Вовк і Лисиця
loup et renard
Лисиця десь м’ясця дістала.
Тихесенько прибігла під стіжок —
Ум’яла більшенький шматок,
А менший у сінце сховала
На другий раз, бо нужду знала;
Сама ж спочити прилягла…
Воно годиться, попоївши;
Не молода-таки й була,
Натомиться, всю ніч ходивши…
Аж ось — у гості Вовк біжить.
Elle a tranquillement couru sous la maille - Elle a réussi à obtenir un plus gros morceau, Et elle a caché le plus petit dans le foin Pour la deuxième fois, car elle en savait le besoin ; Elle-même s'est allongée pour se reposer... C'est bon après avoir bu ; Elle n'était pas jeune après tout, elle va se fatiguer à marcher toute la nuit... Et maintenant, le loup court pour lui rendre visite.
«От,— дума,— і лягла спочить!»
Добридень, кумо!
"Là," pensa-t-elle, "et elle s'est allongée pour se reposer!" Bonjour, Kumo !
— Вовк гукає.—
Той спить, хто щастя має!
- Le loup hurle - Celui qui a le bonheur dort !
От, кумо, лишенько мені
У сій поганій стороні:
Никав всю ніч, аж утомився —
Та й що ж!
Ici, kumo, je n'ai qu'une chose dans ce mauvais côté : j'ai dormi toute la nuit jusqu'à ce que j'en sois fatigué - Et alors !
Ніде не поживився!
Je ne gagnais ma vie nulle part !
Чи до кошари підберусь —
Боюсь!.
Arriverai-je à l'enclos — j'ai peur !
Вівчар не спить, в сопілку грає…
Таке-то кум твій щастя має.
Le berger ne dort pas, il joue de la pipe... Un tel parrain fait votre bonheur.
А їсти, кумо, аж-аж-аж!
Et mange, kumo, oh-oh-oh !
Цілісіньку б із’їв корову!
Je mangerais une vache entière !
—
Кума ж
На сюю жалібную мову
Так каже кумові свому:
— Сердешний куме!
- Le garçon d'honneur. A cette langue pitoyable. Alors il dit à son garçon d'honneur : - Cher garçon d'honneur !
Ну й чому
Ти не прибіг до мене вранці?.
Eh bien, pourquoi n'es-tu pas venu me voir demain matin ?
Отут не козаки живуть — поганці!
Les Cosaques ne vivent pas ici - des païens !
Мабуть, їм ніколи й заснуть;
Усе так пильно стережуть,
Що треба гаспидського митця,
Щоб обдурить та поживиться!.
Apparemment, ils ne dormiront jamais ; Tout est si bien gardé, qu'il faut un artiste haspidien pour tromper et gagner sa vie !.
Поїж сінця…—
А Вовчик не про сіно дума;
Коли б йому шматок м’ясця!
Mange du foin... - Et le Loup ne pense pas au foin ; Si seulement il avait un morceau de viande !
— Ні,— каже він,— спасибі, кумо!
—
Та й з тим голодний лицар мій
Пішов додому сам не свій.
- Et même ainsi, mon chevalier affamé est rentré chez lui tout seul, pas le sien.
Оце ж то теє: на, небоже,
Те, що мені не гоже.
C'est ça : sur, pour l'amour de Dieu, Ce que je n'aime pas.
