image

Збірка оповідань сучасних українських письменників, Притча про Дрозофіл

Притча про Дрозофіл

Якось у мене в квартирі завелися дрозофіли. Вони оселилися на кухні, тому що там було найбільше їдла, придатного для їх, дрозофільного, травлення. За якийсь час дрозофілів розвелося так багато, що з погляду комахи, можна було говорити про паралельний розквіт кількох культур.

Розквіт епохи дрозофілів почався з кухонного ящика, де я тримав картоплю та моркву. Це, можна сказати, стало колискою їх цивілізації. У мене були періоди, коли я тижнями не з'являвся на квартирі, і мушки плодилися, не знаючи, що таке страх божий. Коли я нарешті заглянув у ящик з картоплею, то побачив, що вона запріла і погнила, а мушок розплодилося тьма-тьмуща. Не подумавши, я розкрив кульок, у якому загнила картопля, і звідти на білий світ вилетіла ціла хмара комашні. Так почалося велике переселення комашок по кухні.

Спершу я мирився з їх присутністю. Можливо, своєю тендітною мушачою увагою вони навіть лестили мені, такому великому і довговічному. Тривалість життя дрозофіли становить від семи до дванадцяти днів. Середнє арифметичне звідси – дев'ять з половиною днів. Середня тривалість життя чоловіків в Україні – 62 роки. З погляду дрозофіла середній чоловік живе понад дві тисячі комашиних життів.

Мушки літали по кухні й сідали на все, що бачили: на горнятко, на печенько, на кінчик ножа. На сторінку книжки. Для них не існувало жодних обмежень.

В один день я відчув, що мушу вчинити вплив на мушину цивілізацію, інакше нам всім загрожує екологічна катастрофа. Наголошу, що керувався я не людською дратівливістю, а суто еволюційними побудженнями. Людина – хижак. Їй властиво захищати власну територію. Єдиним виходом для мене було робити дрозофільну зачистку благородно, відкрито, не прикриваючись видимістю моралі.

Приблизно таке я думав, купляючи липок на мухи.

Липок не спрацював. Можливо, він розрахований на важких мух-зеленушок, на ос, а не на дрозофілів. Загинули одиниці. З мого боку втратами можна вважати те, що я ненароком замазав дверцята серванта мушачим клеєм.

Повертаючись до колиски цивілізації. Гнилу картоплю я викинув, і це стало поштовхом до великого переселення народів. Дрозофіли розділилися на дві чи три панівні нації. Одна згуртувалася на базі колонії у відрі на сміття. Як би я не зав'язував кульок з відходами, пару мужніх піонерів все одно проникали на заборонені території й продовжували свій рід.

Друга нація виросла з колонії, що оселилася на торішньому часнику, про який я зовсім забув.

Третя нація залишилася на прабатьківщині – у ящику на бульбу. З тих, що вижили після того, як зник їх основний харч, розвинулася зовсім мізерна культура. Вони були зразком декадансу – не цуралися посмоктати своїми хоботками навіть позаторішні плями жиру.

Я зрозумів, що перша спроба елімінації комах зазнала нищівної поразки. Мушки знахабіли, сідали на обличчя, залазили в носа.

У мушачій історії допоміг випадок.

Попередньо я ретельно прибрав усю надлишкову органіку з поля зору дрозофілів, ретельно прочистив ящик, викинув сміття. Але забув на столі пластикову пляшечку. У неї я наливав собі персиковий сік. Сік випив, а пляшечку сполоснути забув. Коли я вчергове, після тижневої відсутності, з'явився на кухні, пляшечка зісередини була сірою від маси дрозофілів, що набилася в неї у пошуках їжі. Я швидко закрив вихід корком і поклав пляшку на балкон. На дворі було –20?С, вони всі загинули.

Пару раз я ще випробовував дієвість пляшкової пастки, завжди успішно. Нарешті я вирішив зробити мега-пастку – сполоснув трилітровий слоїк цукровим сиропом, і закрив його капроновою кришкою, в якій вирізав отвір завбільши з 5-копієчну монету.

Так я став свідком занепаду плодючої цивілізації дрозофілів.

Я придивлявся уважно до того, як різні мушки поводяться у цьому світі. Більшість комашинок залізла у банку, де віддалася розпусті та чревоугодству. Цікаво, що плотські гріхи мушок, яких у достатній кількості було помітно крізь скло, не викликали в мене сексуального збудження чи пуританського неприйняття. Це було частиною їх способу життя, яке становило менше, ніж одну двохтисячну середнього життя чоловіка в Україні. З погляду Вічності надто мізерно судити мушок за їх розпусність чи схильність до переїдання, навіть у піст. У моїх діях не було осуду, а тільки бажання звільнити свою територію. Людина – хижак, що б не говорили вегетаріанці. Подивіться на свої зуби-“четвірки”. В анатомії вони звуться “іклами”.

Так на очах гинула колись могутня нація, просто піддавшись на поклик сиропу.

Але був й інший бік історії. Частина мушок, з невідомих мені причин, завжди летіла до вікна, на світло. Вони повзали по склу, слідили і билися об прозору перегородку, яка відділяла їх від зовнішнього. У всіх мушок, котрі летіли на світло, доля була однаковою. Вони загинули від холоду. Може, не загинули, може, впали в анабіоз – у будь-якому випадку, вони вибули з гри. Їх біда була не в тому, що вони летіли на світло. Біда мушок у тому, що світло було надто холодним – хоч і привабливе, але повністю байдуже до їх, мушачої, участі. Тіла загиблих ще й досі лежать у мене на підвіконні. Я не наважуюся змести їх, бо, в певному сенсі, шаную їх прагнення до світла.

Зараз мушок практично не залишилося. Практично всі загинули у сиропі, решту я прихлопнув на льоту. Я старався робити це саме на льоту, щоби мушка гинула достойно, у своїй стихії.

Наостанок пропоную вшанувати дух поодиноких мушок, яких я досі зустрічаю в коридорі, у ванні чи спальні. Доля їх незавидна – вони не розплодяться, бо у них немає пари. Як істоти вони приречені – поза кухнею немає ні їжі, ні тепла.

Але ці мушки зробили подвиг. Не в шану нації, не в шану батьківщини, від котрої не залишилося й сліду. Але в шану своєму духові, котрий розкрив перед ними нові горизонти. І хоча кінцевою точкою таких дрозофілів усе одно залишається смерть, я точно знаю, що моя рука не підніметься на них, де б вони не спочили.



Want to learn a language?


Learn from this text and thousands like it on LingQ.

  • A vast library of audio lessons, all with matching text
  • Revolutionary learning tools
  • A global, interactive learning community.

Language {0} is not supported by LingQ

Притча про Дрозофіл

Якось у мене в квартирі завелися дрозофіли. Once in my apartment got Drosophila. Вони оселилися на кухні, тому що там було найбільше їдла, придатного для їх, дрозофільного, травлення. They settled in the kitchen, because there was mostly food suitable for them, Drosophila, digestion. За якийсь час дрозофілів розвелося так багато, що з погляду комахи, можна було говорити про паралельний розквіт кількох культур. For some time, so many Drosophila divorced that from the point of view of the insect, it was possible to speak about the parallel flowering of several cultures.

Розквіт епохи дрозофілів почався з кухонного ящика, де я тримав картоплю та моркву. The flowering of the Drosophila era began with the kitchen drawer where I kept potatoes and carrots. Це, можна сказати, стало колискою їх цивілізації. This can be said to be the cradle of their civilization. У мене були періоди, коли я тижнями не з'являвся на квартирі, і мушки плодилися, не знаючи, що таке страх божий. I had periods when I didn't show up at the apartment for weeks, and the flies were born without knowing what the fear of God was. Коли я нарешті заглянув у ящик з картоплею, то побачив, що вона запріла і погнила, а мушок розплодилося тьма-тьмуща. When I finally looked into the potato box, I saw that it had stuck and rotted, and the fly had grown dark and gloomy. Не подумавши, я розкрив кульок, у якому загнила картопля, і звідти на білий світ вилетіла ціла хмара комашні. Without thinking, I opened the balls in which the potatoes had rotten, and from there a whole cloud of germs flew out into the white light. Так почалося велике переселення комашок по кухні. Thus began the great relocation of insects in the kitchen.

Спершу я мирився з їх присутністю. Можливо, своєю тендітною мушачою увагою вони навіть лестили мені, такому великому і довговічному. Perhaps with their fragile muscular attention, they even flattered me, so large and durable. Тривалість життя дрозофіли становить від семи до дванадцяти днів. Drosophila life spans from seven to twelve days. Середнє арифметичне звідси – дев'ять з половиною днів. The arithmetic mean from here is nine and a half days. Середня тривалість життя чоловіків в Україні – 62 роки. The average life expectancy for men in Ukraine is 62 years. З погляду дрозофіла середній чоловік живе понад дві тисячі комашиних життів. From the perspective of Drosophila, the average person lives over two thousand insects.

Мушки літали по кухні й сідали на все, що бачили: на горнятко, на печенько, на кінчик ножа. Flies flew through the kitchen and sat down on everything they saw: a pot, a cookie, a knife tip. На сторінку книжки. To the book page. Для них не існувало жодних обмежень. There were no restrictions for them.

В один день я відчув, що мушу вчинити вплив на мушину цивілізацію, інакше нам всім загрожує екологічна катастрофа. One day I felt that I had to influence the civilization of the fly, otherwise we all face an environmental disaster. Наголошу, що керувався я не людською дратівливістю, а суто еволюційними побудженнями. I emphasize that I was guided not by human irritability, but by purely evolutionary motives. Людина – хижак. Man is a predator. Їй властиво захищати власну територію. She has the property of protecting her own territory. Єдиним виходом для мене було робити дрозофільну зачистку благородно, відкрито, не прикриваючись видимістю моралі. The only way out for me was to do a drosophilic sweep nobly, openly, without being obscured by the semblance of morality.

Приблизно таке я думав, купляючи липок на мухи. That's what I thought when buying sticky flies.

Липок не спрацював. The sticky did not work. Можливо, він розрахований на важких мух-зеленушок, на ос, а не на дрозофілів. It may target heavy green flies, wasps, and not Drosophila. Загинули одиниці. Some were killed. З мого боку втратами можна вважати те, що я ненароком замазав дверцята серванта мушачим клеєм. For my part, the loss is that I accidentally smeared the door of the sideboard with adhesive glue.

Повертаючись до колиски цивілізації. Returning to the cradle of civilization. Гнилу картоплю я викинув, і це стало поштовхом до великого переселення народів. I threw away the rotten potatoes and this was the impetus for the great migration of peoples. Дрозофіли розділилися на дві чи три панівні нації. Drosophila was divided into two or three ruling nations. Одна згуртувалася на базі колонії у відрі на сміття. One rallied at the colony's base in a trash bin. Як би я не зав'язував кульок з відходами, пару мужніх піонерів все одно проникали на заборонені території й продовжували свій рід. No matter how I tie the balloons with waste, a couple of courageous pioneers still penetrated the forbidden territories and continued their lineage.

Друга нація виросла з колонії, що оселилася на торішньому часнику, про який я зовсім забув. The Second Nation grew out of a colony that settled in last year's garlic, which I had completely forgotten.

Третя нація залишилася на прабатьківщині – у ящику на бульбу. The third nation was left at home - in a potato box. З тих, що вижили після того, як зник їх основний харч, розвинулася зовсім мізерна культура. Of those who survived after their main food had disappeared, a very meager culture developed. Вони були зразком декадансу – не цуралися посмоктати своїми хоботками навіть позаторішні плями жиру. They were a model of decadence - they did not shy away from sucking on their trunks, even the last-minute spots of fat.

Я зрозумів, що перша спроба елімінації комах зазнала нищівної поразки. I realized that the first attempt at eliminating insects was devastating. Мушки знахабіли, сідали на обличчя, залазили в носа. Flies buzzed, sat on their faces, climbed into their noses.

У мушачій історії допоміг випадок. A case has helped in the sordid story.

Попередньо я ретельно прибрав усю надлишкову органіку з поля зору дрозофілів, ретельно прочистив ящик, викинув сміття. Previously, I carefully removed all excess organics from the field of view of Drosophila, carefully cleaned the box, threw away the garbage. Але забув на столі пластикову пляшечку. But I forgot a plastic bottle on the table. У неї я наливав собі персиковий сік. I poured myself a peach juice. Сік випив, а пляшечку сполоснути забув. He drank the juice and forgot to rinse the bottle. Коли я вчергове, після тижневої відсутності, з'явився на кухні, пляшечка зісередини була сірою від маси дрозофілів, що набилася в неї у пошуках їжі. When I returned to the kitchen again after a week's absence, the bottle inside was gray from the mass of Drosophila piled into it in search of food. Я швидко закрив вихід корком і поклав пляшку на балкон. I quickly closed the stopper exit and placed the bottle on the balcony. На дворі було –20?С, вони всі загинули. The yard was -20? C, they were all killed.

Пару раз я ще випробовував дієвість пляшкової пастки, завжди успішно. A couple of times I still tested the effectiveness of the bottle trap, always successful. Нарешті я вирішив зробити мега-пастку – сполоснув трилітровий слоїк цукровим сиропом, і закрив його капроновою кришкою, в якій вирізав отвір завбільши з 5-копієчну монету. Finally, I decided to make a mega-trap - rinsed a three-liter jar of sugar syrup, and closed it with a capron lid, in which he cut a hole larger with a 5-penny coin.

Так я став свідком занепаду плодючої цивілізації дрозофілів. So I witnessed the decline of the fertile Drosophila civilization.

Я придивлявся уважно до того, як різні мушки поводяться у цьому світі. I looked closely at how different flies behave in this world. Більшість комашинок залізла у банку, де віддалася розпусті та чревоугодству. Most of the wagons climbed into a bank where they indulged in fornication and harassment. Цікаво, що плотські гріхи мушок, яких у достатній кількості було помітно крізь скло, не викликали в мене сексуального збудження чи пуританського неприйняття. It is interesting that the carnal sins of the flies, which were noticeable enough through the glass, did not cause me sexual arousal or Puritan rejection. Це було частиною їх способу життя, яке становило менше, ніж одну двохтисячну середнього життя чоловіка в Україні. This was part of their way of life, which was less than one thousandth of a man's average life in Ukraine. З погляду Вічності надто мізерно судити мушок за їх розпусність чи схильність до переїдання, навіть у піст. From the point of view of Eternity, it is too small to judge flies for their laxity or tendency to overeat, even in fasting. У моїх діях не було осуду, а тільки бажання звільнити свою територію. In my actions there was no condemnation, but only a desire to free my territory. Людина – хижак, що б не говорили вегетаріанці. A man is a predator, whatever vegetarians say. Подивіться на свої зуби-“четвірки”. Look at your teeth - the fours. В анатомії вони звуться “іклами”. In anatomy, they are called fangs.

Так на очах гинула колись могутня нація, просто піддавшись на поклик сиропу. So in the eyes of the once mighty nation died, simply succumbing to the call of syrup.

Але був й інший бік історії. But there was another side to the story. Частина мушок, з невідомих мені причин, завжди летіла до вікна, на світло. Part of the flies, for reasons unknown to me, always flew to the window, into the light. Вони повзали по склу, слідили і билися об прозору перегородку, яка відділяла їх від зовнішнього. They crawled on the glass, followed and fought over the transparent partition that separated them from the outside. У всіх мушок, котрі летіли на світло, доля була однаковою. For all the flies that flew light, the fate was the same. Вони загинули від холоду. They died of cold. Може, не загинули, може, впали в анабіоз – у будь-якому випадку, вони вибули з гри. Maybe they didn't die, maybe they fell into anabiosis - in any case, they left the game. Їх біда була не в тому, що вони летіли на світло. Their trouble was not that they flew into the light. Біда мушок у тому, що світло було надто холодним – хоч і привабливе, але повністю байдуже до їх, мушачої, участі. The trouble with the flies is that the light was too cold - albeit attractive, but completely indifferent to their fussy involvement. Тіла загиблих ще й досі лежать у мене на підвіконні. The bodies of the dead are still on my windowsill. Я не наважуюся змести їх, бо, в певному сенсі, шаную їх прагнення до світла. I do not dare to move them because, in a sense, I respect their desire for light.

Зараз мушок практично не залишилося. Now the front sight is almost gone. Практично всі загинули у сиропі, решту я прихлопнув на льоту. Almost everyone died in the syrup, the rest I slammed on the fly. Я старався робити це саме на льоту, щоби мушка гинула достойно, у своїй стихії. I tried to do it on the fly, so that the fly died in dignity, in its element.

Наостанок пропоную вшанувати дух поодиноких мушок, яких я досі зустрічаю в коридорі, у ванні чи спальні. Finally, I suggest honoring the spirit of the single flies I still find in the hallway, in the bathroom or bedroom. Доля їх незавидна – вони не розплодяться, бо у них немає пари. Their fate is unenviable - they will not breed because they have no steam. Як істоти вони приречені – поза кухнею немає ні їжі, ні тепла. As creatures they are doomed - there is neither food nor heat outside the kitchen.

Але ці мушки зробили подвиг. But these flies did the feat. Не в шану нації, не в шану батьківщини, від котрої не залишилося й сліду. Not in honor of the nation, not in honor of the homeland, from which there is no trace. Але в шану своєму духові, котрий розкрив перед ними нові горизонти. But in homage to their spirit, which opened new horizons for them. І хоча кінцевою точкою таких дрозофілів усе одно залишається смерть, я точно знаю, що моя рука не підніметься на них, де б вони не спочили. Although death is still the end point of such Drosophila, I know for sure that my hand will not rise on them wherever they rest.

×

We use cookies to help make LingQ better. By visiting the site, you agree to our cookie policy.