×

We use cookies to help make LingQ better. By visiting the site, you agree to our cookie policy.


image

Байки Леонiда Глiбова, Кіт і Баба

Кіт і Баба

У одному селі була Весела Баба Шелестиха. — Аби я добренько жила, А більш копи не буде лиха! — Шуткуючи було і скаже, і моргне.— Дивіться на мене! Всім весело, як Шелестиха скаче,— Не треба нам того, хто плаче, Сльозами коровай не бгать…— Весела Баба, що казать! Раз на святках пішла куму провідать, Погостювать і пообідать, В беседі серце звеселить, Дулівочки попить, А на потуху Варенуху. Оставсь у хаті Кіт хазяйнувать, Щоб мишам волі не давать; Сидів він цілий день під лавою даремно, Аж покіль стало темно, А бісова мишва ніде не шелестить; Розсердивсь на таку дурницю, Нюхнув угору — щось пахтить; Він скочив на полицю І з миски ковбасу під припічок поніс; «Жди тих мишей,— подумав,— хай їм біс! Се, певно, корисніше буде, Недаром же смакують люде…» Аж двері рип у хату із сіней,— Вернулась Баба із гостей; Як глянула — аж здивувалась, Не думала, не сподівалась, Щоб збожеволів Кіт,— Хіба пристріт! Швиденько свічку засвітила, Сама на лаві сіла; Під припічком мурло сидить, А Баба головою хить та хить І ну хазяїна журити: — Так от як ти почав робити! За те, що жив в теплі, в добрі… Гай-гай! Сміятимуться кури, Кричатимуть в дворі: Ледащо Кіт, злодюга мурий, Знущається над бабиним добром… Його із хати помелом!.— А Кіт ковбаску уминає, Неначе й не до його річ. Бабуся знов: — І сорому немає! Ковбаски захотів… який панич… Се не панич, се чортова нахаба, Се капость, се розор, а не користь…— Дудукає п'яненька Баба, А мурий їсть собі та їсть. Що ж помоглось від бабиної казки? Занапастив кільце ковбаски, До половини, може, з'їв, А то порвав і розкришив. До прикладу я хочу так сказати: Де треба настрашить, там нічого в кутку, Як кажуть, прясти на тонку І теревені розпускати.


Кіт і Баба Cat and Baba

У одному селі була Весела Баба Шелестиха. In one village there was Vesela Baba Shelestyha. — Аби я добренько жила, А більш копи не буде лиха! — That I may live well, And there will be no more calamity! — Шуткуючи було і скаже, і моргне.— Дивіться на мене! - He would say jokingly and wink. - Look at me! Всім весело, як Шелестиха скаче,— Не треба нам того, хто плаче, Сльозами коровай не бгать…— Весела Баба, що казать! Раз на святках пішла куму провідать, Погостювать і пообідать, В беседі серце звеселить, Дулівочки попить, А на потуху Варенуху. Once at the holidays, she went to visit the godmother, to visit and have dinner, In the conversation, the heart will be happy, to drink Dulivochki, And at the end of the day, Varenukh. Оставсь у хаті Кіт хазяйнувать, Щоб мишам волі не давать; Сидів він цілий день під лавою даремно, Аж покіль стало темно, А бісова мишва ніде не шелестить; Розсердивсь на таку дурницю, Нюхнув угору — щось пахтить; Він скочив на полицю І з миски ковбасу під припічок поніс; «Жди тих мишей,— подумав,— хай їм біс! Се, певно, корисніше буде, Недаром же смакують люде…» Аж двері рип у хату із сіней,— Вернулась Баба із гостей; Як глянула — аж здивувалась, Не думала, не сподівалась, Щоб збожеволів Кіт,— Хіба пристріт! Швиденько свічку засвітила, Сама на лаві сіла; Під припічком мурло сидить, А Баба головою хить та хить І ну хазяїна журити: — Так от як ти почав робити! За те, що жив в теплі, в добрі… Гай-гай! Сміятимуться кури, Кричатимуть в дворі: Ледащо Кіт, злодюга мурий, Знущається над бабиним добром… Його із хати помелом!.— А Кіт ковбаску уминає, Неначе й не до його річ. Бабуся знов: — І сорому немає! Ковбаски захотів… який панич… Се не панич, се чортова нахаба, Се капость, се розор, а не користь…— Дудукає п'яненька Баба, А мурий їсть собі та їсть. Що ж помоглось від бабиної казки? Занапастив кільце ковбаски, До половини, може, з'їв, А то порвав і розкришив. До прикладу я хочу так сказати: Де треба настрашить, там нічого в кутку, Як кажуть, прясти на тонку І теревені розпускати.