День захисниць України: історії двох ветеранок | DW Ukrainian

Це Юлія Микитенко….

А це Марія Щанкіна. Дві українські жінки. And this is Maria Shchankina. Two Ukrainian women.

Кияни могли випадково побачити Юлію, наприклад, поспішаючи додому в метро,

а Марію - під час прогулянки в столичному зоопарку. and Maria - during a walk in the capital's zoo.

Хтось навіть міг зустрітися з ними поглядом і не зрозуміти, що думками вони... на війні. Someone could even meet their eyes and not understand that their thoughts are... at war.

Захисниці Юлія і Марія належать до понад 13 тисяч жінок в Україні, які отримали бойовий досвід на Сході України.

Марія навчала десантників тактичної медицини і евакуйовувала поранених в Торецьку. Maria trained paratroopers in tactical medicine and evacuated the wounded to Toretsk.

Юлія спочатку працювала діловодом-бухгалтером, а потім керувала розвід-взводом на Світлодарській дузі. Yulia first worked as a clerk-accountant, and then led a reconnaissance platoon on the Svitlodar arc.

Повернення до мирного життя, якому передувала загибель на фронті її чоловіка, стало для Юлії викликом. Returning to a peaceful life, which was preceded by the death of her husband at the front, became a challenge for Yulia.

Коли я ходила по місту, я уявляла, як будуть виглядати ті чи інші будинки, якщо у них влучить снаряд. When I walked around the city, I imagined how certain houses would look if a shell hit them.

Це не дуже прикольні відчуття. Мене це трошки дратувало, що коли я проходила по вулиці і проходила повз людей, то для них все було нормально. This is not a very pleasant feeling. It annoyed me a little that when I walked down the street and passed by people, everything was normal for them.

Зараз я розумію, що це добре, бо це заради чого ми там знаходилися, і зараз стоять військові, Now I understand that this is good, because this is what we were there for, and now there are soldiers,

щоби люди могли собі спокійно собі жити, але тоді у мене це викликало агресію. so that people could live peacefully, but then it caused me aggression.

Повністю обривати зв'язки з армією Юлія не хотіла. Julia did not want to completely sever ties with the army.

Досвід, здобутий на війні, ще два роки передавала своїм вихованкам - першому в історії взводу дівчат у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна.

І навіть тепер, після звільнення, працює в громадській організації, яка долає гендерні стереотипи в армії.

Брак рівноправ'я між чоловіками і жінками в українській армії певною мірою відчула на собі Марія.

Жінка має дві освіти - медичну і ветиринарну. The woman has two educations - medical and veterinary.

Коли почалася війна і на фронті бракувало медиків, вона не змогла далі спокійно працювати у столичній ветлікарні.

Марія відслужила у Збройних силах два контракти. Під час першого вчила десантників тактичної медицини. Maria served two contracts in the Armed Forces. During the first time, she taught paratroopers tactical medicine.

І хоча її курси проходили навіть офіцери Генштабу, офіційно вона вважалася лише медсестрою лазарету.

Адже тодішній устав не дозволяв довірити посаду інструктора в елітних десантних військах жінці.

При цьому сама вона ніколи не вимагала до себе особливого ставлення.

Я ніколи не відокремлювала себе, що я дівчинка. Я така сама військовослужбовиця, як і хлопці. I have never separated myself from being a girl. I am the same soldier as the boys.

Я ніколи не робила для себе поблажки, через це. Треба нести тяжкий рюкзак - я несу або щось важке зробити "хлопці поможіть" - ні, самі! I never made any concessions to myself because of that. You have to carry a heavy backpack - I carry or do something difficult "guys help" - no, you yourself!

І все ж, повертатися в армію Марія більше не хоче. And yet, Maria no longer wants to return to the army.

Натомість присвячує себе улюбленій професії - працює ветлікарем у Київському зоопарку.

Принаймні російсько-українська війна дещо прискорила реформування армії і в гендерних питаннях.

Так, з 2016 року Міністерство оборони розширило перелік посад, які можуть обіймати жінки.

Водночас жінки і надалі ходять не в усі наряди, часто не мають окремих вбиралень чи душових,

а на полігонах чи в зоні конфлікту спальні місця ділять із колегами-чоловіками, and on training grounds or in the conflict zone, sleeping places are shared with male colleagues,

розповідає радниця Головнокомандувача Збройних сил з гендерних питань.

З такими реаліями українського війська щоденно стикаються 32 тисячі жінок. 32,000 women in the Ukrainian army face such realities every day.

Дуже багато змін було зроблено в законодавстві, але багато чого ще не зроблено.

Наприклад, ми сьогодні за наказом міністра оборони відраховуємо вагітних курсанток.

З тим, щоби вона повертала ті кошти, які були витрачені на її навчання. Да, на жаль. So that she returns the funds that were spent on her education. Yes, unfortunately.

Така норма досі існує, і наше завдання, якомога скоріше прибрати цю норму.

Не завжди усвідомленою і далеко не вирішеною проблемою залишаються і випадки сексуальних домагань серед військових.

Юлія Микитенко намагається зарадити, працюючи над спеціальним чат-ботом, куди військові (і хлопці, і дівчата)

зможуть анонімно заявляти про сексуальне насильство чи домагання.

Військовослужбовці це люди, і вони мають право відстоювати свої особисті кордони.

Безпосередньо з сексуальними домаганнями - ні, але з такими речами як "а давай ти как то атблагадаріш", натякаючи на якісь сексуальні речі, таке було. Directly with sexual harassment - no, but with such things as "come on, you should thank me somehow", hinting at some sexual things, that was the case.

Я зазвичай не звертала на це увагу, але ти себе в такі моменти перестаєш відчувати людиною.

Марія вважає, що в армії, як і, наприклад, у медицині, немає жінок і чоловіків. Мовляв, на війні всі - в першу чергу, воїни. Maria believes that there are no men and women in the army, as well as, for example, in medicine. Like, in war, everyone is, first of all, soldiers.

Я ніколи не відчувала відсутності цієї інфраструктури.

Я ходила завжди в спільний туалет з хлопцями, ні, я, звичайно, казала: стоять тут на стрьомі, а я сходжу. I always went to the shared toilet with the boys, no, of course I said: they stand here on the stairs, and I go down.

Не питання! Бронижилет для жінок - ну це смішно!

Зрештою, ворожі снаряди теж не розрізняють, хто сидить в окопах української армії: дівчата чи хлопці, кажуть ветеранки. After all, enemy shells also do not distinguish between who is sitting in the trenches of the Ukrainian army: girls or boys, say veterans.

Тож головний біль, забої внутрішніх органів, інколи важкий посттравматичний синдром - це те, So a headache, bruises of internal organs, sometimes severe post-traumatic syndrome - this is what

з чим щодня живуть не лише захисники, а й захисниці, які повертаються в мирні українські міста і села з фронту.