He flew past the window several times like this, and the Little One stood, hunched over, and waited,

що ж буде далі. what will happen next. Від хвилювання в нього аж мороз пішов по спині, бо не кожного ж дня за вікном літають товсті чоловічки. From the excitement, the frost went down his back, because not every day fat men fly out the window.

Врешті Карлсон уповільнив літ біля самого підвіконня і гукнув: Finally, Carlson slowed his flight at the windowsill and shouted:

— Гей-гоп! "Gay gop!" Можна присісти скраєчку? Can I sit on the edge?

— О, прошу,— відповів Малий і докинув: — А що, важко отак літати? О ОÜOh, please, - Ма Ма said Little, and said, що АÜWhat, is it hard to fly like that?

— Тільки не мені,— поважно відповів Карлсон.— Мені все легко, бо я найкращий у "Not me," Carlson said gravely. "It's easy for me, because I'm the best."

світі літун! the world is flying! Проте я не раджу кожному лантухові наслідувати мене. However, I do not advise every lazy person to follow me.

Малий відчув, що "кожний лантух" його теж стосується, і вирішив ніколи навіть не Small felt that "every rag" also applies to him, and decided never even

пробувати літати. try to fly

— Як тебе звуть? - What's your name? — спитав Карлсон. Carlson asked.

— Малий. - Small. Хоч насправді я звусь Сванте Свантесон. Although in reality my name is Svante Svanteson.

— А мене, уяви собі, на диво звуть Карлсон. - And imagine, my name is surprisingly Carlson. Просто Карлсон, і годі. Just Carlson, never mind. Гей-гоп, Малий! Hey-hop, Little! — Гей-гоп, Карлсоне! — Hey-hop, Carlson! — сказав Малий. - said Small.

— Скільки тобі років? - How old are you? — спитав Карлсон. Carlson asked. [268] [268]

— Сім,— відповів Малий. "Seven," replied Malyi.

— Чудово. - Wonderful. Підемо далі,— мовив Карлсон. Let's move on, 'said Carlson.

Він хвацько перекинув через підвіконня свої коротенькі товсті ніжки й опинився в He deftly threw his short thick legs over the window sill and found himself in

кімнаті. the room

— А тобі скільки років? - How old are you? — спитав Малий, подумавши, що Карлсон поводиться Little asked, thinking that Carlson was behaving

занадто по-дитячому, як на дорослого дядька. too childish, like an adult uncle.

— Мені скільки років? - How old am I? — перепитав Карлсон.— Я чоловік у розквіті сил — оце все, Carlson asked. "I'm a man in his prime - that's all,

що я можу сказати. what can i say.

Малий добре не знав, що означає бути чоловіком у розквіті сил. The kid didn't quite know what it meant to be a man in his prime. Може, він теж Maybe he is too

чоловік у розквіті сил і тільки не знає про це? a man in his prime and just does not know about it? Тому він обережно спитав: So he asked cautiously:

— А в скільки років буває розквіт сил? - And at what age is the flowering of forces?

— У всі роки,— задоволено відповів Карлсон.— У всі, принаймні, коли йдеться про "In all years," Carlson replied contentedly. "In all, at least when it comes to."

мене. me. Я вродливий, розумний і до міри затовстий чоловік у розквіті сил. I am a handsome, intelligent and moderately fat man in his prime.

Після цього Карлсон дістав із книжкової полички Малого його іграшкову парову After that, Carlson took his toy steam from Little's bookshelf

машину. car

— Давай заведемо її,— мовив він. "Let's get her," he said.

— Без тата ніяк не можна,— сказав Малий.— Машину мені дозволяють заводити "It's impossible without Dad," said Little. "I'm allowed to start the car."

тільки з татом або з Боссе. only with dad or Bosse.

— З татом, з Боссе або з Карлсоном, що живе на даху,— поправив його Карлсон.— "With Dad, with Bosse, or with Carlson, who lives on the roof," Carlson corrected him.

Найкращий у світі машиніст — це Карлсон, що живе на даху. The best driver in the world is Carlson, who lives on the roof. Так і передай своєму татові! And pass it on to your dad!

Він миттю схопив пляшку з денатуратом, що стояла побіч машини, наповнив спиртівочку й запалив її. He immediately grabbed a bottle of denatured alcohol from the side of the car, filled it with alcohol and lit it.

Хоч він був і найкращий в світі машиніст, однак наливав спирт так незграбно, що на книжковій полиці з'явилась ціла калюжа. Although he was the best machinist in the world, he poured alcohol so awkwardly that a whole puddle appeared on the bookshelf. Вона загорілась, і навколо машини затанцювало веселе блакитне полум'я. It caught fire, and a cheerful blue flame danced around the car. Малий злякано крикнув і кинувся до полиці. The boy shouted in fright and rushed to the shelf.

— Спокійно, тільки спокійно! - Take it easy, just take it easy! — мовив Карлсон і застережливо підняв пухку руку. Carlson said, raising his plump hand cautiously.

[269] [269]

Малий не міг сидіти спокійно — адже горіла його по/ лиця! The little one could not sit still - because his face was burning! Він схопив ганчірку й погасив полум'я. He grabbed a rag and extinguished the flame. Там, де гО-ріло, на лакованій полиці залишилися великі негарні плями. Where there was a hole, there were large ugly stains on the lacquered shelf.

— Глянь, яка стала полиця,— зажурився Малий.— Що скаже мама? "Look what a shelf it is," grumbled Little. "What will Mom say?"

— Дурниці, не варто й згадувати,— мовив Карлсон.— Кілька маленьких плям — це дурниці. "Nonsense, not to mention," Carlson said. "A few small spots are nonsense." Так і передай своїй мамі! And pass it on to your mom!

Він уклякнув біля машини, і очі його заблищали. He knelt by the car, his eyes gleaming.

— Зараз вона запрацює. - Now she will earn.

І справді, машина скоро почала працювати. And indeed, the machine soon started working. "Пах-пах-пах",— пахкала вона. "Smell-smell-smell," she sniffed. О, це Oh, that's it

була найкраща з усіх парових машин, і Карлсон так запишався, ніби сам її винайшов. was the best of all steam engines, and Carlson was as arrogant as if he had invented it himself.

— Я мушу перевірити запобіжний клапан,— сказав він і почав завзято крутити "I need to check the safety valve," he said, and began to turn hard

якусь ручку.— Завжди може статися лихо, коли не перевіриш запобіжного клапана. A handle can always be a disaster if you don't check the safety valve. "Пах-пах-пах",— пахкала машина дедалі швидше й швидше. "Smell-smell-smell," the car smelled faster and faster. "Пах-пах-пах". "Pah-pah-pah." Врешті In the end

вона почала задихатися, наче бігла під гору. she began to gasp as if running down a mountain. Очі в Карлсона променіли. Carlson's eyes changed.

Малого вже перестали турбувати й плями на книжковій полиці, такий він був The boy was no longer bothered by the stains on the bookshelf, as he was

радий, що має чудову парову машину і що познайомився з найкращим у світі машиністом, який так гарно перевірив запобіжний клапан. glad to have a fine steam engine and to have met the best machinist in the world who checked the safety valve so well.

— Оце-то воно, Малий! "That's it, Little One!" — вигукнув Карлсон.— Оце-то пах-пах-пах! Exclaimed Carlson. "It's smell-smell-smell!" Найкращий у світі машиніст... The best driver in the world...

Більше він не встиг Ні-юго сказати, бо раптом почувся страшний луск, і парової машини не стало, лише уламки з неї порозліталися по всій кімнат; He did not have time to say Ni-yugo anymore, because suddenly a terrible scale was heard, and the steam engine was gone, only fragments of it flew all over the rooms;

— Вона вибухнула! - She exploded! — захоплено вигукнув Карлсон, ніби це було найкраще, що могла зробити парова машина.— Справді-таки вибухнула! Carlson exclaimed enthusiastically, as if it were the best a steam engine could do. "It did explode!" А який луск, ух! And what a scale, wow! [270]

Проте Малий не міг так само радіти, як Карлсон. However, Small could not be as happy as Carlson. у нього в очах заблищали сльози. tears glistened in his eyes. — Моя машина...— схлипнув він.— 3 неї залишились самі уламки! "My car ..." he sobbed.

— Дурниці, не варто й згадувати,— сказав Карлсон і безжурно махнув пухкенькою "Nonsense, don't mention it," Carlson said, waving his chubby carelessly

ручкою.— Ти собі зможеш узяти нову парову машину. "You can get yourself a new steam engine." — Де? - Where? — здивувався Малий. Maly was surprised.

— У мене нагорі. - I have it upstairs. їх там є кілька тисяч. there are several thousand of them.

— Де це в тебе нагорі? - Where is it upstairs? — спитав Малий. asked Maly.

— Нагорі, в моїй хатці на даху. - Upstairs, in my house on the roof.

— У тебе є хатка на даху? - Do you have a house on the roof? — перепитав Малий.— І в ній кілька тисяч парових машин? - asked Maly. - And there are several thousand steam engines in it?

— Еге ж, принаймні кількасот набереться,— сказав Карлсон. "Yeah, at least a few hundred will be typed," Carlson said.

— О, як би я хотів подивитися на твою хатку! - Oh, how I would like to look at your house! — вигукнув Малий. cried the Little One.

Просто важко було повірити: хатка на даху, і в ній живе Карлсон... It was just hard to believe: a house on the roof, and Carlson lives in it ...

— Ти ба, хатка, повна парових машин,— здивувався Малий.— Кількасот машин! "You're a hut full of steam engines," said Little. "Several hundred cars!"

— Ну, я докладно не рахував, скільки їх, але кілька десятків буде,— сказав "Well, I didn't count how many there were, but there will be several dozen," he said

Карлсон.— Часом вони вибухають, проте десятків зо два ще залишилось. Carlson. "Sometimes they explode, but there are tens of two left." — І ти даси мені одну машину? - And you will give me one car?

— Ну, звичайно. - Well of course.

— Зараз даси? "Give it now?"

— Ні, спочатку мені треба їх трошки оглянути, перевірити запобіжні клапани тощо. - No, first I need to inspect them a little, check the safety valves, etc. Спокійно, тільки спокійно! Calm down, just calm down! Днями ти її матимеш. One of these days you will have it.

Малий заходився збирати далі шматки того, що недавно було його паровою машиною. The little boy began to collect the pieces of what had recently been his steam engine.

— Уявляю собі, що скаже тато,— занепокоєно промурмотів він. "I can imagine what Daddy will say," he muttered anxiously.

Карлсон здивовано звів брови. Carlson raised his eyebrows in surprise. [271] [271]

— Через машину? "Through the car?" То дурниці, не варто й згадувати! That's nonsense, not to mention! Так і передай своєму татові. So pass it on to your dad. Я б I would

сам сказав йому це, якби міг ще трохи побути тут і зустрітися з ним. he told him this himself, if only he could stay here a little longer and meet him. Але мені треба зараз летіти додому, глянути, що там робиться. But I need to fly home now, see what's going on there.

— Як гарно, що ти завітав до мене,— сказав Малий.— Хоч парова машина... Ти ще колись прилетиш? "How nice of you to come to see me," said Little.

— Спокійно, тільки спокійно! - Take it easy, just take it easy! — мовив Карлсон і покрутив ґудзика на животі приблизно проти пупа. Carlson said, twisting a button on his stomach about his navel. Моторчик зачмихав. The motor squeaked. Карлсон не рухався з місця, чекаючи, поки він добре розженеться. Carlson did not move, waiting for him to disperse well. Та ось Карлсон відірвався від підлоги і закружляв по кімнаті. But Carlson broke away from the floor and spun around the room.

— Мотор чогось кашляє,— сказав він.— Треба буде залетіти до майстерні, щоб його там змастили. "The motor is coughing up something," he said. "We'll have to fly to the workshop to have it lubricated there." Звичайно, я й сам міг би змастити, адже я найкращий у світі моторист. Of course, I could lubricate myself, because I'm the best motorcyclist in the world. Та все часу немає... Ні, мабуть, таки загляну до майстерні. But I don't have time all the time ... No, I'll probably look in the workshop.

Малий теж подумав, що так буде найкраще. Small also thought that this would be best.

Карлсон вилетів у відчинене вікно. Carlson flew out the open window. Його маленька товста постать чітко вимальовувалася на тлі весняного зоряного неба. His small, thick figure was clearly visible against the spring starry sky.

— Гей-гоп, Малий! - Hey-hop, Little! — гукнув він, помахав пухкенькою ручкою і полетів. - he shouted, waved his chubby hand and flew away.