Карлсон приходить на іменини (1) Carlson kommt zu einer Geburtstagsfeier (1) Carlson comes to a birthday party (1) Карлсон приходит на именины (1)

Настало літо. Summer has come. Навчання в школі скінчилося, і Малий лаштувався їхати до бабусі. School was over, and Malyi was getting ready to go to his grandmother's house.

Але перед цим мала відбутись одна дуже важлива подія — Малому сповнялося вісім років. But before that, one very important event had to happen - Malyi was turning eight years old. О, як довго він чекав на свої іменини! Oh, how long he waited for his name day! Чи не від самого того дня, коли йому минуло сім років. Almost from the very day he turned seven.

Дивно, як багато часу минає між днями народження. It's amazing how much time passes between birthdays. Майже стільки, як між різдвяними святами! Almost as much as between the Christmas holidays!

Увечері напередодні іменин Малий мав розмову з Карлсоном. On the evening before his name day, Malyi had a conversation with Carlson.

— Завтра в мене день народження,— сказав Малий.— Прийдуть Гунілла й Крістер, і в моїй кімнаті для вас накриють стіл...— Малий замовк і спохмурнів.— Я б залюбки запросив і тебе,— додав він,— але ж... - Tomorrow is my birthday," said the Little One. "Gunilla and Christer are coming, and they will set a table for you in my room..." The Little One stopped talking and grew gloomy.

Мама так сердилась на Карлсона, що дарма було й просити в неї дозволу. My mother was so angry with Carlson that it was useless to ask her for permission. Карлсон насупився, як ніколи, й заявив: Carlson frowned more than ever and said:

— Я не граюсь, як ти не запросиш мене. - I don't play unless you invite me. Я теж хоч повеселитися. I want to have fun too.

— Гаразд, гаразд, приходь,— квапливо сказав Малий. - "Okay, okay, come," Maly said hastily.

Ні, хай буде, що буде, а він таки поговорить із мамою. No, come what may, he will talk to his mother. Він не буде святкувати He will not celebrate

іменин без Карлсона. birthday without Carlson. [361]

— А чим нас пригощатимуть? - And what will we be treated to? — спитав Карлсон. - Carlson asked. Він уже перестав супитися. He had already stopped frowning.

— Звісно, тортом,— відповів Малий.— Мені спечуть іменинний торт з вісьмома - "Of course, with a cake," replied the Kid.

свічечками. with candles.

— Оце добре! - That's good! — втішився Карлсон.— Слухай, знаєш, що мені спало на думку? - Carlson cheered. "Listen, you know what just occurred to me?

— А що? — спитав Малий.

— Попроси маму, нехай вона краще спече тобі замість одного торта з вісьмома - Ask your mom to bake you eight cakes instead of one

свічечками вісім тортів з однією свічечкою. candlelight eight cakes with one candle.

Малий не думав, що мама на таке згодиться. The boy did not think his mother would agree to this.

— А подарунки ти якісь дістанеш? - Will you get any gifts? — спитав Карлсон. - Carlson asked.

— Не знаю,— відповів Малий і зітхнув. - "I don't know," Malyi answered and sighed.

Він був певен, що однаково не одержить того, чого найбільше в світі бажає. He was sure that he would still not get what he wanted most in the world.

— Собаки мені, мабуть, довіку не подарують,— сказав він.— Але, звичайно, я - "I probably won't get a dog forever," he said. "But, of course, I

матиму багато інших подарунків. I will have many other gifts. [362]

Тому я вирішив бути веселий цілий день і зовсім не думати про пса. So I decided to be cheerful all day and not think about the dog at all.

— Крім того, ти маєш мене,— сказав Карлсон.— А я ж, сподіваюсь, трохи кращий за

собаку!

Він схилив набік голову і глянув на Малого. He tilted his head to the side and looked at Maly.

— Цікаво було б мені знати, які ти одержиш подарунки. - I would be interested to know what gifts you will receive. Чи в тебе будуть цукерки? Якщо будуть, то, я гадаю, їх треба зразу віддати на благодійну справу. If they do, I think they should be given to a charitable cause right away.

— Добре, коли я дістану цукерки, то віддам їх тобі. - Okay, when I get the candy, I'll give it to you. Малий залюбки зробив би для Карлсона все, особливо тепер, коли вони мали розлучитися. The boy would have done anything for Carlson, especially now that they were about to be separated.

— Карлсоне, післязавтра я на ціле літо їду до своєї бабусі,— сказав Малий. - "Carlson, the day after tomorrow I'm going to my grandmother's house for the whole summer," said Malyi. Спочатку Карлсон посумнів, але потім поважно заявив: At first, Carlson was hesitant, but then he said with authority:

— Я теж поїду до своєї бабусі. - I will also go to my grandmother. Вона набагато бабусіша за твою. She is much more grandmotherly than yours.

— А де твоя бабуся живе? - Where does your grandmother live? — спитав Малий.

— У будинку, де ж іще? - In the house, where else? Чи ти, може, гадаєш, що в неї немає хати і вона цілу ніч бігає? Or do you think she doesn't have a home and runs around all night?

Більше вони не говорили ні про Карлсонову бабусю, ні про день народження Малого, бо було вже пізно і Малий мусив якнайшвидше лягати в ліжко, щоб не проспати своїх іменин. They didn't talk about Carlson's grandmother or Mal's birthday anymore, because it was getting late and Mal had to go to bed as soon as possible so that he wouldn't oversleep his birthday.

Настав ранок. The morning came. Малий, прокинувшись, лежав і чекав, що ось-ось відчиняться двері і всі зайдуть вітати його — з іменинним тортом і подарунками. When he woke up, the boy was lying there waiting for the door to open and for everyone to come in to greet him with a birthday cake and gifts. Хвилини спливали страшенно довго. The minutes were taking an awfully long time. Малий уже не міг дочекатися. The boy could not wait. Йому аж млосно стало з нетерпіння. He was getting impatient with impatience.

Та ось у передпокої почулася хода і з-за дверей долинув спів: "На многі літа". But in the hallway, I heard footsteps and singing came from behind the door: "For many years to come." Двері відчинились, і на порозі з'явилися всі — мама, тато, Боссе й Бетан. The door opened, and everyone appeared on the threshold-Mom, Dad, Bosse, and Bethan.

Малий підвівся на ліжку, і очі в нього заблищали, The boy sat up in bed, and his eyes sparkled,

— Вітаємо тебе, любий синку! - Congratulations, dear son! — мовила мама. - Mom said. [363]

— Вітаємо! - Congratulations! — проказали всі.

І перед Малим поставили тацю. And a tray was placed in front of the Kid. На ній був торт з вісьмома свічечками та інші It had a cake with eight candles and other

подарунки. gifts.

Подарунків було багато — хоч, здається, менше, ніж він звичайно отримував на There were a lot of gifts - though it seems to be less than he usually receives on

іменини. name day. Тільки чотири пакуночки. Only four packages. Малий швидко порахував їх. The boy quickly counted them.

Але тато сказав: But my father said:

— Може, ти вдень одержиш ще щось — не конче ж усі подарунки діставати вранці. - Maybe you'll get something else in the afternoon - you don't have to get all the gifts in the morning. Малий дуже радів своїм чотирьом пакуночкам. The boy was very happy with his four packages. У них виявились: коробка They found: a box

кольорових олівців, іграшковий пістолет, книжечка й нові сині штанці. colored pencils, a toy gun, a book and new blue pants. Все йому страшенно сподобалось. He really liked everything. Які вони гарні — і мама, і тато, і Боссе, і Бетан! How beautiful they are - mom and dad, Bosse and Bethan! Ніхто не має таких гарних батьків і таких уважних сестри та брата! No one has such good parents and such attentive siblings!

Малий кілька разів вистрілив із пістолета. The kid fired a gun several times. Звук був чудовий. The sound was great. Вся родина сиділа на краю ліжка і слухала, як він стріляє. The whole family sat on the edge of the bed and listened to him shoot. О, він дуже любив їх усіх! Oh, he loved them all so much! [364]

— Подумати лише, минуло вже вісім років, відколи цей пуцьвірінок з'явився на світ! - To think that eight years have passed since this little bird was born! — сказав тато.

— Так, час збігає! - Yes, time is running out! — зітхнула мама.— А пам'ятаєш, який того дня був дощ у Стокгольмі? - "Do you remember how rainy it was in Stockholm that day?

— Мамо, то я народився тут, у Стокгольмі? - Mom, was I born here in Stockholm? — спитав Малий. — Ну звичайно, в Стокгольмі,— відповіла мама.

— Але ж Боссе й Бетан народилися в Мальме? - But Bosse and Bethan were born in Malmö, right?

— Так, у Мальме.

— А ви, тату, народилися в Ґетеборзі? - Were you born in Gothenburg, Dad? Ви якось мені казали... — Авжеж,— відповів тато. "You once told me..." "Of course," my father replied.

— А ви, мамо, де народилися? - And you, mom, where were you born?

— В Ескільтуні,— сказала мама. - "In Eskiltun," said my mother. Малий палко обняв її. The boy hugged her fervently.

— Яке щастя, що ми всі зустрілися! - What a blessing that we all met! Всі з ним погодились. Everyone agreed with him.

Потім вони ще раз проспівали Малому "На многі літа", а Малий ще раз вистрілив з пістолета. Then they sang "For many years to come" to Maly once again, and Maly fired his gun once more. І який був луск! And what a flake it was!

Протягом дня він ще не раз стріляв із пістолета, чекав на гостей і все згадував татові слова про те, що. Throughout the day, he fired his gun more than once, waiting for guests and always remembering his father's words about how може, вдень будуть іще якісь подарунки. Maybe there will be some more gifts in the afternoon. На мить він повірив, що станеться диво — йому подарують собаку але відразу ж зрозумів, що такого не може бути, і навіть вилаяв себе за дурні мрії. For a moment, he believed that a miracle would happen - he would be given a dog, but he immediately realized that this could not happen, and even scolded himself for his stupid dreams. Адже він вирішив не думати сьогодні про собаку і бути веселим цілий день After all, he decided not to think about the dog today and to be cheerful all day long

І Малий справді був веселий. And Maly was really funny.

Зразу ж після обіду мама почала накривати стіл ; його кімнаті. Immediately after lunch, my mother started setting the table in his room. Вона прибрала стіл квітами і принесла три найкращі рожеві чашечки She decorated the table with flowers and brought three of the best pink cups

— Мамо,— сказав Малий,— треба чотири чашки. - "Mom," said the Kid, "we need four cups. [365] [365]

— Навіщо чотири? - Why four? — здивувалася мама. - Mom was surprised.

Малий збентежився. The boy was confused. Тепер він мусив признатися, що запросив на іменини й Now he had to admit that he had invited her to a birthday party and

Карлсона, хоч мама, звичайно, не буде рада. Carlson, although my mother will certainly not be happy.

— Карлсон, що живе на даху, також прийде до мене,— сказав Малий і твердо - "Carlson, who lives on the roof, will also come to me," said Maly, firmly.

подивився мамі в очі. I looked my mom in the eye.

— Ох,— зітхнула мама.— Ну що ж, хай приходить. - "Oh," my mother sighed, "well, let him come. Адже сьогодні твої іменини. After all, today is your name day.

Вона погладила Малого по русявій голівці. She stroked Maly's blond head.

— Скільки ще в тебе дитячих вигадок, Малий. - "How many more childish inventions do you have, Maly? Навіть не віриться, що тобі вже вісім I can't believe you're already eight

років... Якого ж ти насправді віку? years... How old are you really?

— Я чоловік у розквіті сил,— поважно відповів Малий.— Достоту, як Карлсон! - "I am a man in the prime of life," Maly replied respectfully. "Just like Carlson!

Час повільно минав. Time passed slowly. Уже давно настало те "вдень", що про нього казав тато, але The "day" my father used to talk about has long since arrived, but

ніяких більше подарунків Малий не одержав. Maly did not receive any other gifts.

Та врешті один він таки дістав. But he finally got one.

Боссе й Бетан — у них ще не почалися канікули — повернулися зі школи і відразу Bosse and Bethan - they hadn't started their vacation yet - returned from school and immediately

ж зачинилися в кімнаті Боссе. They locked themselves in Bosse's room. Малого туди не пустили. The kid was not allowed in. Він чув, як брат і сестра сміялися та шелестіли папером за дверима, і аж лопав з цікавості. He heard his brother and sister laughing and rustling paper outside the door, and he was bursting with curiosity.

За деякий час вони вийшли, і Бетан, сміючись, вручила йому пакунок. After a while, they came out, and Bethan handed him a package, laughing. Малий дуже зрадів і хотів зразу розірвати обгортку, але Боссе сказав: The boy was very excited and wanted to tear the wrapper right away, but Bosse said no:

— Спершу прочитай вірша на пакунку. - First, read the poem on the package.

Вони написали вірша великими друкованими літерами, щоб Малому було легко читати. They wrote the poem in large block letters so that it would be easy for Maly to read.

Ось що він прочитав: Кожну днину, повсякчас Ти канючив пса у нас. This is what he read: 'Every day, every night, You have been barking at the dog in our midst.

Тож сестричка й братик — ах! So my sister and brother-ah! — [366]

Хоч набігалися страх, I was afraid, though,

А купили тобі пса. And they bought you a dog.

Це не песик, а краса! It's not a dog, it's a beauty!

Оксамитовий, пухкий, Velvety, plump,

І ласкавий, і м'який, Both gentle and soft,

Не попросить їсти й пити, He will not ask for food or drink,

Буде він тебе любити. He will love you.

Малий стояв, мов укопаний, і не казав ні слова. The boy stood there like a stone and didn't say a word.

— Ну, а тепер розв'яжи пакунок,— мовив Боссе. - "Now untie the package," Bosse said.

Та Малий кинув пакунок на підлогу, і з очей йому бризнули сльози. But Maly threw the package on the floor, and tears splashed from his eyes. — Чого ж ти, Малий, що з тобою? - What's wrong with you, Maly? — спитала Бетан. - Bethan asked.

— Не плач, Малий, не треба! - Don't cry, Maly, don't! — засмучено сказав Боссе. - Bosse said sadly.

Бетан обняла його. Bethan hugged him.

— Пробач нам! - Forgive us! Ми тільки хотіли пожартувати, розумієш? We just wanted to make a joke, you know? Малий рвучко випручався The boy jerked upright.

від неї. from her. Обличчя в нього було мокре від сліз. His face was wet with tears.

— Ви ж знали,— схлипнув він,— ви ж знали, що я хотів живого собаку! - You knew," he sobbed, "you knew I wanted a live dog! А ви ще й

дратуєте мене...

Він побіг до своєї кімнати і впав на ліжко. Боссе і Бетан кинулись за ним. Прибігла

й мама. Проте Малий не слухав, що вони йому казали,— він аж тіпався з плачу. However, Maly did not listen to what they were saying to him - he was crying.

Тепер іменини були зіпсовані. Now the name day was ruined. А він же хотів цілий день бути веселим, навіть коли й And he wanted to be cheerful all day long, even when

не дістане собаки. will not get the dog. Але одержати в подарунок, ніби на сміх, оксамитового песика... Згадуючи про це, Малий знову починав ридати і ще глибше ховав обличчя в подушку. But to receive a velvet dog as a gift, as if to make fun of me... Remembering this, Maly started to sob again and buried his face even deeper into the pillow.

Мама, Боссе й Бетан стояли навколо ліжка Малого Вони теж були зажурені. Mom, Bosse, and Bethan stood around the boy's bed. They were sad, too.

— Треба зателефонувати татові й попросити, щоб вії прийшов з роботи трохи раніше,— сказала мама. - "We should call my dad and ask him to come home from work a little earlier," said my mom. [367]

Малий плакав... Що з того, що тато прийде додому? The little boy was crying... So what if dad comes home? Все тепер здавалося Малому безнадійно смутним. Everything now seemed hopelessly sad to Maly. Іменини зіпсовані, і нічим уже не зарадиш. The name day is ruined, and there's nothing you can do about it.

Він чув, як мама пішла телефонувати, але плакав далі. He heard his mom go to make a phone call, but he kept crying. Чув, як через годину прийшов додому тато, але не перестав плакати. I heard my dad come home an hour later, but he didn't stop crying. Він більше ніколи не буде веселий. He'll never be happy again. Найкраще було б тепер умерти, і тоді Боссе й Бетан залишили б собі оксамитового песика, щоб той їм завжди нагадував, яку кривду вони заподіяли своєму маленькому братикові на його іменини, коли він був ще живий... The best thing would be to die now, and then Bosse and Bethan could keep the velvet dog to remind them of the wrong they had done to their little brother on his birthday when he was still alive...

Та ось усі знов зібралися коло його ліжка — і тато, і мама, і Боссе, і Бетан. But now everyone was gathered around his bedside again, including his father, mother, Bosse, and Bethan. Проте Малий ще глибше занурив обличчя в подушку. But Malyi buried his face even deeper into the pillow.

— Слухай, Малий, там біля дверей на тебе хтось чекає,— сказав тато. - "Listen, Maly, there's someone waiting for you at the door," said my father. Малий не озвався. The boy did not respond. [368]

Тато поторсав його за плече. Dad tapped him on the shoulder.

— Чуєш, на тебе в сінях чекає один приятель! - Hey, there's a friend waiting for you in the hayloft!

— То Гунілла або ж Крістер,— неприязно промурмотів Малий. - "It's either Gunilla or Krister," Maly muttered unfriendly. — Ні, цього разу приятеля звуть Бімбо! - No, this time his name is Bimbo! — сказала мама.

— Я не знаю ніякого Бімбо! — промурмотів Малий ще неприязніше. - Maly muttered even more unfriendly.

— Ти його справді не знаєш,— сказала мама.— Але він дуже хоче познайомитися з тобою. - "You don't really know him," said my mother, "but he really wants to meet you.

Тієї миті в сінях тоненько заскавчало цуценя. At that moment, a puppy barked softly in the hayloft.

Малий напружив м'язи і вчепився в подушку. The boy tensed his muscles and clutched at the pillow. Ні, це йому уявляється. No, he's imagining it.

Коли цуценя заскавчало ще раз, Малий аж підскочив на ліжку. When the puppy barked again, Maly jumped up and down on the bed.

— То пес? - Is that a dog? — спитав він.— Справжній живий пес? - "A real live dog?

Тоді Боссе кинувся до сіней і за мить повернувся, несучи на руках — о, мабуть, це Then Bosse rushed to the barn and returned a moment later, carrying a

все тільки сон! It's all just a dream! — маленьку таксу. - a small dachshund.

— Це мій живий песик? - Is this my live dog? — прошепотів Малий. - Maly whispered.

В очах йому ще й досі блищали сльози. Tears still shone in his eyes. Він простяг руки до Бімбо. He held out his hands to Bimbo. Здавалося, It seemed so,

Малий боїться, що цуценя може кожної миті зникнути, як марево. The boy is afraid that the puppy may disappear like a mirage at any moment.

Але цуценя не зникало. But the puppy did not disappear. Воно сиділо в Малого на руках, лизало йому обличчя, It was sitting in Maly's arms, licking his face,

скавчало й гавкало, обнюхувало йому вуха. It was whining and barking, sniffing his ears. Бімбо був зовсім-зовсім живий! Bimbo was very, very much alive!

— Тепер ти радий, Малий? - Are you happy now, Maly? — запитав тато. - Dad asked.

Малий тільки зітхнув. The kid just sighed. Як можна таке питати! How can you ask such a question! Він був такий щасливий, що йому аж He was so happy that he could not believe it.

защеміло десь усередині — чи то в душі, чи в животі. I felt a pinch somewhere inside, either in my soul or in my stomach. А може, так завжди буває, .коли ти по-справжньому щасливий? Or maybe it always happens when you're really happy? [369]

— А той оксамитовий песик буде іграшкою для Бімбо. - And that velvet dog will be a toy for Bimbo. Добре, Малий? Okay, Maly? — спитала Бетан.— Ми й гадки не мали тебе дратувати... так жорстоко,— додала вона. - We never meant to annoy you... so cruelly," she added.

Малий усе забув. The boy forgot everything. Крім того, він не дуже дослухався до її слів, бо саме розмовляв з Бімбо. Besides, he didn't really listen to her words because he was talking to Bimbo.

— Бімбо, любий Бімбо, ти — мій собака! - Bimbo, dear Bimbo, you are my dog! Потім він сказав мамі:

— Мені здається, що Бімбо куди кращий за Альберга. - I think Bimbo is much better than Alberg. Адже такси — найкращі в світі собаки. After all, dachshunds are the best dogs in the world.

Та ось Малий згадав, що скоро мають прийти Гунілла й Крістер. But then Maly remembered that Gunilla and Krister were coming soon.

О, він навіть не уявляв собі, скільки радощів дасть йому цей день. He had no idea how much joy this day would bring him. Подумати тільки, адже Гунілла й Крістер зараз побачать, що він має собаку, цього разу справді свого власного собаку, та ще й такого гарного, найкращого в світі! To think that Gunilla and Christer would now see that he had a dog, this time really his own dog, and such a beautiful dog, the best in the world!

Але раптом він занепокоївся: But suddenly he got worried:

— Мамо, а я зможу взяти Бімбо, коли їхатиму до бабусі? - "Mom, can I take Bimbo when I go to Grandma's?

— Авжеж. Ти повезеш його ось у цьому кошику,— відповіла мама й показала на "You'll take him in this basket," my mother answered and pointed to

маленького кошика, що його Боссе приніс із сіней разом з цуценям. The small basket that Bossé had brought from the barn with the puppy.

— Добре,— зрадів Малий. - Good," Maly was happy.

Пролунав дзвінок. The bell rang. Це прийшли Гунілла й Крістер. Малий кинувся їм назустріч і The boy ran to meet them and

закричав: I shouted:

— Мені подарували собаку! Я тепер маю власного собаку!

— Гляньте, який чудовий! — вигукнула Гунілла, але потім похопилась і сказала: — - Gunilla exclaimed, but then caught herself and said, "I'm sorry.

Вітаємо тебе! Congratulations! Ось подарунок від Крістера й від мене.

І вона дала Малому пакуночок із цукерками. Потім знов кинулася до Бімбо й Then she rushed back to Bimbo and

закричала: I screamed:

— О, який же він гарненький!

Малому було приємно слухати такі слова. [370]

— Майже такий гарний, як Йофа,— мовив Крістер.

— Навіть кращий,— сказала Гунілла.— І куди кращий за Альберга. - Even better," Gunilla said, "and much better than Alberg.

— Еге ж, за Альберга кращий,— погодився Крістер.

Малий подумав, що і Гунілла й Крістер чудові приятелі. І він запросив їх до

іменинного столу.

Мама саме наставила там повно-повнісінько смачних бутербродів з шинкою та My mom had just set out a table full of delicious ham sandwiches and

сиром і цілу купу тістечок. cheese and a whole bunch of cakes. А посеред столу поставила іменинний торт з вісьмома свічечками. And in the middle of the table she put a birthday cake with eight candles.

Потім вона принесла з кухні великий глечик гарячого шоколаду й почала наливати його в чашки. Then she brought a large pitcher of hot chocolate from the kitchen and started pouring it into the cups.

— Ми не чекатимемо на Карлсона? — обережно спитав її Малий. [371]

Мама похитала головою.

— Ні, я гадаю, що не варто на нього чекати. - No, I don't think we should wait for him. Бо знаєш, Малий, я майже певна, що

він сьогодні не прийде. І взагалі, махни ти на нього рукою. And in general, give up on him. Адже тепер у тебе є Бімбо. After all, now you have Bimbo. Звісно, тепер у Малого був Бімбо, але все одно він хотів, щоб Карлсон прийшов на Of course, now Maly had Bimbo, but he still wanted Carlson to come to the

його свято. his holiday.

Гунілла й Крістер сіли до столу, і мама почала пригощати їх бутербродами. Gunilla and Christer sat down at the table, and their mother began to serve them sandwiches. Малий Small

поклав Бімбо в кошик і також сів до столу.

Потім мама вийшла, залишивши дітей самих. Then the mother went out, leaving the children alone.

Боссе просунув носа в двері й гукнув: Bosse stuck his nose in the door and called out:

— Не з'їжте весь торт, залиште й нам з Бетан покуштувати! - Don't eat all the cake, leave some for Bethan and me to eat!

— Добре, залишимо по шматочку,— пообіцяв Малий.— Хоч це й несправедливо: - "Okay, we'll leave a piece each," Maly promised, "even though it's not fair:

адже ви стільки з'їли іменинних тортів, поки мене ще не було на світі. because you ate so many birthday cakes before I was born.