×

We use cookies to help make LingQ better. By visiting the site, you agree to our cookie policy.


image

"Маленький Принц" Антуан де Сент-Екзюпері, Частина друга (2)

Частина друга (2)

ніякої користі....

Бізнесмен відкрив рота, але так і не знайшов, що відповісти, і маленький принц пішов собі.

«Ці дорослі таки незвичайні люди», – простодушно думав він, мандруючи далі.

XIV

П'ята планета була дуже цікава. З усіх вона була найменша. На ній якраз вистачало місця для ліхтаря і ліхтарника. Маленький принц ніяк не міг зрозуміти, навіщо серед неба, на планетці, де нема ні будинку, ні населення, потрібні ліхтар і ліхтарник. Одначе він сказав про себе: «Можливо, цей чоловік тут і недоречний. А проте він не так недоречний, як король, честолюбець, бізнесмен і пияк. В його роботі принаймні є сенс. Коли він засвічує свій ліхтар – то ніби народжується ще одна зірка або квітка. Коли гасить ліхтар – то присипляє ту зірку чи квітку. Дуже гарне заняття. Це справді корисно, бо красиво».

І, наблизившись до планети, він шанобливо вклонився ліхтарникові:

– Добрий день. Навіщо ти оце зараз погасив свій ліхтар?

– Такий наказ, – відповів ліхтарник. – Добрий день.

– А що то за наказ?

– Щоб я гасив свій ліхтар. Добрий вечір. І він знову його засвітив.

– А нащо ти знову його засвітив?

– Такий наказ, – відповів ліхтарник.

– Не розумію, – мовив маленький принц.

– Тут нічого розуміти, – сказав ліхтарник. – Наказ є наказ. Добрий день.

І погасив ліхтар.

Потім картатою червоною хустинкою витер з лиця піт і сказав:

– Жахлива у мене робота. Колись у цьому був сенс. Вранці я гасив ліхтар, а ввечері світив. Решту дня я міг відпочивати, а решту ночі – спати...

– А потім наказ перемінився?

– Наказ не перемінився, – сказав ліхтарник. – У тому й лихо! Планета з кожним роком обертається швидше й швидше, а наказ лишився той самий.

– А як же тепер? – спитав маленький принц.

– Тепер планета повністю обертається за одну хвилину, і я не маю ні секунди відпочинку. Щохвилини я засвічую ліхтар і гашу.

– От цікаво! День у тебе триває одну хвилину!

– Нічого цікавого, – сказав ліхтарник. – Уже місяць як ми з тобою розмовляємо.

– Місяць? !

– Так. Тридцять хвилин. Тридцять днів. Добрий вечір.

І він знову засвітив ліхтар.

Маленький принц подивився на ліхтарника – йому подобався цей чоловік, який так вірно виконував наказ. Маленький принц згадав, як колись, переставляючи свій стілець, він шукав місце, звідки було б видно захід сонця. І йому захотілося допомогти приятелеві:

– Слухай... я знаю, як зробити, щоб ти відпочивав, коли тільки захочеш...

– Я весь час хочу, – зітхнув ліхтарник.

Бо людина може бути водночас і вірна обов'язку і ледача.

І маленький принц вів далі:

– Твоя планетка така крихітна, що ступиш три кроки і вже обійдеш її. Досить тобі йти не поспішаючи, і ти весь час будеш на сонці. Коли надумаєш відпочити, – починай ходити... і день триватиме доти, доки тобі схочеться.

– Ну, це мало що дає, – сказав ліхтарник. – Найбільше в світі я люблю спати.

Тоді кепсько, – поспівчував маленький принц.

– Кепсько, – згодився ліхтарник. – Добрий день.

І погасив ліхтар.

«Цього чоловіка, – сказав собі маленький принц, уже мандруючи далі, – цього чоловіка зневажали б усі інші – і король, і честолюбець, і пияк, і бізнесмен. А тим часом тільки він, здається мені, не смішний. Мабуть, тому, що він не думає про себе».

Маленький принц зітхнув із жалем:

«Він єдиний, хто міг би стати моїм другом. Але його планета надто маленька. На двох там немає місця...»

Він не наважувався признатися собі, що жалкував за цією благословенною планетою головним чином тому, що на ній за двадцять чотири години можна було тисячу чотириста сорок разів бачити захід сонця!


Частина друга (2) Part two (2) Deuxième partie (2)

ніякої користі.... no use.... pas d'Utilisation....

Бізнесмен відкрив рота, але так і не знайшов, що відповісти, і маленький принц пішов собі. The businessman opened his mouth, but could not find anything to answer, and the little prince went away. L'homme d'affaires ouvrit la bouche, mais ne trouva rien à répondre, et le petit prince s'en alla.

«Ці дорослі таки незвичайні люди», – простодушно думав він, мандруючи далі. "These adults are unusual people," he thought naively as he continued his journey.

**__XIV__** XIV

П'ята планета була дуже цікава. The fifth planet was very interesting. З усіх вона була найменша. She was the smallest of all. На ній якраз вистачало місця для ліхтаря і ліхтарника. There was just enough space on it for a lantern and a lantern. Маленький принц ніяк не міг зрозуміти, навіщо серед неба, на планетці, де нема ні будинку, ні населення, потрібні ліхтар і ліхтарник. The little prince could not understand why a lantern and a lantern are needed in the middle of the sky, on a planet where there is neither a house nor a population. Одначе він сказав про себе: «Можливо, цей чоловік тут і недоречний. However, he said about himself: "Perhaps this man is not appropriate here. А проте він не так недоречний, як король, честолюбець, бізнесмен і пияк. And yet he is not as inappropriate as a king, an ambitious man, a businessman and a drunkard. В його роботі принаймні є сенс. At least there is meaning in his work. Коли він засвічує свій ліхтар – то ніби народжується ще одна зірка або квітка. When he lights up his lantern, it's as if another star or flower is born. Коли гасить ліхтар – то присипляє ту зірку чи квітку. When he extinguishes the lantern, he puts that star or flower to sleep. Дуже гарне заняття. A very good lesson. Це справді корисно, бо красиво». It's really useful because it's beautiful."

І, наблизившись до планети, він шанобливо вклонився ліхтарникові: And, approaching the planet, he respectfully bowed to the lamplighter:

– Добрий день. - Good day. Навіщо ти оце зараз погасив свій ліхтар?

– Такий наказ, – відповів ліхтарник. – Добрий день.

– А що то за наказ? - What kind of order is that?

– Щоб я гасив свій ліхтар. Добрий вечір. І він знову його засвітив. And he lit it again.

– А нащо ти знову його засвітив?

– Такий наказ, – відповів ліхтарник.

– Не розумію, – мовив маленький принц.

– Тут нічого розуміти, – сказав ліхтарник. "There's nothing to understand here," said the lamplighter. – Наказ є наказ. - An order is an order. Добрий день.

І погасив ліхтар. And extinguished the lantern.

Потім картатою червоною хустинкою витер з лиця піт і сказав: Then he wiped the sweat from his face with a checkered red handkerchief and said:

– Жахлива у мене робота. - I have a terrible job. Колись у цьому був сенс. It used to make sense. Вранці я гасив ліхтар, а ввечері світив. I turned off the lantern in the morning and lit it in the evening. Решту дня я міг відпочивати, а решту ночі – спати...

– А потім наказ перемінився? - And then the order changed?

– Наказ не перемінився, – сказав ліхтарник. – У тому й лихо! - That's the trouble! Планета з кожним роком обертається швидше й швидше, а наказ лишився той самий. The planet rotates faster and faster every year, but the order remains the same.

– А як же тепер? - And what now? – спитав маленький принц.

– Тепер планета повністю обертається за одну хвилину, і я не маю ні секунди відпочинку. - Now the planet completely rotates in one minute, and I don't have a second of rest. Щохвилини я засвічую ліхтар і гашу.

– От цікаво! День у тебе триває одну хвилину!

– Нічого цікавого, – сказав ліхтарник. – Уже місяць як ми з тобою розмовляємо. - We have been talking to you for a month now.

– Місяць? !

– Так. Тридцять хвилин. Тридцять днів. Добрий вечір.

І він знову засвітив ліхтар.

Маленький принц подивився на ліхтарника – йому подобався цей чоловік, який так вірно виконував наказ. Маленький принц згадав, як колись, переставляючи свій стілець, він шукав місце, звідки було б видно захід сонця. І йому захотілося допомогти приятелеві:

– Слухай... я знаю, як зробити, щоб ти відпочивав, коли тільки захочеш...

– Я весь час хочу, – зітхнув ліхтарник.

Бо людина може бути водночас і вірна обов'язку і ледача.

І маленький принц вів далі:

– Твоя планетка така крихітна, що ступиш три кроки і вже обійдеш її. Досить тобі йти не поспішаючи, і ти весь час будеш на сонці. Коли надумаєш відпочити, – починай ходити... і день триватиме доти, доки тобі схочеться.

– Ну, це мало що дає, – сказав ліхтарник. – Найбільше в світі я люблю спати.

Тоді кепсько, – поспівчував маленький принц.

– Кепсько, – згодився ліхтарник. – Добрий день.

І погасив ліхтар.

«Цього чоловіка, – сказав собі маленький принц, уже мандруючи далі, – цього чоловіка зневажали б усі інші – і король, і честолюбець, і пияк, і бізнесмен. А тим часом тільки він, здається мені, не смішний. Мабуть, тому, що він не думає про себе».

Маленький принц зітхнув із жалем:

«Він єдиний, хто міг би стати моїм другом. Але його планета надто маленька. На двох там немає місця...»

Він не наважувався признатися собі, що жалкував за цією благословенною планетою головним чином тому, що на ній за двадцять чотири години можна було тисячу чотириста сорок разів бачити захід сонця!