image

Voices of Ukraine, Voices of Ukraine Episode 1: Artem Pushka.

Voices of Ukraine Episode 1: Artem Pushka. Street workout champion of Ukraine.

Коли був той перший момент, коли ти вирішив,

що воркаут це твоє? - Не було такого моменту, був момент, коли я... просто мені брат показав відео в Інтернеті. Він там трошки ходив з хлопцями займатися. І я вирішив спробувати. В мене получилось. І потім я просто захотів обігнати брата.

Вітаю вас у нашій програмі "Голоси України".

Сьогодні зі мною Артем, який є чемпіоном України з вуличної гімнастики. Привіт, Артем. - Привіт.

Мені 22 роки. Я взагалі родом із Вінницької області, займаюся я 4 роки воркаутом.

Я взагалі працюю кладовщиком на складі тканин. Слава Богу, що лояльне начальство мені

дозволяє уходити раніше тренуватися і зараз дає мені спонсорство на чемпіонат (світу).

- Тому що начальник сам хотів займатися воркаутом? - Ні. Я думаю через те, що він, коли я виходив вже з його кабінету після цієї

новини, він сказав, що в нас є Усик, в нас є Ломаченко і надіюсь у нас буде такий відомий Пушка.

Скільки годин в день треба тренуватися? Якщо кожен день, то хватає в

принципі дві години, якщо вивозить організм це, тому що не кожен організм

моде кожен день тренуватися. У когось получається

через день. Взагалі в ідеалі тренуватися через день. Ну іменно по воркауту, щоб тіло

восстанавлювалось. Ну якщо невеликі нагрузки, то можна і кожен день, вполнє хорошо. - А в тебе є тренер?

Або ти сам тренуєшся? - Ні, все сам. А як це відбувається? Ти дивишся відео в Інтернеті? - Ні, сразу, коли починав, да, я дивився відразу

відео в інтернеті з Ютубу починалось, тобі ще дуже мало інформації було. Багато травм, я ж

кажу, було тому, що при вивченні різних елементів не розумів як їх правильно (робити).

Хотів бистріше без належної на то бази, не хтів качатись, хтів бистро зробити і плече був зірвав дуже

сильно, яке зараз минуло чотири роки і воно ще дає про себе знати. Це (воркаут), як ось це... гімнастика,

це до гімнастики більше (належить). Це не атлетика, якщо так ...-Так, це іменно гімнастика, тому що взагалі воно пішло так і від

гімнастики, і зараз вже його рівень виходить, якщо

в 2013 році був його рівень ще так собі. Ну не

було таких елементів аж вау, вони більше силові були, то зараз сюди дуже багато

приписують елементів з гімнастики реальних. Була така гімнастка Ольга Корбут, яка

робила запрещенний елемент на турніку, коли стаєш ногами на турнік і робиш сальто, хватаючись

руками за перекладину. То його потім з гімнастики взагалі вичеркнули, цей елемент, тому що він дуже...

по-перше він зупиняє комбінації на турніку і по-друге не можна ставати ногами на

турнік, там тільки все руками. Але в нас зараз в воркауті його робе такий хороший атлет кожен

третій, можна сказати. - Скільки таких людей у Дніпрі? Скільки вас? Нас, іменно тих, хто воркаутом займається

зараз... - Такого рівня чемпіонів, ну не рівня чемпіонів України, я зрозумію, а такого більш серйозного рівня, не просто.

- Серйозного рівня багато. Я би сказав, тренера воркаут академії, там де я працював...

напевно, вісім, таких достойних. - Тобто, вісім - це багато, але

Дніпро - це місто-мільйонник. - Да, але вісім - це багато для города такого, тому що в кожному городі України є

один-два атлети максимум. Я переживаю, що я дуже вже старий для цього спорту. - Старий? - 22 роки? Тобі 22 і ти вже застарий? - Да.

А які переваги саме цього спорту над іншими, чому саме цей спорт, ти ж міг... там... в інфіз піти? - Дуже легко доступний. - Легко доступний? - Площадку, я думаю, навіть без площадки, можна просто куча елементів, наприклад, статики чи просто

накачатися можна просто маючи підлогу під собою. - Як ти знаходиш мотивацію?

- Мотивацї? Напевно, щоб стати лучшим для себе, обігнати навіть не якогось атлета, а себе. З кожним днем треба

ставати лучшим для себе. -А ти знаєш мови? Крім от українською, російською та володієш, так? -Ммм, да. Чуть-чуть.

- Чуть-чуть? - Трошки да. Англійською взагалі ні. -Тобто фактично ти - україномовна людина. -Так.

І російську ти розумієш добре, але ти не говориш? - Сильно, да. - То це от українець, який говорить

українською мовою. - Так. Я приїхав з Вінниці, я взагалі дуже хорошо українською розмовляв, але мені казали

зразу же, відколи я приїхав, мені сразу в перші дні казали: "ну поживеш тут пару років і поймеш, що

ти будеш, буде мінятись". І я зараз за собою відчуваю, що буває проскакує чисто руське

слово і буває взагалі такий суржик некрасивий, який мене бісить, я чуть лі не б'ю себе по губам.

- Ти приїхав з україномовного регіону, ти переїхав до російськомовного більш. - Так. -Ти це

відчуваєш? Є якась така критична (різниця)? Дуже часто кажуть, що Україна, вона така не єдина якась, є велика (різниця). Ти це відчув?

Я як тільки приїхав в Дніпро, саме перше моє запитання до мого роботодавця і друга

Дениса Мініна, який мене запросив сюди тренувати, було питання чи можна

на українській, тому що я знав, що я російську просто не вивезу. Мені це було

важко, і тим паче з дітьми, з їхніми батьками, вони відчували це, і він сказав що не

можна, а треба, потрібно. І це мене дуже, я

зрадів, але при розмові з дітьми, я зрозумів,

що вони мене взагалі не розуміють. І такий напряг був, приходилось по-маленьку ії трошки і

по-російськи, коли казав: "Іди на скат або шину, або туди, на колесо", - і він дивиться на мене:

"А що це таке?". Взагалі, як громадяни до мене ставились, ну я не відчував того (особливого ставлення). Так, зразу

було ніякого, але все одно, навіть в Дніпрі, дуже часто можна побачити чисто українську мову,

я не розумію того, що дехто буває кричить: " Ой, а чого російською розмовляєш". Я взагалі не

розділяю людей на мови, чи на їхні предпочтєнія, на релігії.

Це взагалі немає сенсу ніякого, тому що людина

вільна, і вона має право робити те, що хоче... - Ти от не відчув отої різниці, про яку там всі говорять? - Ні. Що ти приїхав з заходу, ти приїхав у центр, аде фактично на схід. - Я дуже переживав на рахунок цього, навіть, приїхавши сюди, відразу зустрівся, сів в таксі, і відразу почув, як він чисто

по-російськи до мене заговорив і мені було зразу дико, незрозуміло, що робиться.

Це де? Я взагалі в Україні, чи я вже виїхав? - Приїхавши до Дніпра, що тобі подобається в цьому місці і що, можливо не подобається, от як місто, Дніпро як місто?

- Як тільки приїхав, то дуже багато вражень (було), тому що я не з такого рівня, і я побачив для себе

дуже багато всього крутого. Ну буквально через півроку, я зрозумів, що, все ж таки,

можна було б і краще. - Що круте? Що ти побачив такого? - Коли тільки приїхав.

Я думаю наші споруди, знамениті, близнюки, ці

башні; шар бажань сподобався. Доки я не побачив там погані написи, зроблені людьми,

при тому, що побачив їх, коли зробив біля неї селфі, біля шару бажань, і потім

виклавши в Instagram, аж потім мені хтось написав: "А ти бачив, що (в тебе) за головою написано?" - Я

дивлюся, та видалив. -Так -Зрозумів. Ну взагалі я думаю

саме більше мене здивували і... думаю споруди

наші всі, мости, саме річка Дніпро - це взагалі дуже (гарно). Ми коли переїжджали перший раз міст,

в мене просто рот не закривався. Менталітет у людей, ну звичайний,

український. Кожен хоче заглянути, що в тебе

там робиться, ну не дивиться собі під ніс. Наприклад, якщо брати, я був

в Венгрії на роботі, в Угорщині, і мене там здивував дуже менталітет, там взагалі

другі поняття. Наприклад, якщо їдеш в автобусі, наступив корінному жителю

Угорщини на ногу, і він просто подивився і сказав "боч", вибачився він, я йому наступив,

а він ибачився, що підставив ногу. Якщо я в нас в маршрутці наступлю комусь на ногу, то, дай Бог, щоб ще не дали в писок.

Ну мало українців які взагалі завжди посміхаються і в них взагалі все хорошо. Видно по

менталітету, тому що я знаю є таке, ну таке твердження, що в американця, коли в

нього не спитай, коли в нього хата згоріла, ще щось, він взагалі буде всігда казати, що все окей,

окей, а в українців, якби все гладко, харошо не йшло, все одно, він буде... йому всігда буде

щось не то, і це погано, тому що якби ми жили трошки думаючи про

хароше, то може в нас і було трошки хорошого. -Іноземець збирається в Дніпро, в тебе є якісь поради? -Дивитися на пішоходах (пішохідних переходах) хорошо, тому що дуже в нас воділи запеклі: він їде до самого пішоходу, зупиняється на пів

пішохода, гашетку в пол давить, і ще дивиться на тебе з таким лицем тіпа: "А чого ти туди йдеш на

пішоході?" І це пугає того, що вже не раз таке було, що там біля мене (швидко проїжджає). Ну це неповага в першу чергу.

А в другу - смерть. -Дякую тобі. Бажаю тобі успіхів у змаганнях. -Дякую. -Це наш епізод на сьогодні, я щиро дякую вам за увагу, не забувайте про ваші лайки, і якщо ви можете, будь ласка,

підтримайте, канал на Патреоні, тому що саме так я можу робити більше цих відео. Дякую, Артеме, дякую за участь. -Дякую. -Успіхів у змаганнях ще раз. - Дякую. - До побачення, до нових зустрічей. - Щасливо!



Want to learn a language?


Learn from this text and thousands like it on LingQ.

  • A vast library of audio lessons, all with matching text
  • Revolutionary learning tools
  • A global, interactive learning community.

Language learning online @ LingQ

Voices of Ukraine Episode 1: Artem Pushka. Street workout champion of Ukraine.

Коли був той перший момент, коли ти вирішив,

що воркаут це твоє? - Не було такого моменту, був момент, коли я... просто мені брат показав what workout is yours? - There was no such moment, there was a moment when I ... just my brother showed me відео в Інтернеті. Він там трошки ходив з хлопцями займатися. І я вирішив спробувати. В мене video on the Internet. He went there a little with the guys to practice. And I decided to give it a try. In me получилось. І потім я просто захотів обігнати брата.

Вітаю вас у нашій програмі "Голоси України".

Сьогодні зі мною Артем, який є чемпіоном України з вуличної гімнастики. Привіт, Артем. - Привіт. Today I am with Artem, who is the champion of Ukraine in street gymnastics. Hello, Artem. - Hi.

Мені 22 роки. Я взагалі родом із Вінницької області, займаюся я 4 роки воркаутом.

Я взагалі працюю кладовщиком на складі тканин. Слава Богу, що лояльне начальство мені I generally work as a storekeeper in a fabric warehouse. Thank God my loyal superiors are loyal to me

дозволяє уходити раніше тренуватися і зараз дає мені спонсорство на чемпіонат (світу). lets go earlier to train and now gives me sponsorship for the championship (world).

- Тому що начальник сам хотів займатися воркаутом? - Ні. Я думаю через те, що він, коли я виходив вже з його кабінету після цієї - Because the boss himself wanted to work out? - No. I think it's because he was when I left his office after this one

новини, він сказав, що в нас є Усик, в нас є Ломаченко і надіюсь у нас буде такий відомий Пушка. news, he said that we have Usyk, we have Lomachenko and I hope we will have such a famous Pushka.

Скільки годин в день треба тренуватися? Якщо кожен день, то хватає в How many hours a day do you need to train? If every day, then enough in

принципі дві години, якщо вивозить організм це, тому що не кожен організм basically two hours if the body takes it out, because not every organism

моде кожен день тренуватися. У когось получається fashion to train every day. Someone succeeds

через день. Взагалі в ідеалі тренуватися через день. Ну іменно по воркауту, щоб тіло

восстанавлювалось. Ну якщо невеликі нагрузки, то можна і кожен день, вполнє хорошо. - А в тебе є тренер?

Або ти сам тренуєшся? - Ні, все сам. А як це відбувається? Ти дивишся відео в Інтернеті? - Ні, сразу, коли починав, да, я дивився відразу

відео в інтернеті з Ютубу починалось, тобі ще дуже мало інформації було. Багато травм, я ж

кажу, було тому, що при вивченні різних елементів не розумів як їх правильно (робити).

Хотів бистріше без належної на то бази, не хтів качатись, хтів бистро зробити і плече був зірвав дуже

сильно, яке зараз минуло чотири роки і воно ще дає про себе знати. Це (воркаут), як ось це... гімнастика,

це до гімнастики більше (належить). Це не атлетика, якщо так ...-Так, це іменно гімнастика, тому що взагалі воно пішло так і від

гімнастики, і зараз вже його рівень виходить, якщо

в 2013 році був його рівень ще так собі. Ну не

було таких елементів аж вау, вони більше силові були, то зараз сюди дуже багато

приписують елементів з гімнастики реальних. Була така гімнастка Ольга Корбут, яка

робила запрещенний елемент на турніку, коли стаєш ногами на турнік і робиш сальто, хватаючись

руками за перекладину. То його потім з гімнастики взагалі вичеркнули, цей елемент, тому що він дуже...

по-перше він зупиняє комбінації на турніку і по-друге не можна ставати ногами на

турнік, там тільки все руками. Але в нас зараз в воркауті його робе такий хороший атлет кожен

третій, можна сказати. - Скільки таких людей у Дніпрі? Скільки вас? Нас, іменно тих, хто воркаутом займається

зараз... - Такого рівня чемпіонів, ну не рівня чемпіонів України, я зрозумію, а такого більш серйозного рівня, не просто.

- Серйозного рівня багато. Я би сказав, тренера воркаут академії, там де я працював...

напевно, вісім, таких достойних. - Тобто, вісім - це багато, але

Дніпро - це місто-мільйонник. - Да, але вісім - це багато для города такого, тому що в кожному городі України є

один-два атлети максимум. Я переживаю, що я дуже вже старий для цього спорту. - Старий? - 22 роки? Тобі 22 і ти вже застарий? - Да.

А які переваги саме цього спорту над іншими, чому саме цей спорт, ти ж міг... там... в інфіз піти? - Дуже легко доступний. - Легко доступний? - Площадку, я думаю, навіть без площадки, можна просто куча елементів, наприклад, статики чи просто

накачатися можна просто маючи підлогу під собою. - Як ти знаходиш мотивацію?

- Мотивацї? Напевно, щоб стати лучшим для себе, обігнати навіть не якогось атлета, а себе. З кожним днем треба

ставати лучшим для себе. -А ти знаєш мови? Крім от українською, російською та володієш, так? -Ммм, да. Чуть-чуть.

- Чуть-чуть? - Трошки да. Англійською взагалі ні. -Тобто фактично ти - україномовна людина. -Так.

І російську ти розумієш добре, але ти не говориш? - Сильно, да. - То це от українець, який говорить

українською мовою. - Так. Я приїхав з Вінниці, я взагалі дуже хорошо українською розмовляв, але мені казали

зразу же, відколи я приїхав, мені сразу в перші дні казали: "ну поживеш тут пару років і поймеш, що

ти будеш, буде мінятись". І я зараз за собою відчуваю, що буває проскакує чисто руське

слово і буває взагалі такий суржик некрасивий, який мене бісить, я чуть лі не б'ю себе по губам.

- Ти приїхав з україномовного регіону, ти переїхав до російськомовного більш. - Так. -Ти це

відчуваєш? Є якась така критична (різниця)? Дуже часто кажуть, що Україна, вона така не єдина якась, є велика (різниця). Ти це відчув?

Я як тільки приїхав в Дніпро, саме перше моє запитання до мого роботодавця і друга

Дениса Мініна, який мене запросив сюди тренувати, було питання чи можна

на українській, тому що я знав, що я російську просто не вивезу. Мені це було

важко, і тим паче з дітьми, з їхніми батьками, вони відчували це, і він сказав що не

можна, а треба, потрібно. І це мене дуже, я

зрадів, але при розмові з дітьми, я зрозумів,

що вони мене взагалі не розуміють. І такий напряг був, приходилось по-маленьку ії трошки і

по-російськи, коли казав: "Іди на скат або шину, або туди, на колесо", - і він дивиться на мене:

"А що це таке?". Взагалі, як громадяни до мене ставились, ну я не відчував того (особливого ставлення). Так, зразу

було ніякого, але все одно, навіть в Дніпрі, дуже часто можна побачити чисто українську мову,

я не розумію того, що дехто буває кричить: " Ой, а чого російською розмовляєш". Я взагалі не

розділяю людей на мови, чи на їхні предпочтєнія, на релігії.

Це взагалі немає сенсу ніякого, тому що людина

вільна, і вона має право робити те, що хоче... - Ти от не відчув отої різниці, про яку там всі говорять? - Ні. Що ти приїхав з заходу, ти приїхав у центр, аде фактично на схід. - Я дуже переживав на рахунок цього, навіть, приїхавши сюди, відразу зустрівся, сів в таксі, і відразу почув, як він чисто

по-російськи до мене заговорив і мені було зразу дико, незрозуміло, що робиться.

Це де? Я взагалі в Україні, чи я вже виїхав? - Приїхавши до Дніпра, що тобі подобається в цьому місці і що, можливо не подобається, от як місто, Дніпро як місто?

- Як тільки приїхав, то дуже багато вражень (було), тому що я не з такого рівня, і я побачив для себе

дуже багато всього крутого. Ну буквально через півроку, я зрозумів, що, все ж таки,

можна було б і краще. - Що круте? Що ти побачив такого? - Коли тільки приїхав.

Я думаю наші споруди, знамениті, близнюки, ці

башні; шар бажань сподобався. Доки я не побачив там погані написи, зроблені людьми,

при тому, що побачив їх, коли зробив біля неї селфі, біля шару бажань, і потім

виклавши в Instagram, аж потім мені хтось написав: "А ти бачив, що (в тебе) за головою написано?" - Я

дивлюся, та видалив. -Так -Зрозумів. Ну взагалі я думаю

саме більше мене здивували і... думаю споруди

наші всі, мости, саме річка Дніпро - це взагалі дуже (гарно). Ми коли переїжджали перший раз міст,

в мене просто рот не закривався. Менталітет у людей, ну звичайний,

український. Кожен хоче заглянути, що в тебе

там робиться, ну не дивиться собі під ніс. Наприклад, якщо брати, я був

в Венгрії на роботі, в Угорщині, і мене там здивував дуже менталітет, там взагалі

другі поняття. Наприклад, якщо їдеш в автобусі, наступив корінному жителю

Угорщини на ногу, і він просто подивився і сказав "боч", вибачився він, я йому наступив,

а він ибачився, що підставив ногу. Якщо я в нас в маршрутці наступлю комусь на ногу, то, дай Бог, щоб ще не дали в писок.

Ну мало українців які взагалі завжди посміхаються і в них взагалі все хорошо. Видно по

менталітету, тому що я знаю є таке, ну таке твердження, що в американця, коли в

нього не спитай, коли в нього хата згоріла, ще щось, він взагалі буде всігда казати, що все окей,

окей, а в українців, якби все гладко, харошо не йшло, все одно, він буде... йому всігда буде

щось не то, і це погано, тому що якби ми жили трошки думаючи про

хароше, то може в нас і було трошки хорошого. -Іноземець збирається в Дніпро, в тебе є якісь поради? -Дивитися на пішоходах (пішохідних переходах) хорошо, тому що дуже в нас воділи запеклі: він їде до самого пішоходу, зупиняється на пів

пішохода, гашетку в пол давить, і ще дивиться на тебе з таким лицем тіпа: "А чого ти туди йдеш на

пішоході?" І це пугає того, що вже не раз таке було, що там біля мене (швидко проїжджає). Ну це неповага в першу чергу.

А в другу - смерть. -Дякую тобі. Бажаю тобі успіхів у змаганнях. -Дякую. -Це наш епізод на сьогодні, я щиро дякую вам за увагу, не забувайте про ваші лайки, і якщо ви можете, будь ласка,

підтримайте, канал на Патреоні, тому що саме так я можу робити більше цих відео. Дякую, Артеме, дякую за участь. -Дякую. -Успіхів у змаганнях ще раз. - Дякую. - До побачення, до нових зустрічей. - Щасливо!

×

We use cookies to help make LingQ better. By visiting the site, you agree to our cookie policy.